Досліджено еффективність використання вітчизняного керамічного матеріалу на основі гідроксилапатиту та трикальційфосфату в ході кістково-пластичних операцій після видалення злоякісних пухлин кісток з наступною післяопераційною променевою терапією (15 хворих). Встановлено відсутність будь-яких побічних ефектів у ході кістково-пластичних операцій з використанням керамічного матеріалу. Одержано позитивні попередні результати лікування: відновлення функції кінцівки відзначено в 11-ти (73,3 %) хворих, рецидиви пухлини виявлено у 2-х (13,3 %), метастази - у 2-х (13,3 %).

На підставі клініко-морфологічного аналізу результатів хірургічного лікування 387-ми хворих на первинно-локалізовану меланому шкіри визначено вирішальні прогностичні критерії прогресії хвороби, зокрема, індекс пухлинного ураження відвідних судин дерми та волосяних фолікулів, що корелює з розвитком метастазів і летальністю.

Для розрахунку гетерогенності цифрового оптичного зображення пухлин шкіри та їх кровопостачальних судин на базі принципів нелінійного аналізу (детермінованого хаосу) розроблено оригінальний метод відношення максимального та мінімального радіусів, адаптовано методи розрахунку рівнів яскравості по параметру енергія та фрактальної розмірності. Цифрове зображення меланом шкіри має більшу гетерогенність, ніж невуси на поверхні, в структурі тканин, кровоносних судин та клітин. Методи розрахунків на базі принципів нелінійного аналізу гетерогенності цифрового зображення меланоми шкіри на різних біоієрархічних рівнях можна додатково використовувати для її диференційної діагностики.

Показано, что использование сцинтиграфии в комбинации с гамма-детекцией с последующей биопсией сторожевых лимфатических узлов является важным направлением ядерной медицины и хирургической онкологии.

Вирішується завдання покращання результатів радикальних операцій у хворих на меланому шкіри кінцівок і тулуба. У 1703 пацієнтів з таким діагнозом, але в різних стадіях захворювання, було використано вісім схем лікування, які включали в себе операцію і профілактичні заходи: променева терапія, системна хіміотерапія, імунотерапія, ендолімфатична хіміотерапія та інтерферонотерапія. При порівняльному аналізі одержаних результатів встановлено, що застосовані схеми променевої терапії, системної хіміотерапії, системної хіміотерапії в поєднанні з імуномодулятором левомізолом, а також впроваджена методика аутовакцинації не привели до підвищення віддалених результатів операцій. У хворих з метастазами меланоми шкіри кінцівок і тулуба в регіонарних лімфатичних вузлах відносно перспективним є включення в схеми комбінованого лікування рекомбінантного alpha - 2 beta-інтерферону (лаферону). Післяопераційна ендолімфатична хіміотерапія вірогідно підвищила показники виживання хворих на первинно локалізовану меланому шкіри. Найрезультативнішою методикою післяопераційної профілактики метастазів у хворих на первинно локалізовану меланобластому виявилася комбінована ендолімфатична хіміо- та інтерферонотерапія.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*74*728

Рубрики:

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж14252 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено порівняльний аналіз безпосередніх і віддалених результатів лікування хворих з приводу меланоми шкіри (МШ), яким здійснені широке висічення первинної пухлини і лімфаденектомія "сторожового" лімфатичного вузла (СЛВ), та пацієнтів, у яких хірургічне втручання обмежене радикальним видаленням первинної пухлини.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.19-5 + Р569.60-5

Рубрики:

Пухлини шкіри та слизових оболонок

Шифр НБУВ: Ж14160/прил. Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що біопсія сторожових лімфатичних вузлів (CЛB) за меланоми шкіри є рутинною діагностичною процедурою. Для детекції CЛB використовують радіонуклідний метод, фарбування лімфотропним барвником, а також їх комбінацію. Наведено досвід виконання біопсії CЛB у 168 хворих на меланому шкіри за допомогою методу радіонуклідної детекції.

На основі аналізу результатів лікування 22 пацієнтів з приводу базальноклітинного раку шкіри представлений досвід використання фотодинамічної терапії (ФДТ) з застосуванням системного фотосенсибілізатора. Одержані дані свідчать про доцільність використання ФДТ з огляду на стадію, форму та локалізацію процесу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.133.1 + Р569.60

Рубрики:

Пухлини молочних (грудних) залоз

Пухлини шкіри та слизових оболонок

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В основу покладено аналіз результатів лікування 70 хворих на саркому м'яких тканин (МТ) кінцівок і тулуба II і III стадії високого ступеня ризику, які перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні пухлин шкіри та МТ Національного інституту раку в період 2005 - 2013 рр. При аналізі результатів передопераційної терапії пацієнтів із саркомою МТ кінцівок і тулуба встановлено стійку тенденцію до підвищення ефективності при застосуванні комбінації хіміо- та променевої терапії порівняно з використанням кожного з цих методів окремо.

Саркоми м'яких тканин - це група відносно рідкісних злоякісних новоутворень різної локалізації та гістологічної структури, об'єднаних спільним походженням із мезодермальних тканин. Розвиваючись з ембріональних мезенхімальних клітин, вони згодом диференціюються в клітини поперечносмугастих, гладких м'язів, жирову або фіброзну тканину. За даними різних авторів, саркоми м'яких тканин становлять 15 % усіх злоякісних пухлин у дітей і лише 1 - 2,5 % - у дорослих. Мета огляду - ретельний аналіз існуючої літератури з епідеміології, етіології та класифікації сарком м'яких тканин.

