Вперше запропоновано концептуальне та процедурно-методичне забезпечення вивчення особистісного простору студентської молоді у вимірі його структурно-функціональної організації. Верифіковано зміст адаптаційних, мотиваційних та особистісно-поведінкових компонентів особистісного простору. Запропоновано й апробовано програму навчально-розвивального тренінгу з конструювання особистісного простору студентської молоді. Удосконалено теоретичні положення щодо психологічних особливостей особистісного простору через вивчення його структурно-функціональної організації, змісту та функцій. Уточнено наукові уявлення про особистісний простір у вигляді внутрішнього інтегрованого образу суб'єктного характеру, який забезпечує адекватний рівень соціально-психологічної адаптації та становлення соціальної зрілості, самоствердження та самоактуалізації сучасного студента. Подальшого розвитку набули положення про тенденції функціонування особистісного простору студентів у зонах адаптаційно-поведінкової активності, адаптаційно-мотиваційної спрямованості та особистісно-мотиваційної рефлексії, кожна з яких визначається особливостями оптимального режиму функціонування через сформованість психоенергетичної рівноваги, мотиваційної зрілості та рефлексивної компетентності студентів.

Розкрито суть поняття та психологічні особливості переживання посттравматичного стресового розладу тими людьми, які перебували за умов бойових дій. Описано пихологічні особливості прояву суїцидальних намірів серед військовослужбовців і розглянуто психодіагностичні матеріали суїцидальних тенденцій військовослужбовців і результати дослідження впливу сімейної ситуації на суїцидальні виміри учасників АТО. Розкрито теоретико-методологічні засади реабілітаційного процесу військовослужбовців - учасників АТО, описано наукові підходи до психологічної реабілітації військовослужбовців, виділено структуру реабілітаційного процесу. Висвітлено теорію та практику діагностичної, корекційної та терапевтичної роботи із дітьми та підлітками, розкрито суть психологічних реакцій на психотравмувальні ситуації дітей учасників АТО, роботи з дітьми учасників АТО та емпіричного дослідження психологічних особливостей дітей учасників АТО.

Конкретизовано концептуально-методологічні аспекти вивчення феномену особистісного простору студентської молоді в межах авторської позиції його структурно-функціональної організації. Окреслено центральні принципи запропонованої дослідницької позиції вивчення особистісного простору у вигляді внутрішнього інтегрованого образу суб'єктного характеру, який забезпечує адекватний рівень соціально-психологічної адаптації та становлення соціальної зрілості, самоствердження й самоактуалізації сучасного студента. Визначено основні структурні компоненти особистісного простору та їх специфічні функції: адаптаційний компонент виконує пристосувальну, контролювальну й захисну функції; мотиваційний компонент здійснює стабілізаційну, ідентифікаційну та інноваційну; особистісно-поведінковий компонент вміщує організаційну, комунікативну й акумуляційну функції. Проаналізовано співвідношення змісту функціональних ознак структурних компонентів особистісного простору та його психологічних меж та визначено такі характеристики якості, як цілісність, самоорганізація та відкритість особистісного простору. Розроблена програма емпіричного дослідження, а також комплекс використаних методів математичної обробки результатів дослідження підтверджують концепт розуміння особистісного простору як форми внутрішньої узгодженості студента з обставинами життя, що супроводжується особливостями конфігурації проявів адаптаційних, мотиваційних та особистісно-поведінкових компонентів. Доведено, що високі показники суверенності психологічного простору студентів найчастіше зумовлюють такі характерологічні якості та способи взаємодії з оточуючими, як відповідальність, прямолінійність, недовірливість та схильність до особистісної автономності. Щодо семантичної репрезентації "образу життя" досліджуваних студентів методом знаходження семантичної універсалії сукупності стійких і схожих оцінок, то виділяємо такі його ознаки, як компромісний, позитивний, егоїстичний, відкритий, демократичний.

