Висвітлено основні питання з політичної економії, мікро- та макроекономіки. Розглянуто власність як економічну категорію, а також підприємство як суб'єкт ринкової економіки. Розкрито суть поняття інфраструктури ринку, запропоновано класифікацію ринків. Висвітлено проблеми структурної перебудови економіки України. Охарактеризовано форми міжнародних економічних відносин. Проаналізовано особливості розвитку перехідних економік, а також капіталістичної економічної системи.

Освещены основные вопросы политической экономии, микро- и макроэкономики. Рассмотрены собственность как экономическая категория, а также предприятие как субъект рыночной экономики. Раскрыта сущность понятия инфраструктуры рынка, предложена классификация рынков. Освещены проблемы структурной перестройки економики Украины. Охарактеризованы формы международных экономических отношений. Проанализированы особенности развития переходных экономик, а также капиталистической экономической системы.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р636

Рубрики:

Нейрохірургічна патологія

Шифр НБУВ: Ж14793 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дисертацію присвячено вивченню функціональних та морфологічних змін у мозку після імплантації тканини гіпокампу з різним клітинним складом. Проаналізовано зміни електричної активності мозку та проведено аналіз участі різних нейромедіаторних систем у феноменах змін біоелектричної активності головного мозку після внутрішньокіркової імплантації дорослим кролям ембріональної, гліальнозбагаченої фракції та постнатальної тканини гіпокампу. У піддослідних тварин в динаміці вивчено морфологічні механізми взаємодії імплантатів з мозком та досліджено нейроспецифічну імунну сенсибілізацію. Розроблено і застосовано методику програмно-комп'ютерного дослідження біоелектричної активності головного мозку кролів за умов хронічного експерименту. Показано можливість культивування постнатальної тканини in vitro. Виконано дослідження динаміки росту культури тканини гіпокампу та одержано гліальнозбагачену суспензію. Виявлені зміни біоелектричної активності мозку після трансплантації засвідчують структурно-залежну специфічність впливів імплантатів. Продемоностровано, що імплантовані тканини гіпокампу функціонально інтегрують з мозком, зберігаючи при цьому електрофізіологічні риси. Показано специфічність взаємодії з мозком реципієнта нейромедіаторної системи імплантованої тканини залежно від її типу та терміну обстеження. У процесі приживлення і структурної інтеграції з оточуючою мозковою тканиною імплантат відновлює свої пластичні властивості і в подальшому його клітини диференціюються у зрілі форми. У реципієнта виявлено явища нейросенсибілізації, характер і вираженість яких залежать від типу імплантованої тканини гіпокампу та від терміну дослідженн

Встановлено, що захист клітин хлорели, елодеї та ряски за дії іонів цинку, свинцю та дизельного палива здійснюється шляхом структурно-функціональних перебудов у клітинах, результатом чого є утворення системи вторинних концентричних клітинних мембран. Вперше описано механізм їх формування, що супроводжується зміною ліпідного та білкового складу мембран. Проаналізовано концентраційно-часові залежності вмісту окремих класів ліпідів і жирнокислотного складу в клітинах водних рослин за дії іонів цинку, свинцю та дизельного палива. Визначено адаптивне значення нейтральних- та фосфоліпідів і мембранних білків у підтриманні структурно-функціональної цілісності клітинних мембран. Висвітлено виключну роль іонів магнію, АТФ-аз у структурно-функціональній адаптації клітинних мембран водних рослин в забезпеченні іонного гомеостазу клітин. Запропоновано концепцію адаптаційної стратегії клітин водних рослин за дії іонів цинку, свинцю та дизельного палива за рахунок формування структурно-функціональної системи - утворення вторинних концентричних мембран. Одержані результати є цінними для розкриття еволюційних аспектів і теорії адаптації в цілому.

