Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.09-3

Рубрики:

Серцево-судинна недостатність

Шифр НБУВ: Ж24454 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Показан многолетний опыт лечения больных с врожденными пороками развития органов дыхания. Пролечено 1753 больных с врожденными аномалиями бронхолегочной системы, из них детей - 1148 (65,5 %), взрослых - 605 (34,5 %). Определены наиболее рациональные методы диагностики соответствующего порока и особенности его лечения.

Дисертацію присвячено питанням пощуку та опрацювання нових високоефективних засобів і методів впливу на гнійне вогнище. Запропоновано, опрацьовано та застосовано у кліниці метод інтегральної сорбційної детоксикації, який базується на внутрішньопорожнинному (плевра, абсцес) застосуванні сорбенту на основі високодисперсного аморфного кремнезему. Метод передбачає санацію гнійних вогнищ 0,5%-ю суспензією сорбенту за спеціальною методикою. Визначено показання, протипоказання, оптимальну концентрацію, експозицію, форму введення сорбенту. Застосування інтраплевральної сорбційної детоксикації на фоні традиційного комплексного лікування ускладнених форм гострої деструктивної пневмонії у дітей дозволило зменшити об'єм і терміни антибактеріальної, інфузійної та посиндромної медикаментозної терапії, тривалість дренування та санації гнійних вогнищ, закриття бронхоплевральних сполучень, попередити розвиток важких септичих синдромів та інших ускладнень, скоротити терміни лікування.

Мета роботи - оптимізація засобів і методів ранньої діагностики та поліпшення результатів хірургічного лікування доброякісних утворів межистіння (ДУМ). У клініці дитячої торакальної хірургії НМАПО ім. П. Л. Шупика за період 1985 - 2011 рр. обстежено та проліковано 294 хворих: утвори загруднинної залози - 173 (58,8 %) випадки; нейрогенні пухлини - 68 (23,1 %); тератодермоїдні утвори - 17 (5,8 %); мезенхімальні утвори - 7 (2,4 %); кісти межистіння - 29 (9,9 %). Хворі були віком від 3 міс до 18 років. Прооперовано 154 (52,4 %) хворих, із них 13 (8,6 %) - повторно. Зі 154 хворих із гіперплазією загруднинної залози 14 (9,1 %) прооперовані, 140 (90,9 %) проліковані консервативно і перебувають під динамічним спостереженням. Особливість клінічного перебігу ДУМ у дітей - тривалий латентний період. Безсимптомний перебіг зареєстровано у 13,3 %, типовий - у 86,7 % хворих. Типовий перебіг клінічно виявлявся синдромом медіастинальної компресії різного ступеня виразності. Виокремлено два періоди обмеженої та маніфестної органоспецифічної симптоматики та п'ять органоспецифічних симптомокомплексів (ОССК): аерогенний, нейрогенний, остеогенний, дисфагічний, гемодинамічний. Провідним ОССК фігурував аерогенний - 79,6 % хворих. Патогенетичним підгрунтям синдрому "місцевої іммобілізації" фігурували первинні порушення біомоторики, аеродинаміки, самоочищення дихальних шляхів, що сприяло вторинному їх інфікуванню та клінічно виявлялося частими респіраторними захворюваннями (бронхіт, пневмонія). Висновки: компресійний синдром у разі ДУМ має гетерогенний характер. Максимальна гетерогенність властива нейрогенним утворам. Провідний ОССК - аерогенний (79,6 %).

Діти з рецидивним перебігом респіраторних захворювань, вродженими вадами розвитку, дизонтогенетичними стигмами, вегетативними неврологічними дисфункціями підлягають обов'язковому ранньому рентгенологічному обстеженню органів грудної клітки.

