За вашингтонськими та гринвіцькими меридіанними спостереженнями Сонця 1925-1982 рр. отримані оцінки кутів взаємної орієнтації осей систем координат, які реалізуються FK5 і DE200, DE403, а також оцінки поправок до елементів орбіти Землі. Відмічається узгодженість цих оцінок для теорій DE200 і DE403, що свідчить про незначну відмінність цих теорій руху. Зроблено висновок про реальність ефекту непрецесійного руху рівнодення та про прийняття завищеного значення ефекту при створенні FK5. Відмічено, що величина оцінок ефекту та точність їх визначення залежать від методики дослідження, неточності прийнятої сталої прецесії та нерівномірності "часової шкали Брауера". Визначені кути взаємної орієнтації осей системи координат IСRS і системи координат, яка реалізується DE403.

Наводиться зведення оцінок ефекту непрецесійного руху рівнодення і перелік факторів, які перешкоджають одержанню його узгоджених значень. Зроблено припущення про те, що ефект може бути наслідком розбіжності шкал всесвітнього і ефемеридного часу і не залежить від кінематичних особливостей руху зір чи обертання Галактики. За даними численних досліджень виявлено залежність оцінок ефекту непрецесійного руху рівнодення від середніх відстаней до планет або від їх середньодобових рухів.

Досліджено ефект непрецесійного руху рівнодення за вашингтонськими та грінвіцькими меридіанними спостереженнями Сонця 1925 - 1982 рр. Отримано та проаналізовано оцінки різниць положень нуль-пунктів, непрецесійного руху рівнодення, кутів взаємної орієнтації систем координат, елементів орбіти Землі. Зроблено висновки про реальність ефекту непрецесійного руху рівнодення та про прийняття завищеної, приблизно удвічі, величини ефекту в FK5. Доведено, що на оцінки ефекту впливають методики дослідження, неточність прийнятої сталої процесії, а також відмінності шкал UT2 і динамічної "шкали часу Брауера". Уперше виявлено залежності величини ефекту непрецесійного руху рівнодення від середньодобових рухів планет і від розмірів їх орбіт. Доведено кращу збіжність та більш високу точність оцінок невідомих у разі використання геометричного підходу щодо розв'язку задачі про узгодження каталожної та динамічної систем координат. Обгрунтовано, що приведення координат зір каталогу до динамічних нуль-пунктів має здійснюватись з урахуванням взаємного нахилу каталожного та динамічного екваторів систем.