Артеріовенозні мальформації (АВМ) - одне з найчастіших судинних уражень головного мозку, яке у більшості випадків проявляється внутрішньочерепними крововиливами та епілептичними нападами. Лікувальна тактика АВМ головного мозку залежить від їх локалізації, розмірів, особливостей васкуляризації та клінічного перебігу хвороби. Мета роботи - оцінка ефективності гамма-ніж операцій у хворих із АВМ головного мозку. Наведено результати стереотаксичної радіохірургічної гамма-ніж операції 72 хворих із АВМ головного мозку. У 6 випадках гамма-ніж операція проведена у два етапи. Внутрішньочерепні крововиливи мали місце у 49, епілептичні напади - у 18, інша симптоматика - у 5 хворих. Тривалість післяопераційного спостереження становила 1,5 - 10 років. Контрольна церебральна ангіографія проведена у 44, магнітно-резонансна ангіографія - у 27 хворих. У 69 хворих відзначено облітерацію АВМ: тотальну - у 52 (75 %), субтотальну - у 17 (25 %). Показано, що у хворих із тотальною облітерацією розміри вузла АВМ були достовірно меншими, а доза опромінення - достовірно більшою у порівнянні із пацієнтами із субтотальною облітерацією. У 6 (8 %) хворих виник внутрішньочерепний крововилив після радіохірургічної операції. У 14 (78 %) із 18 хворих, у яких єдиним проявом АВМ були епілептичні напади, останні після гамма-ніж операції припинилися або їх частота значно знизилася. Зроблено висновок, що гамма-ніж операція - ефективний і безпечний метод лікування АВМ головного мозку - може використовуватися у разі високого ризику ускладнень під час проведення мікрохірургічних та ендоваскулярних втручань.

Мета роботи - визначити ефективність різних методів хірургічного лікування скроневої епілепсії (СЕ). 45 хворих на СЕ розподілено на дві групи. До групи I ввійшов 21 хворий; хірургічна тактика була спрямована на видалення епілептичного фокусу, який включав як вогнище структурного ураження, так і епілептогенну зону скроневої частки. Всім хворим виконано операцію - передню скроневу лобектомію (ПСЛЕ) у різних її варіантах. До групи II віднесено 24 хворих, яким проводили видалення патологічного вогнища без урахування функціональних електрофізіологічних змін прилеглих ділянок головного мозку, з них 22 хворим виконано резекцію вогнищевого ураження, у 2 випадках топектомію доповнювали ПСЛЕ. Катамнез простежено у строки від 1,5 до 18 років (у середньому протягом 4,5 року). Середній вік оперованих хворих у групі I становив 22 роки, у групі II - 24 роки, середня тривалість епілепсії на момент хірургічного втручання - відповідно 13 та 6,5 року. У групі I повне припинення епілептичних нападів або значне зменшення їх частоти спостерігали у 19 (90,5 %) хворих, лише у 2 хворих частота нападів зменшилася незначно. У групі II повне припинення або значне зменшення частоти нападів виявлено у 9 (37,5 %) хворих, у 6 хворих після операції частота нападів дещо зменшилася, а у решти - не змінилася. Висновки: хворим із СЕ необхідно проводити детальне дослідження, спрямоване на визначення відповідності локалізації структурного ураження головного мозку патологічній біоелектричній активності. У разі їх відповідності передня скронева лобектомія забезпечує повний контроль за епілептичними нападами у більшості оперованих хворих.

Проаналізовано результати виконання стереотаксичної біопсії (СТБ) у 338 хворих з використанням стереотаксичної системи CRW (Radionics, США) з метою диференційної діагностики та лікування вогнищевого ураження головного мозку (пухлинної та непухлинної етіології). Визначено діагностичну інформативність та достовірність СТБ, ефективність стереотаксичної аспірації кіст, дренування абсцесів, імплантації резервуара Ommaya за рецидивуючого кістозного ураження головного мозку. Доведено важливе значення стереотаксичних методів у диференційній діагностиці та лікуванні вогнищевого ураження головного мозку.