Мета роботи - оптимізація засобів і методів ранньої діагностики та поліпшення результатів лікування доброякісних утворів межистіння. У клініці дитячої торакальної хірургії НМАПО ім. П. Л. Шупика за період 1985 - 2013 рр. проліковано понад 690 хворих віком від 3 міс. до 18 років з утворами межистіння. Основну групу з доброякісними утворами становили 294 хворих. Вивчено, систематизовано та проаналізовано скарги, анамнез життя та захворювання, клінічну симптоматику. Виділено два різновиди клінічного перебігу доброякісних утворів межистіння: безсимптомний і типовий. Безсимптомний перебіг зареєстровано у 39 (13,3 %) хворих. Типовий перебіг утворів межистіння клінічно проявлявся синдромом медіастинальної компресії різного ступеня. Аналіз клінічних даних за умов типового перебігу захворювання дозволив виділити два періоди: невиразної (обмеженої) та маніфестної органоспецифічної симптоматики. За умов переважного компресування органів або структур відповідної системи, виділено п'ять основних органоспецифічних симптомокомплексів: аерогенний (респіраторний), гемодинамічний, дисфагічний, нейрогенний, остеогенний. Утворам, що трансформувались у злоякісні форми або ускладнились нагноєнням, крім компресійних, притаманні: загальноінтоксикаційний симптомокомплекс і больовий симптом. За умов переважного компресування повітряпровідних шляхів (трахея, бронхи), у патогенезі періоду обмеженої органоспецифічної симптоматики, визначено ланку ілокальної іммобілізаціїі відповідно до локалізації патологічного утвору як перший ступінь компресії повітряпровідних шляхів та як пусковий механізм аерогенного (респіраторного) симптомокомплексу у даної групи хворих. Висновки: групу ризику щодо наявності утвору межистіння становлять діти з рецидивним перебігом респіраторних захворювань, вродженими вадами розвитку, дизонтогенетичними стигмами, вегетативними дисфункціями. Рання оглядова рентгенографія органів грудної клітки у двох проекціях є головним об'єктивізувальним, а комп'ютерна, магнітно-резонансна томографія та ультразвукове сканування - головними уточнювальними методами діагностики. Інфрачервона термографія - високоінформативний і безпечний метод діагностики утворів межистіння. Оперативне видалення утворів межистіння - єдиний радикальний метод лікування.

Проведено аналіз результатів обстеження та лікування 294 дітей з доброякісними пухлинами та кістами межистіння. Виділено два різновиди клінічного перебігу: безсимптомний і типовий. Типовий перебіг проявлявся синдромом медіастинальної компресії. За умов переважного компресування органів або структур відповідної системи, виділено п'ять основних органоспецифічних симптомокомплексів: аерогенний (респіраторний), гемодинамічний, дисфагічний, нейрогенний, остеогенний. Як провідний органоспецифічний симптомокомплекс фігурував аерогенний. У патогенезі останнього, в період обмеженої органоспецифічної симптоматики, вказано ланку "локальної іммобілізації", відповідно до локалізації утвору, як перший ступінь компресії повітряпровідних шляхів та як пускового механізму аерогенного симптомокомплексу. Провідними методами діагностики є променеві. Лікування доброякісних утворів межистіння - оперативне.

Проведено аналіз результатів лікування 176 дітей із закритою травмою грудної клітки, ізольованою та поєднаною. Доведено доцільність застосування органозберігаючих операцій при ушкодженнях дихальних шляхів, що дозволяє уникнути інвалідизації пацієнтів та летальних наслідків. Визначено головні причини помилок у діагностиці та лікуванні.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.1-5

Рубрики:

