Рассмотрены вопросы современной радиоастрономии. Приведены данные о радиогалактиках, квазарах, пульсарах, космических мазерах и других космических объектах, излучающих радиоволны. Охарактеризованы эволюции звезд, взрывы сверхновых звезд и радиоизлучение их остатков. Освещены особенности возникновения белых карликов и нейтронных звезд, а также явления в центрах галактик и их слияния, радиоизлучения Солнца, планет. Изложена современная точка зрения на эволюцию Вселенной, происхождение оставшегося от Большого Взрыва реликтового излучения и его анизотропии. Описаны радиотелескопы, в частности, рефлекторные антенны параллельного синтеза, радиоинтерферометры "Уран" Академии Наук Украины, приемники излучения (радиометры).

Індекс рубрикатора НБУВ: З848-041.7-01

Рубрики:

Радіопередавальні пристрої (радіопередавачі)

Шифр НБУВ: Ж69398 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Модель типу "ядро-гало" застосовано до подовжених компонентів позагалактичних радіоджерел (типу ЗС 47) із прецесуючим джетом. Область інжекції (прискорення) релятивістських електронів ототожнюється з "гарячею плямою" та рухається відповідно до моделі прецесії, що пояснює асиметрію радіохмар у поздовжньому та поперечному напрямках. У дифузійному наближенні з урахуванням синхронних втрат знайдено розподіл інтенсивності випромінювання по хмарі для різноманітних швидкостей руху "гарячих плям", параметрів прецесії та кутів зору, під якими видно джерело. Пояснено збільшення розмірів і асиметрії хмари зі зниженням частоти спостереження та деякі особливості її форми, в тому числі наявність "старої гарячої плями" поряд із компактнішою "новою".

Обговорено подібність та відмінність зображень джетів позагалактичних джерел у радіо- та рентгенівському діапазонах, створюваних одним і тим же розподілом релятивістських електронів за рахунок синхротронного (радіообласть) або зворотнього комптонівського розсіяння (рентгенівська область). Розглянуто випадок незалежних від координат суто комптонівських втрат на реліктовому випромінюванні в дифузійній моделі розповсюдження електронів від рухомого джерела інжекції, тобто вузла або гарячої плями. Показано, що неоднорідність магнітного поля може спричиняти характерні відмінності форми та місцеположення радіо- та рентгенівських ізофот, котрі залежать від того, зменшується чи зростає магнітне поле відносно периферії джерела. Наведено приклади відповідних зображень.

На прикладі хвиль в об'ємі та на поверхні рідини введено гамільтонові змінні для суцільних середовищ, які широко використовуються в фізиці плазми, гідродинаміці та теорії поля. Розглянуто регулярні засоби введення таких змінних, у тому числі в середовищах з розривами, за допомогою варіаційного принципу та канонічних перетворень. Засіб зворотного розсіяння наведено як нетривіальний зразок канонічного перетворення до змінних "дія-кут". Наведено приклади лінійних і нелінійних нестійкостей.

Показано, що дані швидкостей дрейфу радіосплесків III типу та швидкостей компонентів ялинкової структури сплесків II типу (НВ-сплесків) не суперечать уявленням про вільний розліт пучка електронів у сонячній короні в разі урахування кулонівського розсіяння електронів з малими швидкостями. Результати кінетичної теорії дозволяють визначити характерну середню швидкість дрейфу, суттєво залежній від висоти виникнення пучка і, таким чином, від густини плазми в місці його виникнення. Цим, у значній мірі, і може бути обумовлена різниця швидкостей пучків, що породжені хромосферними спалахами, та пучків, що виникають на фронтах ударних хвиль в короні.

Обговорено відмінність зображень джетів позагалактичних джерел у радіо- та рентгенівському діапазонах і можливість одержання додаткової інформації про фізичні умови в джерелах. Дослідження проведено в межах дифузійної моделі поширення релятивістських електронів від вузлів і гарячих точок джетів з урахуванням комптонівських та синхротронних втрат.

Досліджено залежність уявних "надсвітлових" швидкостей компонентів радіоджетів від параметрів оптичних спалахів в АГЯ, які корелюють з компонентами, та властивостей оточуючого середовища. "Надсвітлові" компоненти парсекових радіоджетів ототожнено з світними ділянками ударних фронтів, що рухаються до спостерігача, від нецентральних ультрарелятивістських вибухів поблизу центрального компактного об'єкта ("чорної дири") в АГЯ. У разі вибуху в середовищі, яке знаходиться в стані локальної гідродинамічної рівноваги, уявні "надсвітлові" швидкості руху таких ділянок є асимптотично сталими та пропорціними повній енергії вибуху, згідно з даними спостережень для 3C 273 (Бабаджанян, Білоконь, 1993). Для квазара CN 345 часи прискорення надсвітлових компонентів джета, який спостерігається (Zensus, 1997), збігаються за порядком з тривалістю накачки від спалахів, які корелюють з компонентами, згідно з висновками цієї теорії.

