Дисертацію присвячено удосконаленню відомих і розробці нових способів фарбування натурального хутра з метою вилучення з фарбувальних розчинів токсичних хімматеріалів та підвищення інтенсивності забарвлення волосяного покрову хутра. Удосконалено існуючий та розроблено новий спосіб фарбування хутра в чорний колір окислювальними барвниками без пірокатехіну, а також кислотними барвниками та композиціями на їх основі шляхом узгодження в єдину систему технологічних параметрів, статистичної оптимізації останніх. Одержано адекватні, відтворювані математичні моделі фарбування хутра окислювальними та кислотними барвниками, композиціями кислотних та катіонних барвників. Визначено характер взаємодії кератину волосяного покриву хутра з кислотними та катіонними барвниками. Виконані дослідження поглиблюють теоретичні знання про процес фарбування, поширюють можливості використання вітчизняних хімічних матеріалів із отриманням якісної конкурентноспроможної продукції хутряних виробів з інтенсивно забарвленим волосяним покривом, міцною пластичною шкірною тканиною.

Викладено основи хімії, фізико-хімії та фізики високомолекулярних сполук, питання будови та синтезу полімерів, їх хімічного перетворення. Розглянуто найважливіші представники більшості класів синтетичних і природних полімерних сполук, їх властивості та методи переробки, висвітлено шляхи використання їх у народному господарстві. Увагу приділено високомолекулярним сполукам, які використовуються у легкій промисловості. Наведено загальні принципи виробництва хімічних волокон. Досліджено пластичні маси на основі високомолекулярних сполук, які добувають методом поліконденсації та ступінчастої полімеризації.

Зазначено, що від показника тягучості натуральної шкіри залежить відсоток відходів під час виконання обтяжно-затяжних операцій, тобто матеріальне ресурсозбереження та собівартість взуття. Наведено математичні моделі корегування тягучості шкір з мінеральним наповненням для точного розрахунку площі деталей заготовки. Запропонована концепція способу коригування тягучості шкір передбачає багатоциклічне попереднє розтягнення з фіксацією подовження кожного циклу.

Експериментально підтверджено гіпотезу та математичну модель корегування тягучості шкір із мінеральним наповненням багатоциклічним розтягненням і фіксацією форми матеріалу в розтягнутому стані. Одержано закономірності зміни та кількісні значення залишкового подовження зразків шкір. Запропоновано найбільш доцільний режим трициклічного розтягнення та оптимальний режим зволоження.

Теоретично та практично підтверджено гіпотезу щодо можливості виготовлення формостійкого взуття відповідного цільового призначення завдяки формуванню та коригуванню властивостей взуттєвих шкіряних матеріалів і клеїв на стадії їх виготовлення. Запропоновано шляхи підвищення термо- та вогнестійкості шкіряних матеріалів, водостійкості за статичних і динамічних умов, покращення тепло-, водо- та морозостійкості клейових з'єднань деталей верху взуття та підошви в результаті використання мінеральних наповнювачів. Вдосконалено технологічні параметри: мінерального наповнювання напівфабрикату із застосуванням дисперсій на основі цеоліту; формування заготовки з попереднім коригуванням деформаційних властивостей шкір; кріплення низу взуття з застосуванням модифікованого цеолітом поліуретанового клею. Запропоновано технологічні рішення, що сприяють зменшенню витрат матеріалів закордонного виробництва, зниженню вартості матеріалів завдяки застосуванню екологічно-безпечних вітчизняних мінералів, а також підвищенню ефективності використання шкіри під час розкроювання, зниженню матеріалоємності та енергоємності процесів формоутворення, чим забезпечують можливість створення формостійкого спеціального взуття з покращеними захисними властивостями.