Мета роботи - оцінити ефективність імплантації системи для двобічної глибинної мозкової стимуляції субталамічного ядра при хворобі Паркінсона (ХП), Стереотаксичну двобічну імплантацію внутрішньомозкових електродів для стимуляції субталамічних ядер проведено 6 хворим. Середній вік пацієнтів - 73 років. У 5 (83,3 %) хворих діагностовано ідіопатичну ХП, в 1 (16,7 %) і вторинний паркінсонізм. Тривалість захворювання у середньому становила (9,2 - 2,4) року, тривалість леводопа-терапії - 70 років. Стан хворих до та після операції оцінено за Уніфікованою оцінювальною шкалою ХП (UPDRS II), шкалою Хена-Яра та шкалою денної активності Шваба - Інгланда. Операції здійснено на стереотаксичній системі CRW Radionics з використанням комп'ютерної програми FraimLink (Medtronic). Виконано інтраопераційний мікроелектродний запис активності підкіркових структур. Усім хворим імплантували нейрогенератор моделі Activa-PC. Регрес симптоматики оцінювали через 3, 6 та 12 міс після операції. Після операції нормалізацію м'язового тонусу і припинення тремору відзначено в усіх хворих, значний регрес брадикінезії - у 5 (83,3 %). Леводопа-спричинені дискінезії зникли у 2 хворих, у яких вони були до операції. У 3 хворих зник феномен "on - off", у 3 - регресував феномен "виснаження дози леводопи". Встановлено суттєве поліпшення за показниками шкали UPDRSII: на 74,4 % - у період максимальної дії препарату леводопи, на 63,8 % - у період відсутності дії леводопи. Після операції відзначено зменшення добової дози леводопи в середньому на 51,1 % порівняно з доопераційною. Висновки: глибинна мозкова стимуляція субталамічних ядер - ефективний і безпечний метод хірургічного лікування ХП, який сприяє значному регресу неврологічної симптоматики, зменшенню дози леводопи і поліпшенню якості життя хворих.

Обобщены данные о влиянии биотических и абиотических факторов водной среды на мембранные АТФ-азы гидробионтов и роль фермента в процессах адаптации водных организмов к условиям среды обитания. Систематизированы сведения о негативном влиянии на АТФ-азную систему гидробионтов некоторых токсикантов (тяжелые металлы, нефтепродукты, пестициды, неорганические соединения азота). Рассмотрены механизмы адаптации АТФ-азной системы гидробионтов к различным факторам водной среды.

Рассмотрены изменения в мембранах клеток пресноводных растений при влиянии ионов цинка, свинца и дизельного топлива. Впервые описан механизм адаптации водных растений к токсическим веществам за счет образования в их клетках вторичных концентрических мембран.

Досліджено вплив нафтопродуктів на АТФ-азну активність зябер коропа. Встановлено, що невеликі концентрації дизельного палива (1,5 ГДК) не тільки не мають токсичного ефекту, а й підвищують здатність риб до виживання. Зате токсична (10, 20 ГДК) дія нафти на організм гідробіонтів позначається, головним чином, зміною проникності клітинних мембран за участю АТФ-азної системи.

Рассмотрены изменения качественного и количественного состава мембран клеток водных растений при воздействии ионов цинка, свинца и дизельного топлива. Впервые описана связь образования вторичных концентрических мембран в клетках водных растений с изменениями липидного и белкового состава.

Розглянуто вплив іонів цинку, свинцю та дизельного палива водного середовища на мембраноутворення в клітинах прісноводих водоростей. Вперше описано адаптацію водоростей до хімічних речовин за рахунок утворення в їх клітинах вторинних концентричних мембран. Показано зміни структури мембран, які відбуваються в ході їх формування.

