Висвітлено особливості сучасних педагогічних технологій в контексті реалізації освітніх та виховних завдань. Досліджено питання структури та змісту психолого-педагогічної компетентності вихователя. Розглянуто й охарактеризовано критерії оцінки рівня вихованості. Доведено, що психолого-педагогічна компетентність вихователя є однією з важливих динамічних характеристик його професійного "Я", яка збагачується в процесі реалізації особистісного потенціалу фахівця.

Акцентовано увагу на необхідності поглибленої психологічної освіченості педагога. Вивчено рекомендації щодо роботи з агресивною дитиною, надані в книзі В.А.Ликової "Педагог как психотерапевт: помощь агрессивному ребенку".

Висвітлено діяльність Центру позашкільної роботи та дитячої творчості (м. Ізмаїл, Одеська область). Проаналізовано зміст роботи Центру. Констатовано, що суттєвою ознакою діяльності педагогічного колективу Центру є стабільність, професіоналізм, індивідуальна творчість, гуманістичні відносини.

Розкрито сутність компетентнісного підходу, компетентності як особистісного утворення, що є результатом розвитку можливостей особистості умовою такого розвитку. Розглянуто вихованість як гармонізацію ключових компетентностей та індивідуальних особливостей особистості. Визначено психолого-педагогічні критерії вихованості та їх оцінювання, в якому мають відображатись реальні результати досягнень виховного процесу, що ставлять за мету надати картину індивідуальних досягнень особистості в моральному вихованні, а не загальну середньостатистичну картину. Надано методичні поради щодо оцінювання вихованості учнів, зокрема використання методів вивчення особистості учня: педагогічне спостереження, бесіди, анкетне опитування, вивчення продуктів діяльності учня, ведення психолого-педагогічної карти учня. Запропоновано якісну характеристику рівнів оцінювання вихованості. Акцентовано увагу на важливості вивчення рівня вихованості учня як важливого структурного компоненту індивідуальної роботи вихователя, яка вимагає вдосконалення психолого-педагогічного та методичного забезпечення.

Соціально-психологічну компетентність керівника (СПКК) позашкільного навчального закладу (ПШНЗ) розглянуто як чинник підвищення ефективності освітнього процесу та розвитку професіоналізму його педагогічних кадрів з інноваційним творчим стилем аналітичного мислення. Наголошено, що сьогодні час вимагає зміни відносин в системі "вихователь - вихованець". Розглянуто основні теоретичні підходи до розуміння процесу управління (структурно-функціональний, ситуаційний, процесний, інформаційний). Структуру СПКК, що складається з місії та мети діяльності ПШНЗ, змісту й організації освітнього процесу, роботи з кадрами, батьками, контролю результатів діяльності, показано на схемі, схарактеризовано зміст кожного її елемента. Запропоновано схему алгоритму контрольно-аналітичної діяльності керівника ПШНЗ.

На основі аналізу теоретичних досліджень та практичного досвіду навчально-виховного процесу в позашкільних закладах освіти Одеської області визначено основні компоненти креативності педагога: асоціативне мислення, інтелектуальна гнучкість, оригінальність, незвичність ідей, генерація великої кількості ідей, легкість, швидкість виконання завдання, прагнення до краси, здатність до виявлення і постановки нової проблеми. Висвітлено принципи самоорганізаційної пізнавальної діяльності для структурування навчального матеріалу: принцип суб'єктності свідомості, який передбачає забезпечення перетворення освітнього поля в процес генерації ідей, гіпотез, знань; принцип додатковості, коли домінує навчальний діалог, взаємодія, співробітництво з вихованцями; принцип відкритості, згідно з яким світ знань постає перед дитиною як особистісна цінність. Узагальнено досвід кращих педагогів позашкільних закладів Одеської області, висвітлено психолого-педагогічні умови організації педагогічного процесу, в якому виховуються креативні якості особистості дитини.

