Работа посвящена лечению неотложных состояний, при описании отдельных патологических форм и синдромов приведены данные об этиологии, патогенезе, диагностике и клинической симптоматологии. Большое внимание уделено вопросам клинической фармакологии - анализу эффективности новых лекарственных средств, механизму их действия, показаниям и противопоказаниям к применению и побочному действию. Подробно изложена клинико-патогенетическая характеристика неотложных состояний, возникающих при гипертонической болезни и симптоматической артериальной гипертензии. Приведена современная классификация неотложных состояний, разработанная Национальным институтом здоровья США (1993). Дана характеристика основных антигипертензивных препаратов, применяемых при оказании неотложной помощи. Детально изложено лечение неотложных и критических состояний, возникающих при артериальной гипертензии. Описаны особенности оказания неотложной помощи при различных вариантах гипертонического криза, рефлекторном и компенсаторном остром повышении артериального давления, неотложных состояниях у лиц пожилого возраста, при наличии сопутствующей патологии. Выделены клинические формы и критерии нестабильной стенокардии, подробно описаны методы купирования ангинозного приступа. Большое внимание уделено опасной клинической форме ишемической болезни сердца - острому инфаркту миокарда, представлены группы препаратов, применяемых при этой патологии, подробно описана ЭКГ-диагностика болезни. Освещена тромболитическая терапия острого инфаркта миокарда, даны патогенетическое обоснование тромболитической терапии, группы препаратов и механизмы их действия, а также рекомендации по тромбол

итической терапии по следующей схеме - наличие показаний, оценка соотношения "риск-польза", выбор препарата, способы введения и дозы, критерии оценки эффективности терапии, возможные осложнения. Должное внимание уделено таким осложнениям острого инфаркта миокарда, как острая левожелудочковая недостаточность и кардиогенный шок. Описаны особенности подхода к терапии в зависимости от генеза этих осложнений и состояния гемодинамики. Детально освещены вопросы легочно-сердечной реанимации у больных инфарктом миокарда. Представлена методика лечения нарушений проводимости, частоты и ритма сердца, приведены основные данные об электрофизиологических осложнениях аритмии, их новая классификация, механизмы действия антиаритмических препаратов.

Розглянуто застосування низькомолекулярних гепаринів (НМГ) у терапії хворих на гострий коронарний синдром (ГКС) без елевації сегмента ST з урахуванням даних, одержаних у пілотних і багатоцентрових дослідженнях. Описано механізм дії нефракціонованого та НМГ, клінічні ефекти за їх призначення хворим на ГКС без елевації сегмента ST. Підкреслено ефективність застосування НМГ у хворих на ГКС з підвищеним рівнем тропоніну. Наведено рекомендації Американської асоціації серця й FDA щодо застосування НМГ.

Описано применение низкомолекулярных гепаринов (НМГ) в терапии больных с острым коронарным синдромом (ОКС) без элевации сегмента ST с учетом данных, полученных в пилотных и многоцентровых исследованиях. Описан механизм действия нефракционированного и НМГ, клинические эффекты при их назначении больным ОКС без элевации сегмента ST. Подчеркивается эффективность применения НМГ у больных ОКС с повышенным уровнем тропонина. Приведены рекомендации Американской ассоциации сердца и FDA по применению НМГ.

Ключ. слова: провоспалительные цитокины, С-реактивный белок, гипертрофия миокарда левого желудочка
Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.140.45

Рубрики:

Інфаркт міокарда

Шифр НБУВ: Ж22945 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.140.45-43

Рубрики:

Шифр НБУВ: Ж14660 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.09-5 + Р410.140.45

Рубрики:

Серцево-судинна недостатність

Інфаркт міокарда

Шифр НБУВ: Ж22945 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.140.67-52

Рубрики:

Стенокардія (грудна жаба)

Шифр НБУВ: Ж22945 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що електрокардіографія високої роздільності, сигнал-узагальнена електрокардіографія (ЕКГ ВР), є діагностичним методом, який дає змогу одержати важливу інформацію про характеристики аритмогенного субстрату, покладеного в основу пароксизмальних аритмій. Важливість ідентифікації порушень параметрів ЕКГ ВР підтверджується такими фактами: ці порушення пов'язані з виникненням пароксизмальних аритмій: шлуночкової тахікардії, фібриляції шлуночків і передсердь. Розглянуто можливості ЕКГ ВР для оцінювання електричної нестабільності міокарда.

Многочисленные современные исследования показывают, что развитие острого коронарного синдрома (ОКС) сопровождается значимыми биохимическими изменениями - увеличением уровня маркера некроза миокарда - тропонина (Тр), воспалительного макера - С-реактивного белка (СРБ). Цель исследования - определение прогностической значимости нарастания уровней Тр и СРБ у больных ОКС. Установлены большое количество осложнений у больных, перенесших ОКС, увеличение уровней Тр и СРБ в соответствии с клиническим вариантом ОКС, а также прямая корреляционная связь между данными показателями.

Вивчено взаємозв'язок між інсулінорезистентністю (IP) та маркерами системного запалення, ендотеліном-1 (ЕТ-1) у хворих з метаболічним синдромом (МС), які перенесли інфаркт міокарда. Обстежено 78 пацієнтів: хворих, які перенесли інфаркт міокарда без МС (n = 20); з постінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з МС без IP (n = 28); з постінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з МС з IP (n = 30). У крові визначали вміст ліпідів, C-реактивного пептиду, інтерлейкіну-6, ЕТ-1. При постінфарктному кардіосклерозі у поєднанні з МС та IP рівні маркерів системного запалення і ЕТ-1 виявилися вищими, ніж у пацієнтів без IP.