Хвороби серця

Шифр НБУВ: Ж24454 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вперше досліджено роль двошлуночкової електрокардіостимуляції під час лікування пацієнтів із хронічною серцевою недостатністю (ХСН). Досліджено 124-х пацієнтів, які перебували на лікуванні в ДУ НІССХ ім. М.М. Амосова НАМН України в період 2003 - 2011 рр. Вивчено патогенетичний механізм формування механічної між- та внутрішньошлуночкової асинхронії лівого шлуночка. Основною причиною розвитку шлуночкової асинхронії в групі дослідження є повна блокада лівої ніжки пучка Гіса. Зміни фаз серцевого циклу внаслідок механічної серцевої асинхронії поглиблюють порушення центральної гемодинаміки у хворих на ХСН та призводять до збільшення кінцевого діастолічного об'єму, кінцевого систолічного об'єму та зменшення фракції викиду лівого шлуночка (ФВ ЛШ), розвитку мітральної регургітації та підвищення тиску у легеневої артерії. Відновлення синхронності роботи шлуночків досягається шляхом імплантації двошлуночкового штучного водія ритму серця (ШВРС). Для досягнення ефекту ресинхронізації під час імплантації двошлуночковго ШВРС розроблено методику оптимізації позиціонування ЛШ електроду. Визначено, що ділянками стимуляції ЛШ за критерієм пізньої електричної активації є його бокова та задньо-бокова ділянки вільної стінки в базальному та середньому сегментах. В післяопераційному періоді спостерігали поступове суттєве зменшення клінічних проявів серцевої недостатності (СН). За цього, оцінювання клінічного стану пацієнтів за класифікацією NYHA до та після процедури продемонструвало покращання функціонального стану в ранньому періоді у 95,1 % хворих. Сповільнення прогресування СН супроводжувалося покращанням якості життя пацієнтів, забезпечуючи їм достатню толерантність до фізичних навантажень: максимальне зростання показників зафіксовано у термін 6 міс із подальшою їх стабілізацією. Проаналізовано дані ехокардіографії в післяопераційному періоді, які показали, що двошлуночкова електрокардіостимуляція призводить до зворотного ремоделювання міокарда, що виявляється: збільшенням ФВ ЛШ від вихідних показників на 30,7 %, зменшенням індексу кінцевого діастолічного об'єму ЛШ на 14,6 % та індексу кінцевого систолічного об'єму ЛШ на 23,1 %, зменшенням ступеня регургітації мітрального клапану в середньому з (2,2 ± 0,46) до (1 ± 0,51). Летальних випадків не має. Одержані дані свідчать про покращання стану фізичного та психічного здоров’я пацієнтів у віддаленому періоді після імплантації двошлуночкового ШВРС. Виживання пацієнтів з імплантованими двошлуночковими ШВРС протягом 35,5 ± 24,7 місяців залишалося високою та становить 90,4 %.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.3 е(4УКР) л

Рубрики:

Хірургія ділянки грудей (грудна хірургія). Торакальна хірургія

Шифр НБУВ: Ж70307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Аналіз літературних джерел свідчить про значну кількість незадовільних результатів хірургічного лікування захворювань органів грудної клітки у дітей. Необхідність у повторних операціях на органах грудної клітки у дітей виникає у 5 - 7 % від загальної кількості первинно оперованих хворих. Мета роботи - підвищення ефективності хірургічного лікування захворювань органів дихання та межистіння у дітей. Висвітлено результати аналізу причин і характер повторних оперативних втручань у 73-х дітей з патологією органів грудної клітки. Первинні операції виконувалися з приводу вроджених вад розвитку, неспецифічних хронічних захворювань легень, травм, пухлин бронхів, легень та межистіння. Причинами повторних операцій стали технічні помилки у 34-х (46,6 %), тактичні - у 39-ти (53,4 %) хворих. Помилки переважно пов'язані з неповноцінним або неякісним обстеженням хворих до операції, низькою інформативністю або неточною інтерпретацією результатів обстеження та інтраопераційної оцінки об'єкта оперативного втручання. Обстеження хворих виконувалося з урахуванням особливостей патології та мало індивідуалізований характер. Застосування методу високочастотного електричного зварювання живих тканин за повторних оперативних втручань надало змогу зменшити об'єм інтраопераційної крововтрати, скоротити час оперативного втручання та кількість післяопераційних ускладнень. Висновки: основними показами для повторних оперативних втручань на органах грудної клітки у дітей правили: післяопераційні ускладнення, нерадикально виконані оперативні втручання та рецидиви захворювання. Застосування нових, сучасних методів діагностики та лікування надає змогу уникнути більшості вищезгаданих помилок і значно покращити результати хірургічного лікування захворювань органів грудної клітки у дітей.