Розглянуто роль позашкільної освіти у становленні творчої особистості, розвитку таких рис характеру, що сприяють творчості. Окреслено принципи навчання та виховання, що є визначальними для освітнього процесу позашкільних навчальних закладів. Зосереджено увагу на організації пошукової та науково-дослідної діяльності, яка формує та розвиває у вихованців гуртків, творчих об'єднань якісні особистісні зміни, базові творчі здібності, а саме: інтелектуально-евристичні, інтелектуально-логічні, комунікативні,самоорганізаційні, мотиваційно-творчу активність, індивідуальний стиль творчої діяльності. Визначено основні функції пошукової та науково-дослідної діяльності вихованців позашкільних навчальних закладів, що забезпечують розвиток творчої активності особистості. Висвітлено досвід організації різних форм і методів пошукової та дослідної діяльності в позашкільних навчальних закладах Одеської області. Акцентовано увагу на спільній користі співробітництва позашкільних навчальних закладів і шкіл у справі розвитку творчих здібностей, пізнавальної та творчої активності дітей.

Розглянуто питання підвищення рівня підготовки педагогічних кадрів, зокрема керівників гуртків у позашкільних закладах. Розкрито основні завдання позашкільної освіти. Виокремлено складові організаційно-методичної діяльності керівника гуртка, зокрема самоконтроль діяльності, роботу з батьками, використання методичного портфоліо. Висвітлено напрями науково-методичної діяльності Одеського обласного гуманітарного центру позашкільної освіти та виховання як передовий досвід та з метою надання уявлення про різноманітність її змісту. Зосереджено увагу на деяких структурних компонентах, які характеризують особистість компетентного педагога позашкільного закладу, зокрема, здатності ефективно спілкуватися з вихованцями, здібностях педагога, володінні соціальною чутливістю, володінні серйозними знаннями в галузі загальної психології, педагогічної психології та педагогіки виховання, прагненні до творчості та саморозвитку, постійній готовності та потребі в самоаналізі щодо кожного заняття, зробленої доповіді, написаної статті. Охарактеризовано засоби комунікації, якими користується педагог: наслідування, навіювання, переконування та ін. Надано поради щодо організації роботи керівника гуртка позашкільного закладу, яка сприяє формуванню його компетентності.

Вперше за умов Лісостепу західного на чорноземі вилугуваному, малогумусному проведено дослідження, спрямовані на встановлення оптимальних строків сівби, норм висіву насіння та доцільності обробки посівів регулятором росту "Вермибіомаг", які забезпечують одержання високої врожайності й якості насіння гірчиці білої. Науково обгрунтовано доцільність проведення сівби гірчиці білої в ранні строки, визначено оптимальні норми висіву насіння й обробки посівів регулятором росту "Вермибіомаг" як швидкодіючих факторів підвищення урожайності та покращання якості насіння. Описаніо зв'язки між структурними показниками й урожайністю та якістю насіння гірчиці білої. Проведено економічну й енергетичну оцінки елементам технології її вирощування.

Проаналізовано зміст навчання в сучасних дошкільних закладах з точки зору його співвідношення з потребами суспільного життя. Висвітлено психолого-педагогічні вимоги дошкільної освіти щодо розвитку дитини. Визначено сучасні дидактичні вимоги до освітнього процесу в ДНЗ та їх реалізацію в практичній діяльності педагогічних колективів дошкільних установ Одещини. Наведено методи навчання, які використовуються у практичній діяльності ДНЗ. Проаналізовано типи занять за різними цілями, які використовуються на сучасному етапі розвитку дошкільної освіти в ДНЗ. Виокремлено основні завдання щодо подальшого становлення освітнього процесу в ДНЗ як передумови розвитку гармонійної особистості дитини.

Проанализировано содержание обучения в современных дошкольных учреждениях (ДУ) с точки зрения его соотношения с потребностями общественной жизни. Освещены психолого-педагогические требования дошкольного образования к развитию ребенка. Определены современные дидактические требования к образовательному процессу и их реализации в практической деятельности педагогических коллективов дошкольных учреждений Одесской области. Представлены методы обучения, используемые в практической деятельности ДУ. Проанализированы типы занятий с разными целями, которые используются на современном этапе развития дошкольного образования в ДУ. Выделены основные задачи дальнейшего становления образовательного процесса в ДУ как предпосылки развития гармоничной личности ребенка.