Обгрунтовано диференційований підхід до визначення показань до хірургічного лікування епілепсії та запропоновано нові критерії для вибору найбільш адекватного втручання у хворих з тяжкими формами цієї хвороби, ускладненої психічними розладами. Уперше проведено зіставлення клінічного перебігу та структурно-функціональних змін головного мозку у хворих на епілепсію з наявними психічними порушеннями для визначення найбільш оптимальної хірургічної тактики. Визначено фактори, які впливають на характер і ступінь вираженості психічних розладів у хворих на фармакорезистентну епілепсію. Вперше показано, що вираженість і характер психічних порушень є важливими критеріями під час вибору виду хірургічного лікування, а його ефективність взаємопов'язана з вираженістю психічних розладів. Обгрунтовано показання до різних видів хірургічних втручань залежно від локалізації патологічного вогнища, характеру структурних змін головного мозку, шляхів поширення патологічної біоелектричної активності, клінічних проявів хвороби, наявності психічних розладів і віку хворих. Доведено ефективність та безпечність використання стереотаксичних втручань у хворих з різними формами фармакорезистентної епілепсії залежно від клінічного перебігу захворювання, ступеня вираженості психічних порушень, а також характеру структурно-функціональних змін головного мозку.

Рассмотрен функциональный отклик мембран клеток водных растений на воздействие ионов цинка и свинца и дизельного топлива. Исследованы проницаемость мембран, ионный состав клеток и роль мембранных ферментов в адаптации к токсикантам.

Наведено дані про вплив іонів цинку, свинцю та дизельного палива водного середовища на ліпідний склад мембран клітин водних рослин - хлорели, елодеї та ряски. Обговорено можливу участь різних класів ліпідів у адаптації водних рослин до дії досліджуваних токсикантів.

Вивчено ефективність застосування стереотаксичної аспірації вмісту абсцесу головного мозку (АГМ), розташованого в глибинних та функціонально значущих ділянках головного мозку (ГМ), у 12 хворих з супратенторіальними АГМ. Стереотаксичні втручання виконували з застосуванням стереотаксичної системи CRW Radionics (США), програмного забезпечення для обчислення координат StereoFusion, StereoPlan (Radionics), Fraim Link (Medtronic, США). Період спостереження після операції від 1 до 36 міс, у середньому 14 міс. Під час операції в 11 (91,7 %) хворих гнійний вміст АГМ евакуйований, в 1 (8,3 %) - діагностований АГМ у стадії енцефаліту. тереотаксична аспірація є ефективним і безпечним методом хірургічного лікування АГМ. Вона може бути альтернативою відкритому хірургічному видаленню АГМ завдяки меншій інвазивності, ймовірності виникнення неврологічних ускладнень.

Мета роботи - оцінити ефективність різних нейрохірургічних втручань під час лікування хвороби Паркінсона (ХП). У дослідження було залучено 36 хворих на ХП (19 (52,8 %) чоловіків та 17 (47,2%) жінок) віком від 37-ми до 77-ми років (середній вік - (58,6 +- 2,8) року), яких було розподілено на 3 групи залежно від виду хірургічного втручання. Стереотаксичну однобічну таламотомію виконано 13 хворим, стереотаксичну однобічну паллідотомію - 12, імплантацію системи для двобічної нейростимуляції субталамічних ядер - 11. Оцінку психоневрологічного стану хворих до та після операції проводили з використанням Уніфікованої оцінювальної шкали ХП (UPDRS II), шкали Хена - Яра, шкали денної активності Шваба - Інгланда, тесту Бека на депресію, тестів Гамільтона на депресію та тривожність, скороченої шкали оцінки психічного статусу (MMSE) і тесту оцінки якості життя PDQ-39. Хірургічні втручання виконували на стереотаксичній системі CRW Radionics. Післяопераційний катамнез становив від одного до 7-ми років (у середньому (4,2 +- 0,8) року). У більшості прооперованих хворих спостерігали припинення або значний регрес тремору, нормалізацію м'язового тонусу, регрес леводопа-спричинених дискінезій. Найкращі результати хірургічного втручання щодо корекції рухових розладів відзначено у хворих після двобічної стимуляції субталамічних ядер, про що свідчило покращання показників за шкалою UPDRS II у період "увімкнення" на 74 %, а в період "вимкнення" - на 63 %. Післяопераційні ускладнення виникли в 4-х (11,1 %) спостереженнях, що призвело до розвитку транзиторного неврологічного дефіциту в 3-х (8,3 %) хворих, який регресував протягом 1 - 3 міс після операції. Висновки: стереотаксичні втручання - ефективний і безпечний метод хірургічного лікування тяжких форм ХП. Деструктивні та нейростимулювальні операції сприяють корекції рухових розладів, покращанню рухової активності та якості життя хворих. Необхідно застосовувати диференційований підхід до хірургічного лікування ХП з урахуванням клінічного перебігу захворювання, супутньої соматичної патології, характеру психоемоційних розладів та віку хворих. Вираженість психоемоційних розладів у хворих на ХП прямо пропорційно залежить від тривалості захворювання і застосування замісної леводопа-терапії. Хірургічні втручання не призводять до посилення когнітивних порушень і певною мірою зменшують вираженість депресії та тривожності.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.696.2-56

