Досліджено проблеми специфіки та взаємодії наукового та художнього пізнання як взаємного доповнення двох способів пізнання: логічного та емоційно-чуттєвого, що сумісно відтворюють його цілісність. Виявлено рушійні сили наукового та художнього пізнання - відповідно пізнавальну задачу суб'єкта, яка є винятково результатом роботи інтелектуальних операцій, і домінуючу потребу суб'єкта, що пізнає, яка випливає з його внутрішнього світу та є емоційно-чуттєвою. Виявлено, що пізнавальний процес - це науково-художнє моделювання суб'єктом об'єкта. Встановлено, що в реальному пізнавальному процесі логічне й образне мислення не вступають у протиріччя, а взаємодіють і доповнюють одне одного, й у цій взаємодії образне мислення допомагає сформулювати предметний зміст задачі, що змінюється і трансформується, а логічне мислення є інструментом розв'язання пізнавальної задачі. Доведено можливість розгляду емоцій як сполучної ланки між науковим і художнім пізнанням, а також їх здатність одночасно виступати у ролі цінності пізнавального акту як такого й у ролі оцінки можливості задоволення домінуючої потреби під час пізнання.

Розглянуто особливості наукового та художнього пізнання, визначено принципи їх розмежування та механізми взаємного доповнення. Взаємодію наукового та художнього пізнання вивчено за допомогою принципу доповнюваності Н. Бора, який розглядає об'єкт у взаємозаперечних, додаткових системах опису. Показано, що цей принцип дозволяє виявити в об'єкті, що пізнається, різні визначеності, які досягаються пізнавальною задачею і логікою суб'єкта, а також його художньо-образним мисленням, керованим домінуючою потребою. Увагу приділено специфіці наукових понять і художніх образів, методу моделювання в пізнавальній діяльності, взаємодії логічного й образного мислення, ролі уяви в науковому та художньому пізнанні.

Рассмотрены особенности научного и художественного познания, определены принципы их размеживания и механизмы взаимного дополнения. Взаимодействие научного и художественного познания изучено при помощи принципа дополняемости Н. Бора, рассматривающего объект во взаимоотрицающих, дополнительных системах описания. Показано, что этот принцип позволяет выявить в познаваемом объекте разные определенности, достигаемые познавательной задачей и логикой субъекта, а также его художественно-образным мышлением, управляемым доминирующей необходимостью. Уделено внимание специфике научных понятий и художественных образов, методу моделирования в познавательной деятельности, взаимодействию логического и образного мышления, роли воображения в научном и художественном познании.

Розглянуто питання, які стосуються смислових меж самопізнання. Проаналізовано ряд чинників, що впливають на ці смислові межі: свобода волі, самоідентичність суб'єкта, пластичність свідомості, а також, можливість самовідчуження з ціллю розуміння власної екзистенції. З'ясовано значення ірраціонального пізнання. Зроблено висновок щодо головної ролі діяльності внутрішньої сталої "Я - концепції" індивіда в формуванні меж самопізнання.