Мета роботи - підвищити ефективність лікування доброякісних утворень межистіння (ДУМ) у дітей шляхом оптимізації методів їх вчасної діагностики. В дослідження було залучено 294 хворих з ДУМ віком від 3-х міс до 18-ти років. Утворення загруднинної залози діагностовано у 165-ти (56,1 %) випадків, нейрогенні пухлини - у 68-ми (23,1 %), тератодермоїдні утворення - у 25-ти (8,5 %), мезенхімальні утворення - у 7-ми (2,4 %), кісти межистіння - у 29-ти (9,9 %). Провідними методами діагностики були променеві. Прооперовано 154 (52,4 %) хворих, із них 13 (8,6 %) - повторно. Вивчено, систематизовано та проаналізовано скарги, анамнез життя та захворювання, клінічну симптоматику, методи діагностики та лікування. Виділено 2 різновиди клінічного перебігу ДУМ: асимптомний і типовий. Асимптомний перебіг зареєстровано у 40-ка (13,6 %) хворих, типовий - у 254-х (86,4 %). У разі типового перебігу захворювання виділено 2 періоди: невиразної та маніфестної органоспецифічної симптоматики. У разі переважного компресування органів або структур відповідної системи виділено 5 основних органоспецифічних симптомокомплексів: респіраторний, гемодинамічний, дисфагічний, нейрогенний, остеогенний. Утворенням, які трансформувалися у злоякісні форми або ускладнилися нагноєнням, крім компресійних, притаманні загальноінтоксикаційний симптомокомплекс і больовий симптом. З урахуванням патогенетичних механізмів опрацьовано та запропоновано для практичного використання клініко-рентгенологічну й ендоскопічну класифікацію стенозу дихальних шляхів у дітей з ДУМ залежно від ступеня компресії. Рання оглядова рентгенографія органів грудної клітки у 2-х проекціях є головним об'єктивізувальним, а комп'ютерна і магнітно-резонансна томографія та ультразвукове сканування - головними уточнювальними методами діагностики. Оперативне видалення утворень межистіння - єдиний радикальний метод лікування ДУМ. Застосування методу високочастотного електрозварювання живих тканин і пластики ложа утворення сприяло значному покращанню результатів хірургічного лікування. Висновки: медіастинальний компресійний синдром у дітей з ДУМ має різнорідний характер і є головним, але запізнілим компонентом діагностики. Провідний органоспецифічний симптомокомплекс - респіраторний (79,6 %). Первинною ланкою патогенезу респіраторних захворювань на ранніх етапах розвитку ДУМ є синдром "локальної іммобілізації". Провідні методи діагностики - променеві. Інфрачервона термографія - безпечний, достовірний і високоінформативний скринінговий метод діагностики нейрогенних пухлин межистіння - похідних симпатичного стовбура. Лікування ДУМ - раннє оперативне. Використання методу високочастотного електрозварювання живих тканин надає змогу зменшити об'єм інтраопераційної крововтрати на 53,5 %, скоротити тривалість оперативного втручання на 12,8 %, а у поєднанні з пластикою ложа утворення медіастинальною плеврою - зменшити кількість післяопераційних ексудативних ускладнень на 75 %.

