Розглянуто питання теорії й практики санації підприємств за умов ринкової економіки. Описано методи вимірювання й оцінювання показників платоспроможності підприємств на різних етапах санації. Проаналізовано особливості залучення коштів та входження підприємств в новий ринок з оновленою продукцією. Розкрито економічні та юридичні аспекти процедури судової санації й банкрутства підприємств-боржників.

Рассмотрены вопросы теории и практики санации предприятий в условиях рыночной экономики. Описаны методы измерения и оценки показателей платежеспособности предприятий на разных этапах санации. Проанализированы особенности привлечения средств и вхождения предприятий в новый рынок с обновленной продукцией. Раскрыты экономические и юридические аспекты процедуры судебной санации и банкротства предприятий-должников.

Висвітлено світові тенденції у формуванні національної інноваційної стратегії (НІС) на основі міжнародного досвіду. Обгрунтовано доцільність створення комплексної НІС України, проаналізовано діяльність держави на світовому ринку високотехнологічних товарів як результат неефективної НІС.

Освещены мировые тенденции в формировании национальной инновационной стратегии (НИС) на основе международного опыта. Обоснована целесообразность создания комплексной НИС Украины, проанализирована деятельность государства на мировом рынке высокотехнологических товаров как результат неэффективной НИС.

Українська промисловість не має достатніх ресурсів для відповідей на нові загрози, в результаті країна виявилася неготовою ані до пандемії COVID-19, ані до російської воєнної агресії, залишаючись залежною від поставок стратегічних товарів з-за кордону. Відсутність цілеспрямованої державної політики розвитку промисловості на інноваційних засадах унеможливлює прискорення повоєнного відновлення та структурних перетворень в економіці України. Прийняття науково обгрунтованих рішень потребує відповідних досліджень. Мета статті - визначити засадничі умови та механізми політики, що сприятимуть форсованій модернізації промисловості та становленню індустрій передових технологій. За останні 20 років нормативно-правова база регулювання промислової діяльності в Україні зазнала значних змін (передусім у контексті імплементації законодавства ЄС); але ухвалені програми інноваційного розвитку або залишились на папері, або через неналежне фінансування не досягли своєї мети. Внесок середньо- та високотехнологічних галузей в економіку України майже не змінювався й залишається вкрай низьким. Розв'язання проблеми розбудови індустрій передових технологій полягає у формуванні дуалістичної державної політики та створення засадничих умов її реалізації, що забезпечать, з одного боку, залучення іноземних технологій, з іншого - нарощування потенціалу наявних і створення нових високотехнологічних підприємств. Висновки: іноземні інвестиції та технології здатні прискорити модернізацію процесів та освоєння випуску нових товарів в Україні, але важливими є не лише масштаби їх залучення, а й те, наскільки вони інтегровані у національні плани розвитку. Тому визначення першочергових пріоритетів та посилення ролі держави в їх реалізації дасть змогу запобігти розпорошення коштів (зокрема й іноземних донорів) на повоєнне відновлення та сфокусувати нагромадження капіталу в індустріях, що забезпечать високі мультиплікативні ефекти в економіці.

Повномасштабне вторгнення російських військ в Україну, з одного боку, викликало високу згуртованість і патріотизм українського суспільства та сприйняття ним незалежності як вищої цінності; з іншого - показало неспроможність зберегти її з допомогою ресурсів національного господарства, а відтак - високу зовнішню залежність від рішень світових лідерів про надання допомоги та використання промислового базису Заходу для забезпечення оборони та безпеки України. Актуалізоване С. Маріотті питання "глобального протекціонізму" потребує розгляду крізь призму контекстуальних економічних умов реалізації такої політики (війни, повоєнне відновлення, кризи). Мета статті - дослідити, спираючись на досвід піонера промислової революції та адепта вільного ринку - Великої Британії, історичні факти щодо реакції еліт на нові виклики та загрози початку ХХ ст., заходів політики стимулювання та захисту національних виробників та їх наслідків, унаочнити сучасні приклади протекціонізму, а також зробити висновки для України. Історичні паралелі між ситуацією початку ХХ ст. та подіями останніх років дають підгрунтя для припущення, що відповідь на запитання "Як прискорити відновлення економіки України у період суворого випробування війною?" слід шукати не в сучасних заходах політики розвинених країн (де багаторічними спільними зусиллями влади та бізнесу сформовано потужний промисловий потенціал і діяльність урядів спрямована на управління кризами для збереження та зміцнення цього потенціалу), а, переважно, у ретроспективних механізмах, що забезпечили нарощування наявних та створення нових індустрій для посилення ефективності економіки та національної безпеки. Показано, що державні фінансові стимули та протекціоністські тарифи, запроваджені у Великій Британії в національних інтересах у відповідь на нові виклики та загрози, діяли понад 40 років, що допомогло країні розбудувати ключові індустрії, зменшити залежність від імпорту стратегічних товарів, підготуватися до нових випробувань. Обгрунтовано, що стимулюючі та захисні механізми політики Індії, запущені нині для зменшення залежності від поставок стратегічних товарів з Китаю, є віддзеркаленням заходів, що реалізовувала Британія на початку ХХ ст. для зменшення залежності від поставок важливих товарів з Німеччини. Аналогічні механізми запроваджують і Сполучені Штати, керуючись інтересами національної безпеки. Продемонстровано, що захисні тарифи в Україні нижчі не лише порівняно з азійськими країнами, що розбудовують та захищають власну індустрію, а й порівняно з ЄС. Обгрунтовано, що, формуючи стратегію економічної незалежності та повоєнного відновлення, Україны корисно звернути увагу як на історичний досвід Британії, так і на сучасні практики запровадження механізмів політики стимулювання та захисту індустрій у цілях оборони та безпеки.

Українці у 2022 р. переживають найтрагічніші події з часів Другої світової війни - повномасштабне вторгнення російських військ до України призвело до численних людських жертв, руйнування міст, знищення інфраструктури та промислових об'єктів. Уже з перших днів війни стала очевидна залежність від імпорту промислових товарів (передусім військового призначення), а також те, що викликану цими подіями соціально-економічну кризу неможливо подолати власними ресурсами без іноземної допомоги - як нині, так і після закінчення війни. Це спонукає до пошуку механізмів забезпечення стабільності та відновлення національного господарства. Мета статті - узагальнити світовий досвід пріоритезації індустрії у державній політиці провідних країн світу в умовах суворих випробувань, унаочнити реалізацію державою функцій, які прискорили відновлення економіки; запропонувати висновки та рекомендації для України. Показано місце промисловості у політиці відродження, здобутті економічної незалежності та збільшенні могутності країни; на історичних прикладах продемонстровано, що 300 років держава впливає на промисловість через цілеспрямовані політичні важелі та інституційні рамки, генеруючи оптимальні результати заходів, спрямованих на структурні перетворення, аби подолати наслідки війн, епідемій та криз. Обгрунтовано, що в умовах суворих випробувань держава відігравала провідну роль у відновленні економіки, реалізуючи низку функцій - адміністрування та модерації, стимулювання та каталізації, інтегрування та кооперації, підприємництва та споживання, збереження та захисту - для прискорення розвитку національної індустрії як джерела стабілізації зайнятості, внутрішніх та зовнішніх інвестицій, інфляції, зовнішньої торгівлі та фінансового сектора, сприяючи соціальному балансу та добробуту нації. Запропоновано концептуальний підхід до реалізації функцій держави у повоєнному відновленні української економіки, забезпеченні економічної стабільності та зростанні з опорою на національну промисловість.