Узагальнено сучасні дані про діагностику та лікування гострого інфаркту міокарда з елевацією сегмента ST у хворих похилого віку на підставі результатів рандомізованих клінічних досліджень. Особливу увагу приділено огляду механізмів впливу інтракоронарних втручань та лікарських препаратів, які діють на систему згортання крові, та можливих ускладнень терапії.

Рассмотрена взаимосвязь плазменной концентрации мозгового натрийуретического пептида (МНП) со структурно-функциональным состоянием левого желудочка у пациентов, перенесших инфаркт миокарда (ИМ) в зависимости от наличия метаболического синдрома (МС). Высокий уровень МНП свидетельствовал не только о наличии СН, но и о выраженности ишемических поражений миокарда у больных без МС, перенесших ИМ.

Підсумовано сучасні дані про діагностику та лікування гострої декомпенсованої серцевої недостатності на підставі результатів рандомізованих клінічних досліджень. Особливу увагу приділено огляду механізмів впливу добре вивчених та нових методів лікування хворих із гострою декомпенсованою серцевою недостатністю.

Для оцінювання прогнозу гострої серцевої недостатності останнім часом використовують визначення таких біомаркерів, як мозковий натрійуретичний пептид, кардіальні тропоніни, цистатин С, натрій сироватки крові. Поява у майбутньому найновіших технологій дасть змогу розширити діапазон використання їх не тільки для прогнозування перебігу хвороби, а й для визначення ефективності терапії.

Отмечено, что до настоящего времени в качестве биомаркера при хронической сердечной недостаточности (СН) использовали сывороточные уровни В-типа натрийуретического пептида (BNP) или N-терминального предшественника пептида. Прогностическое значение новых маркеров, отражающих изменения структуры и функции миокарда, активно изучается. Результаты исследования TIME-CHF показали, что активная интенсивная терапия СН, направленная на снижение уровня BNP, может положительно влиять на клинические исходы у пациентов в возрасте от 60 до 74 лет, чего не наблюдалось у больных более старшего возраста. Подобный подход, однако, пока не может быть рекомендован для рутинного применения в клинической практике, и его клиническая эффективность требует дальнейших крупномасштабных рандомизированных исследований.

Швидка діагностика гострого коронарного синдрому дає змогу знизити летальність хворих. Описано сучасні діагностичні методи: електронне комп'ютерне томографічне сканування для визначення коронарного кальцію, багатозрізове комп'ютерне сканування з використанням контрасту, селективна коронарографія із внутрішньосудинним ультразвуковим контролем. Розглянуто інформативність біохімічних маркерів (тропоніну T, NT-pro-BNP, H-FABP, амілоїду A, холіну) у прогнозуванні можливих негативних наслідків (смерть, інфаркт міокарда). Описано діагностичні шкали оцінки ризику пацієнтів, що перенесли гострий коронарний синдром (TIMI, GRACE, PURSUIT).

Показано електрокардіографічні ознаки диференційної діагностики тахікардій із широкими комплексами QRS. Описано механізми тахікардій, принципи топічної діагностики, ЕКГ критерії. Показано електрокардіографічну діагностику різних суправентрикулярних тахіаритмій із широкими комплексами QRS. Велику увагу приділено шлуночковій тахікардії. Показано ЕКГ критерії та варіанти топічної діагностики шлуночкової тахікардії.

Ендоваскулярні методи реваскуляризації міокарда завдяки патогенетичному характеру втручань посіли провідну позицію в лікуванні ішемічної хвороби серця. Для покращання реологічних показників крові у разі гострого коронарного синдрому (ГКС) потрібен агресивний вплив на тромбоцити. Це потребує поєднання лікарських засобів з різним механізмом дії. Доцільне застосування блокаторів глікопротеїнів IIb/IIIa-рецепторів у хворих на ГКС з підйомом сегмента ST в комбінації з тромболітичною терапією, що створює умови для попередження формування ретромбозу. Проаналізовано представники цього класу препаратів. Результати проведених у різних країнах світу великих рандомізованих досліджень продемонстрували ефективність застосування ептифібатиду у хворих високого ризику, яким проводилося черезшкірне коронарне втручання.

Несвоєчасне виявлення гострого коронарного синдрому (ГКС) може призвести до високої смертності та збільшення кількості ускладнень. Тому дуже важлива його своєчасна діагностика. Окрім клінічних проявів, ЕКГ-критеріїв, використовують маркери некрозу міокарда, такі як тропонін, високочутливий тропонін, МВ-фракція креатинфосфокінази, міоглобін, кардіальний тип білка, який зв'язує жирні кислоти (H-FABP). Їх використання в певній послідовності надає змогу діагностувати ГКС практично в 100 % випадків.

У джерелі патогенезу гострого інфаркту міокарда (ГІМ) лежать запальні реакції. Важливу роль в цих запальних реакціях відіграють нейтрофільні гранулоцити. Рівень їх ферменту - мієлопероксидази (МПО) збільшується у хворих на ГІМ і може бути прогностичним маркером для коротко- (30 діб) і довгострокового (6 міс) прогнозів виникнення негативних коронарних подій. Також МПО є прогностичним маркером для хворих на ГІМ, пацієнтів, що перенесли реваскуляризацію, та для пацієнтів з гострим болем у грудній клітці.

Описан опыт лечения 38 больных острым коронарным синдромом с подъемом сегмента ST при помощи применения фармакоинвазивной стратегии: тромболитическая терапия при необходимости продлена хирургической реваскуляризацией. Приведены Европейские и Украинские рекомендации по ведению таких пациентов. На основании статистического анализа смертности пациентов доказана большая эффективность фармакоинвазивной стратегии в сравнении с изолиронным примененем тромболитической терапии. Описаны шкалы для определения риска таких больных.