A content analysis of learning in modern preschool in terms of its relationship to the needs of society. Highlighted the psychological and pedagogical requirements of preschool education to child development . Defined modern didactic requirements to the educational process and their implementation in practice of teaching staff preschools in Odessa region. Presented teaching methods used in the practice. Analyzed the types of classes for different purposes , which are used at the present stage of development of preschool education. The basic task of further formation of the educational process in the control as a prerequisite for a harmonious development of the child.

У частини хворих на ювенільний ідіопатичний артрит (ЮІА) після відміни лікування розвивається загострення хвороби. Важливо визначити такі біомаркери субклінічної активності захворювання, які допоможуть верифікувати пацієнтів із ЮІА, в яких після відміни лікування не буде розвиватися загострення хвороби. Мета дослідження - визначення прогностичного значення рівня кальпротектину крові (MRP8/14) у хворих на ЮІА перед повною відміною лікування для прогнозування ризику розвитку загострення захворювання. Результати дослідження свідчать, що через 3 міс після відміни лікування у пацієнтів із ЮІА у стані неактивної хвороби загострення розвинулося у 5 (9,3 %) із 54 хворих. Медіана рівня кальпротектину перед відміною терапії становила 1700 нг/мл у хворих, у яких виникло загострення, та 1500 нг/мл - у решти. Через 6 міс загострення розвинулося додатково у 3 (6,3 %) із 48 пацієнтів, які продовжували перебувати під спостереженням, а медіана рівня кальпротектину становила 1300 та 1500 нг/мл відповідно. Через 12 міс загострення додатково розвинулося ще у13 (28,9 %) із 45 пацієнтів, які продовжували перебувати під спостереженням, амедіана рівня кальпротектину становила у цих хворих перед відміною лікування 1100 та 1650 нг/мл відповідно. Висновки: після відміни лікування у пацієнтів із ЮІА у стані неактивної хвороби впродовж наступного року спостереження загострення розвивалося у 38,9 % хворих. Результати дослідження не виявили статистичної різниці у рівнях кальпротектину крові у пацієнтів із ЮІА, які перебували у стані неактивної хвороби перед повною відміною лікування, із розвитком загострення та без загострення хвороби через 3; 6 та 12 міс.

У частини хворих на ювенільний ідіопатичний артрит (ЮІА) після відміни лікування розвивається загострення хвороби. Важливо визначити такі біомаркери субклінічної активності захворювання, які допоможуть верифікувати пацієнтів із ЮІА, в яких після відміни лікування не буде розвиватися загострення хвороби. Мета дослідження - визначення прогностичного значення рівня кальпротектину крові (MRP8/14) у хворих на ЮІА перед повною відміною лікування для прогнозування ризику розвитку загострення захворювання. Результати дослідження свідчать, що через 3 міс після відміни лікування у пацієнтів із ЮІА у стані неактивної хвороби загострення розвинулося у 5 (9,3 %) із 54 хворих. Медіана рівня кальпротектину перед відміною терапії становила 1700 нг/мл у хворих, у яких виникло загострення, та 1500 нг/мл - у решти. Через 6 міс загострення розвинулося додатково у 3 (6,3 %) із 48 пацієнтів, які продовжували перебувати під спостереженням, а медіана рівня кальпротектину становила 1300 та 1500 нг/мл відповідно. Через 12 міс загострення додатково розвинулося ще у13 (28,9 %) із 45 пацієнтів, які продовжували перебувати під спостереженням, амедіана рівня кальпротектину становила у цих хворих перед відміною лікування 1100 та 1650 нг/мл відповідно. Висновки: після відміни лікування у пацієнтів із ЮІА у стані неактивної хвороби впродовж наступного року спостереження загострення розвивалося у 38,9 % хворих. Результати дослідження не виявили статистичної різниці у рівнях кальпротектину крові у пацієнтів із ЮІА, які перебували у стані неактивної хвороби перед повною відміною лікування, із розвитком загострення та без загострення хвороби через 3; 6 та 12 міс.