Фетальные аритмии являются истинными в большинстве случаев и встречаются примерно в 1 - 3 % от общего количества беременностей. Большинство из них - эктопические внутрипредсердные сокращения. Диагностируются фетальные аритмии при ультразвуковой оценке частоты сердечных сокращений плода, начиная с 18 недель гестации. Приблизительно 10 % плодов с нарушениями ритма имеют высокий риск внезапной смерти. Наиболее распространенной причиной в таких случаях являются суправентрикулярная тахикардия и фибрилляция предсердий, для брадиаритмий - выраженная синусовая брадикардия (чаще гипоксического генеза), выраженные АВ-блокады. Обследование всех плодов с нарушением ритма обязательно, особенно если в семье беременной уже были случаи внутриутробной остановки сердца и гибели плода. Выявленные при пренатальном плановом обследовании нарушения ритма у плода нуждаются в проведении экспертной эхокардиографии с оценкой возможного пре- и постнатального риска внезапной смерти и формирования аритмогенной кардиомиопатии. При выявлении нарушений ритма у плода, угрожающих жизни, для предотвращения развития декомпенсации или аритмогенной кардиомиопатии рекомендовано проводить фармакологическую терапию с учетом показателей гемодинамики беременной. А это в значительной степени влияет на благоприятный исход.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.1-5

Рубрики:

Хвороби серця

Шифр НБУВ: Ж24454 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено взаємозв'язки роздільного впливу потужності та температури радіочастотної енергії із розмірами деструкції ділянок серця за використання 2-х типорозмірів електродів. Визначено ефективні та безпечні режими та параметри радіочастотної абляції. Практичне впровадження результатів експериментальних досліджень зменшило розміри деструкції тканин серця за ефективного усунення аритмій. Таким чином визначено мінімально необхідні та достатні характеристики радіочастотної потужності та температурного впливу для усунення аритмій в операціях Maze.

Досліджено оригінальну методику біполярної транскатетерної радіочастотної абляції (РЧА) джерел патологічного збудження, локалізованих у товщині м'язових масивів серця 15 - 20 мм, коли необхідна глибина деструкції не може бути досягнута за допомогою монополярного способу РЧА. Розроблено спеціальну "розпайку" пасивного роз'єму РЧ генератора для застосування двох катетерів і активних електродів, розміщених один навпроти одного в серці, для деструкції тканини міокарда між ними. Визначено, що біполярна методика дозволяє збільшити вдвічі глибину деструкції товстої стінки міокарда при незмінній потужності струму, безпечних значеннях температурного впливу і меншій тривалості експозиції, порівняно з монополярним способом. Підтверджена клінічна ефективність впровадженої методики при деструкції додаткового шляху проведення імпульсу в пірамідальному просторі міжпередсердної перетинки, ендо-епікардіальній абляції субстрату шлуночкової тахікардії з вільної стінки лівого шлуночка та для редукції міжшлуночкової перетинки у 26 пацієнтів з 27 (96 %).