Проаналізовано й узагальнено основні теоретичні підходи до дослідження суверенності психологічного простору молодої людини в контексті становлення її особистісної зрілості. Визначено найбільш важливі й інформативні особистісні детермінанти суверенності особистісного простору, якими виступили відповідальність, прямолінійність, автономність. Обгрунтовано, що суверенність психологічного простору - важливий чинник стійких мотиваційних тенденцій поведінки, персоналізованих зв'язків із соціальним світом, становлення зрілого Я-соціального на рівні групової та індивідуальної реалізації, сприяє переорієнтації на цільові ознаки розвитку, прояву ініціативності, пошуку інновацій, індивідуальній активності й самореалізації. За результатами емпіричного дослідження визначено суттєві відмінності між групами досліджуваних студентів. Доведено, що виражена суверенність психологічного простору - закономірне явище супроводу вираженого загального почуття автономності, незалежності, самостійності власної особистості, яких досягають засобом регуляції особистісних меж, насамперед їх установленням, що робить простір відкритим. Така реальна контрольованість життєвого середовища (сприйняття фізичного тіла, території, речей, звичок, соціальних зв'язків та цінностей) - ознака особистісної зрілості, соціально-психологічної адаптації та психічного благополуччя людини. Для подолання низької суверенності психологічного простору студентів доцільно впроваджувати психотехнології формування соціально зрілої особистості з вираженими тенденціями самоактуалізації та саморозвитку.

Конкретизовано авторську позицію дослідження структурно-функціональних компонентів особистісного простору сучасної молоді в контексті їх соціалізації. Окреслено центральні позиції щодо розуміння соціалізації особистості в об'єктивно-суб'єктивному вимірі, де обов'язковим моментом є розумін-ня особистісного простору як інтегрованого образу всіх сукупностей діяльності людини, які вона актуально реалізує як суб'єкт індивідуальної діяльності. Запропонована дослідницька позиція вивчення особистісного простору у вигляді внутрішнього інтегрованого образу суб'єктного характеру забезпечує адекватний рівень соціально-психологічної адаптації, становлення соціальної зрілості, самоствердження і самоактуалізації сучасної молоді. Основні структурні компоненти особистісного простору виконують свої специфічні функції: адаптаційний компонент виконує пристосувальну, контролюючу та захисну функції; мотиваційний компонент здійснює стабілізуючу, ідентифікаційну та інноваційну функції; особистісно-поведінковий компонент уміщує організуючу, комунікативну та акумулюючу функції. Проаналізовано співвідношення змісту функціональних ознак структурних компонентів особистісного простору та його психологічних меж, виділено такі якісні характеристики, як цілісність, самоорганізація та відкритість особистісного простору. Обгрунтовано, що стійкі мотиваційні тенденції поведінки, персоналізовані зв'язки із соціальним світом, становлення зрілого Я-соціального на рівні групової та індивідуальної реалізації сприяють переорієнтації на цільові ознаки розвитку, прояву ініціативності, пошуку інновацій, індивідуальній активності й самореалізації.

Розглянуто особливості організації особистісного простору військовослужбовців з ознаками посттравматичного стресового розладу. Визначено основні напрями та підходи до дослідження поняття психологічного простору, а також впливу психотравмувальних подій на організацію особистісного простору як компонента структури життєвого простору. Здійснено теоретичне обгрунтування поняття особистісного простору військових й емпірично досліджено його психологічні особливості. Методи. Використано стандартизовані психодіагностичні методики "Суверенність психологічного простору" С. К. Нартова-Бочавер, опитувальник пацієнта про стан здоров'я Patient Health Questionnaire (PHQ) -9, опитувальник для скринінгу посттравматичного стресового розладу, шкала оцінки впливу травматичної події Impact of Event Scale (IES-R). Результати. Виявлено, що рівень суверенності простору, тіла, соціальних зв'язків, речей, цінностей пов'язаний із появою ознак ПТСР у військовослужбовців. Проведене дослідження дає підстави констатувати у військовослужбовців з ознаками ПТСР психологічні особливості, які негативно впливають на їхнє повсякденне життя, процеси адаптації, ресоціалізації та організацію їхнього особистісного простору. Низький рівень суверенності психологічного простору засвідчує ознаки депривації, яка проявляється в переживанні підпорядкованості, відчуженості, фрагментарності власного життя й характеризується труднощами в пошуку об'єктів середовища, із якими люди себе ідентифікують. Висновки: дослідження показало, що у військових із низьким рівнем суверенності психологічного простору яскраво виражені показники схильності до посттравматичного стресового розладу. Тобто низька суверенність простору, тіла, соціальних зв'язків, речей, цінностей впливає на вірогідність виникнення у військовослужбовців ознак ПТСР. Аналогічний взаємозв'язок виявлено між рівнем суверенності й наявністю тенденції до ПТСР: ті військовослужбовці, які мають високий рівень суверенності психологічного простору, не мають виражених ознак посттравматичного стресового розладу. Продемонстровано важливість виконання завдань реабілітації, ранньої діагностики та психокорекції військових із метою забезпечення їхнього психічного здоров'я, а також для розвитку особистісної й професійної самореалізації.