Розглянуто еволюцію функції мас (та функції світності) скупчень галактик. Як характеристику обрано багатство скупчень і маси перших за масою галактик скупчення. Дані про ці величини є в каталозі Ейбла. Злиття змодельовано методом Монте-Карло. Імовірність злиття залежить від мас галактик. Роль часової шкали виконує відношення існуючої кількості галактик до початкової. Перехід до існуючого часу та червоного зміщення здійснюється за допомогою розв'язку Смолуховського, що описує злиття та дозволяє знайти залежність числа галактик у скупченні від часу. У припущенні незалежності відношення маса - світність від маси одержано залежності багатства скупчення та різниці зоряних величин найяскравіших галактик скупчення від червоного зміщення. Має місце перехід скупчення в тип 1 за класифікацією Баутса-Моргана для малих червоних зміщень (народження cD-галактик). Маси другого та наступних за масою скупчень зростають, а після утворення cD-галактик починають зменшуватись. Одержані результати порівняно з даними каталогів скупчень галактик. Спостережено якісну відповідність залежностей.

Последовательность импульсов пульсаров интерпретируется как реализация стационарного случайного процесса ускорения потока электронов на поверхности полярной шапки нейтронной звезды, что демонстрируется на примере предлагаемой игровой модели.

На основе анализа кинетических уравнений для волн и частиц (уравнений слабой турбулентности) обсуждены степенные потоковые спектры, имеющие широкое распространение в природе.

В настоящее время общепринятым является представление о торах как существенных структурных составляющих активных ядер галактик. Обсуждена ситуация, когда "подкрутка" тора излучением или ветром превращает его в дипольный тороидальный вихрь, который, в свою очередь, может являться источником вещества, подпитывающего аккреционный диск. Возникающая при этом неустойчивость может быть ответственна за вспышки излучения квазаров, сопровождающиеся выбросами вещества. Получены численные оценки параметров модели в условиях светимости, близкой к эддингтоновскому пределу, не противоречащие наблюдаемым данным.

Не имеющие объяснения высокочастотные компоненты излучения пульсара в Крабовидной туманности могут быть проявлением неустойчивости при нелинейном отражении от поверхности звезды. Отражается излучение релятивистских позитронов, летящих из магнитосферы к звезде и ускоряемых электрическим полем полярного зазора. Обсуждаемая неустойчивость представляет собой вынужденное рассеяние на поверхностных волнах.

Уравнение Смолуховского и его обобщения, описывающие слияния частиц, позволяют понять основные этапы формирования распределения галактик по массам (функции масс галактик), устанавливающиеся в результате слияний, и, тем самым, дать объяснение результатам многолетних наблюдений на космичеcком телескопе имени Хаббла и крупных наземных телескопах.

Предмет работы - обсуждение отраженного излучения от поверхности нейтронной звезды. Такое излучение, как было показано ранее С. В. Трофименко и одним из авторов, возникает при отражении излучения релятивистских позитронов, летящих из магнитосферы к звезде в ускоряющем электрическом поле полярного зазора. Это дало объяснение как сдвигу интеримпульса в пульсаре Краба (зеркальное отражение при наклонном магнитном поле), так и появлению дополнительных высокочастотных компонент (дифракция на возбуждаемой падающим излучением периодической структуре), обнаруженных Моффетом и Хэнкинсом. Цель работы - изучение влияния на ВЧ-компоненты резонанса с поверхностной электромагнитной волной. Поскольку ВЧ-компоненты возникают на тех же частотах, на которых наблюдается сдвиг интеримпульса, предложено считать, что они являются следствием одного и того же физического процесса. Таким процессом служит отражение от поверхности нейтронной звезды излучения возвратных позитронов. Появление ВЧ-компонент рассматривается как проявление вынужденного рассеяния на поверхностных волнах. Для сравнения приведены данные лабораторных экспериментов по дифракции лазерного излучения на металлической дифракционной решетке, демонстрирующие возникновение яркой приповерхностной волны в условиях резонанса, которая может служить аналогом высокочастотной компоненты в пульсаре Краба. При формировании высокочастотных компонент существенны явления типа аномалий Вуда, приводящие к значительному росту инкремента вынужденного рассеяния при резонансе с поверхностной электромагнитной волной. Возбуждаемая в резонансе поверхностная волна приводит к отраженному комбинационному рассеянию более высоких частот сплошного спектра падающего излучения. Заключение: излучение пульсара определяется в том числе отражающими свойствами поверхности нейтронной звезды, т. е. ее проводимостью (поверхностным импедансом). Резонанс существенно понижает порог вынужденного рассеяния. Сплошной спектр падающего на поверхность излучения обеспечивает большую ширину ВЧ-компонент.

Відповідно до теорії Л. Д. Ландау, проведено гідродинамічний і термодинамічний розгляд ряду питань, пов'язаних із фазовим переходом He II у He I за наявності макроскопічного руху. Зокрема, показано, що перехід у гелії, який обертається, є переходом першого роду.

Представлена информация о становлении теоретических представлений о бесстолкновительной плазме. Показано, что обнаруженный В. Е. Захаровым механизм нелинейного поглощения ленгмюровских колебаний в плазме имеет место и в случае параметрической неустойчивости интенсивных полей в холодной плазме, описываемых уравнениями В. П. Силина. Рассмотрено применение кинетических уравнений слабой турбулентности, в частности, в астрофизических приложениях. Исследовано описание регулярной и хаотической динамики частиц в очень сильных полях внешнего, в основном лазерного излучения в многоволновых режимах генерации и усиления. Рассмотрены особенности динамики частиц и объектов с дополнительными степенями свободы в различных приложениях.

Відповідно до теорії Л. Д. Ландау, проведено гідродинамічний і термодинамічний розгляд ряду питань, пов'язаних із фазовим переходом He II у He I за наявності макроскопічного руху. Зокрема, показано, що перехід у гелії, який обертається, є переходом першого роду.