Мета роботи - вивчити дію та ефективність функціонального харчового продукту унібіол за місцевого лікування хімічних опіків стравоходу в дітей та опрацювати рекомендації щодо його застосування у випадку цієї патології. У період з 1990 до 2010 р. за умов Житомирської обласної дитячої клінічної лікарні проліковано 76 хворих з хімічними опіками стравоходу. Хворих було розподілено на 2 групи. До контрольної групи залучено 42 (55,3 %) пацієнтів, яких лікували у 1990 - 2000 рр. за класичною методикою з використанням профілактичного бужування, до основної - 34 (44,7 %) хворих, котрих у 2000 - 2010 рр. лікували за запропонованою інноваційною методикою місцевого лікування хімічних опіків стравоходу в дітей: з першої доби гострого періоду призначали по 3,0 г (пів чайної ложки) засобу унібіол per os за опіку I та II ступеня кожні 2 год, за опіку III ступеня - щогодини. В обох групах первинне ендоскопічне дослідження (фіброезофагогастроскопію) проводили у разі госпіталізації та через 7 - 10 днів. В основній групі найчастіше траплялися опіки стравоходу лужними розчинами - 10 (29,4 %) випадків (переважно II - III ступеня), заковтування кислотних агентів - 4 (11,8 %) (опіки I - III ступеня), дія неорганічних ушкоджувальних агентів та інших речовин - відповідно у 6 (17,6 %) та 13 (38,2 %) (опіки I - II ступеня), опік II ступеня, спричинений випитим окропом, - 1 (2,9 %). За результатами первинного та подальших ендоскопічних оглядів хімічний опік стравоходу I ступеня виявлено у 13 (38,3 %) пацієнтів з основної групи та 17 (40,5 %) - з контрольної, опік II ступеня - відповідно у 10 (29,4 %) та 13 (31,0 %) хворих, опік III ступеня - в 11 (32,3 %) та 12 (28,6 %). Через тяжкий стан у відділенні інтенсивної терапії та анестезіології перебували 19 (43,2 %) дітей з основної групи та 25 (56,8 %) - з контрольної. Впродовж перших 5 днів у відділенні інтенсивної терапії та анестезіології проліковано відповідно 18 (94,7 %) та 15 (60,0 %) дітей. Один (2,9 %) пацієнт з основної групи та 10 (40,0 %) з контрольної перебували у відділенні інтенсивної терапії та анестезіології 6 діб і більше. Прийом рідини та рідкої їжі в перші 2 доби розпочали 22 (64,7 %) хворих з основної групи та 12 (28,6 %) - з контрольної. Перевагою інноваційної методики лікування було зменшення кількості хворих, які потребували проведення підтримувальних бужувань (23 (54,8 %) у контрольній групі та 2 (5,9 %) в основній), а також періоду перебування хворих у стаціонарі (за опіку I ступеня - 2 доби, II ступеня - 4 доби, III ступеня - 9 діб). Висновки: використання інноваційної методики клінічно довело позитивний вплив функціонального харчового продукту унібіол на перебіг і наслідок лікування хімічних опіків стравоходу в дітей. В основній групі 97,1 % пацієнтів виписано у задовільному стані без ускладнень, в контрольній групі - 52,4 %. За хімічних опіків стравоходу I та II ступеня вдалося запобігти розвитку рубцевих змін стравоходу в усіх пацієнтів та, як наслідок, забезпечити відповідну якість життя. У разі хімічного опіку стравоходу III ступеня зменшено кількість хворих, які потребували проведення тривалих профілактичних бужувань.

Розроблено алгоритм 3D сегментації лівого передсердя, легеневих вен і стравоходу в програмному середовищі EnSite Verismo. В навігаційній системі EnSite Velosity NavX виконано суміщення побудованої 3D моделі зі зрізів комп'ютерної томографії та електро-анатомічної карти лівого передсердя для проведення по них радіочастотної ізоляції легеневих вен з оцінкою безпечності до розташування стравоходу.

Досліджено вплив концентрації твердої фази та інтенсивності механічної дії на седиментаційну стабільність водних дисперсій нанорозмірного кремнезему. Доведено, що висока адсорбційна активність одержаних водних дисперсій нанокремнезему стосовно білків зберігається незмінною протягом кількох років. Показано, що такі дисперсії можуть бути застосовані у медичній практиці як аплікаційні сорбенти. В результаті проведених досліджень створено промислову технологію одержання препаратів на основі нанокремнезему у формі водної дисперсії.

Представлено клиническое наблюдение у пациента с пароксизмальной тахикардией с узкими комплексами QRS, которому с помощью электрокардиографии был установлен предварительный диагноз синдром Вольфа - Паркинсона - Уайта. Проведена дифференциальная электрофизиологическая диагностика и доказано, что основой тахикардии с узкими комплексами у пациента является атипичная форма атриовентрикулярной узловой реципрокной тахикардии, а феномен Вольфа - Паркинсона - Уайта является сопутствующим диагнозом. Полученные данные позволяют уточнить существующие знания о пароксизмальных тахикардиях и улучшить результаты диагностики и хирургического лечения данной категории больных.