Рубрики:

Пухлини передміхурової залози

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - визначити клінічне значення однобічної стереотаксичної радіочастотної палідотомії (ОСРП) у пацієнтів із хворобою Паркінсона (ХП), ускладненою леводопа-індукованими дискінезіями (ЛІД) та моторними флуктуаціями (МФ) через тиждень та 1 рік після операції. За період з 2008 до 2016 рр. ОСРП було виконано 16 пацієнтам (7 чоловікам та 9 жінкам віком від 48 до 73 років, середній вік - 56 років) із ХП, ускладненою ЛІД та МФ. Динаміку симптомів захворювання інтерпретували за допомогою окремих розділів та пунктів уніфікованої рейтингової шкали оцінки тяжкості паркінсонізму UPDRS. Середня вираженість ЛІД на контралатеральному боці через тиждень після ОСРП знизилася на 87,8 %, а через 1 рік різниця із доопераційним статусом становила 85,4 %. Відповідні показники аксіальних дискінезій дорівнювали 65,3 та 42,0 %. Вираженість ЛІД на іпсилатеральному боці після ОСРП знизилася на 25,0 %, а через 1 рік - збільшилася на 10,0 % порівняно із доопераційним рівнем. Через тиждень після палідотомії констатовано зниження вираженості МФ на 32,2 %, через 1 рік цей показник становив 12 %. Вираженість тремору спокою на контралатеральному боці знизилася через тиждень на 70,0 %, через 1 рік різниця із доопераційним статусом дорівнювала 60,0 %. Показники контралатеральної гіпокінезії становили відповідно 28,6 і 14,3 %. Контралатеральна ригідність зменшилася через тиждень на 71,4 %, а через 1 рік - суттєво не змінилася. Тремор, ригідність та гіпокінезія на іпсилатеральному боці не змінилися через тиждень після втручання, а за результатами контрольного огляду - несуттєво прогресували, що можна пояснити загальним прогресуванням захворювання. Позитивного або негативного впливу ОСРП на постуральні порушення не виявлено. Минущі мовні порушення відзначено у 2 (12,5 %) випадках. У 2 (12,5 %) пацієнтів спостерігали транзиторний парез лицьової мускулатури на контралатеральному боці. Висновки: найбільш наочним ефектом ОСРП при ХП є контроль ЛІД на контралатеральному боці, що спостерігається протягом щонайменше року після операції. Позитивні ефекти щодо аксіальних дискінезій через 1 рік після операції частково виснажуються, тоді як вплив на ЛІД на іпсилатеральному боці є незначним і нетривалим. Ефекти операції щодо МФ помірно знижуються протягом року. Відчутним та сталим є вплив ОСРП на контралатеральні тремор, ригідність та гіпокінезію. Явища неврологічного дефіциту після ОСРП є транзиторними.