Визначено роль методу оцінювання в політичній науці та окреслено основні варіанти його використання.

Досліджено становлення у міжнародному праві заборони рабства та работоргівлі, а також інститутів, заснованих на принципах рабства. Висвітлено історію інституту заборони рабства й етапи його становлення. Проаналізовано тлумачення терміну "рабство" та його співвідношення з поняттям підневільного стану. Вивчено практику міжнародних регіональних органів щодо заборони рабства, перш за все, рішення Європейського суду з прав людини. Розглянуто міжнародно-правові та національно-правові засоби імплементації міжнародно-правових норм про заборону рабства та работоргівлі, а також особливості даної імплементації.

Розроблено методологічну схему систематизації та порівняння причин, форм і наслідків політичної корупції на основі країн, які обрані для аналізу (Італії, Польщі, Чехії, РФ, України та Таджикістану). Особливу увагу приділено "сценарію", коли політична корупція стає каталізатором виникнення бюрократичної. Розглянуто можливості й обмеження методу моделювання у вивченні політичної корупції.

Увагу приділено аналізу наукових підходів, які застосовувалися до вивчення політичної корупції протягом XX ст. і поточної ситуації з вивченням цього явища в академічній сфері, розгляду та структуруванню різноманіття існуючих визначень політичної корупції, а також їх кореляції з такими термінами, як "корупція у політиці" та "бюрократична або адміністративна корупція". Проаналізовано сильні та слабкі сторони різних іноземних і вітчизняних методик дослідження явища політичної корупції. Окрему увагу приділено використанню методу оцінювання до дослідження політичної корупції. Зроблено оцінювання взаємовпливу та взаємозв'язку двох типів корупції - політичної та бюрократичної - на процес їх становлення та перебігу. Проаналізовано використання методу моделювання до вивчення явища політичної корупції й розглянуто межі та можливості цього методу в зазначеній перспективі. Застосовано алгоритм аналізу випадків політичної корупції у таких країнах, як Італія, Чехія, Польща, Болгарія, Росія, Україна та Таджикистан у 1990-х рр.