Саркоми м'яких тканин (СМТ) є відносно малорозповсюдженою патологією та становлять від 1,0 до 2,5 % усіх злоякісних новоутворень у дорослих. Цей вид пухлин вирізняється несприятливим прогнозом і перебігом. Проаналізовано підсумки терапії хворих на СМТ II - III стадії залежно від схем комбінованого лікування із поєднанням променевої терапії (ПТ) та радикальної хірургічної операції. Усі пацієнти були розподілені на 4 групи. До першої групи увійшли 53 хворих, які отримали лікування в обсязі передопераційної ПТ до сумарної вогнищевої дози (СВД) 40 - 45 Гр із подальшим хірургічним втручанням. Друга група - 75 хворих - курс передопераційної ПТ (СВД 30 - 35 Гр), хірургічне втручання з подальшим післяопераційним курсом ПТ на ділянку післяопераційного рубця у СВД 15 - 20 Гр. Третя група складалася із 95 пацієнтів, у яких лікування розпочинали з хірургічного етапу та продовжували післяопераційною ПТ на ділянку післяопераційного рубця (СВД 50 - 55 Гр). Четверта група - 60 хворих: курс передопераційної ПТ СВД 20 Гр при разовій вогнищевій дозі 5,0 Гр + радикальне видалення пухлини. Загальна 3-річна виживаність у першій групі становила 64,3 %, другій - 69,2 %, третій - 52,7 %, четвертій - 66,8 %. Локальний 3-річний контроль дорівнював відповідно 48,8; 46,3; 37,9 і 43,4 %, а безметастатична 3-річна виживаність - 51,0; 61,6; 49,5 - 63,6 % відповідно. Із вищезазначених даних випливає перевага режиму із використанням перед- та післяопераційної ПТ над іншими схемами лікування. Можна зробити висновок про перспективність поєднання перед- та післяопераційної ПТ при лікуванні хворих на СМТ.

Проаналізовано результати лікування 208-ми хворих з приводу саркоми м'яких тканин (СМТ) IIb - III стадії, залежно від застосованих схем неоад'ювантного лікування з поєднанням променевої терапії (ПТ), хіміотерапії та радикального хірургічного втручання. У 53-х хворих лікування включало неоад'ювантну (НА) ПТ, сумарна вогнищева доза (СВД) 40 - 45 Гр з подальшим хірургічним втручанням; у 114 - здійснено широке висічення пухлини; у 41 - проведено два курси НА поліхіміотерапії (ПХТ) з подальшим хірургічним втручанням. Локальний 3-річний контроль становив відповідно (49,1 +- 6,8), (33,3 +- 4,4) та (64,3 +- 7,4) %. Встановлено достовірні переваги результатів лікування при використанні ПХТ і ПТ у порівнянні з хірургічним втручанням. Дослідження свідчить про перспективність цих методів при лікуванні хворих з приводу СМТ.

Саркоми м'яких тканин являють собою групу злоякісних новоутворень, що за особливостями росту, клінічним перебігом і прогнозом належать до числа найбільш злоякісних пухлин людини. У зв'язку з низькою розповсюдженістю патології єдиної тактики й алгоритму лікування пацієнтів із цим захворюванням не існує. Викладено сучасні уявлення і стан розв'язання проблеми діагностики та лікування сарком м'яких тканин.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.60

Рубрики:

Пухлини шкіри та слизових оболонок

Шифр НБУВ: Ж100603 Пошук видання у каталогах НБУВ 

У дослідження включено 86 хворих на меланому шкіри з синхронними та метахронними метастазами в регіонарних лімфатичних вузлах. Залежно від схеми лікування пацієнтів розподілено на основну та контрольну групи. Після гістологічного підтвердження діагнозу хворим обох груп був призначений курс середньодозової альфа-2b-інтерферонотерапії. Пацієнти основної групи додатково, упродовж перших 6 міс, отримували низькодозовий циклофосфамід по 50 мг per os тричі на тиждень. Безрецидивна 5-річна виживаність у хворих основної групи становила 18,2 %, контрольної - 16,8 % (р = 0,237). Загальна 5-річна виживаність в основній групі досягла 22,7 %, у контрольній - 19,0 % (р = 0,263).

Індекс рубрикатора НБУВ: Р562,4-54

Рубрики:

Окремі види пухлин

Шифр НБУВ: Ж100603 Пошук видання у каталогах НБУВ 

81 хворого на саркому м'яких тканин IIb - III стадії залежно від схеми неоад'ювантного лікування розподілили на 2 групи. Групу 1 склали 40 пацієнтів, які отримали лікування в обсязі 2 курсів неоад'ювантної поліхіміотерапії (ПХТ) з наступним хірургічним втручанням. Група 2 - 41 хворий, у якого лікування розпочиналося із 2 курсів неоад'ювантної ПХТ та курсу променевої терапії (ПТ) (сумарна вогнищева доза 40 - 45 Гр) з наступним хірургічним лікуванням. Проведено оцінку відповіді пухлини на лікування за системою Response Evaluation Criteria in Solid Tumors (RECIST) 1.1. Визначено достовірно значиму різницю (p = 0,04) об'єктивної відповіді пухлини на проведене лікування в групі 2, яка становила 19,4 %, порівняно з групою 1, об'єктивна відповідь в якій сягала 5,0 %. Наступним критерієм оцінки відповіді була відносна частка життєздатної пухлинної тканини (ВЧЖПТ). Виявлено статистично достовірну різницю (p = 0,01) між групою 1, позитивний ефект ВЧЖПТ (III - VI ступеня) в якій становив 52,5 %, та групою 2, середня ВЧЖПТ в якій становила 87,8. Можна зробити висновок про перевагу комбінації ПХТ+ПТ в неоад'ювантному лікуванні хворих на саркому м'яких тканин.