Вивчено основні селекційно-генетичні параметри господарськи корисних ознак з метою їх використання для вірогідної оцінки та вибору ефективних методів поліпшення племінних і продуктивних якостей тварин.

Вперше здійснено комплексний аналіз кличок собак (кінонімів) в українській мові. За мотиваційними ознаками, покладеними в основу називання, виділено головні принципи номінації тварин. Визначено обсяг онімної та апелятивної лексики, що слугувала джерельною базою для творення кличок. Досліджено способи словотворення, характерні для кінонімів, а також визначено продуктивні форманти та словотвірні типи. Вивчено місце кіноніма в сучасній зоонімній системі, розкрито особливості його основних і додактових функцій. Виявлено головні внутрішньо- та позамовні чинники впливу на вибір клички, зокрема з'ясовано характер впливу моди, традицій і особистих уподобань власників тварин на зміни в кінонімній царині.

Впервые осуществлен комплексный анализ кличек собак (кинонимов) в украинском языке. По мотивационным признакам, положенным в основу называния, выделены главные принципы номинации животных. Определен объем онимной и апеллятивной лексики, послужившей первоисточником для создания кличек. Исследованы способы словообразования, характерные для кинонимов, а также определены продуктивные форманты и словообразовательные типы. Изучено место кинонима в современной зоонимной системе, раскрыты особенности его основных и дополнительных функций. Выявлены главные внутри- и внеязыковые факторы влияния на выбор клички, в частности определен характер влияния моды, традиций и личных вкусов владельцев животных на изменения в кинонимной сфере.

Висвітлено теоретичні засади та практичне значення морфологічної парадигматики. Визначено чинники, які впливають на морфологічні парадигми українських прізвищ. Проаналізовано залежність вибору відмінкових флексій від акцентуації, словотворчих суфіксів чи фіналей основи, семантики, узусу тощо. Проведено порівняння системи словозміни прізвищ та апелятивів у сучасній українській мові. Визначено елементарні парадигматичні класи прізвищ іменникового та прикметникового типів. З'ясовано особливості словозміни так званих різновідмінюваних прізвищ.

Йдеться про вживання особливих словоформ кличного відмінка, які входили до системи відмінювання іменників ще в праслов'янській мові-основі. У частині слов'янських мов у процесі історичного розвитку вокатив був утрачений, зокрема в російській, білоруській, нижньолужицькій, словенській, словацькій. Кличний відмінок, або клична форма, збережена в українській, чеській, польській, хорватській, верхньолужицькій, сербській мовах. Незважаючи на те що болгарська та македонська мови втратили відмінки, проте вокатив наразі є живим явищем граматичних систем указаних мов. Як свідчать дослідники, у боснійській та чорногорській - нових літературних слов'янських мовах, які з'явилися в кінці ХХ століття, - також є грамеми кличного відмінка. Лінгвісти відзначають загальнослов'янську тенденцію заміни словоформ кличного відмінка формами називного, тобто вокатив із спеціальними флексіями стає рідковживаним. В українській мові, крім зазначеного глобального явища, зафіксовані випадки вживання спеціальних флексій кличного відмінка навіть у тих лексемах, у яких ця форма збігається з номінативом, зокрема в іменниках середнього роду чи похідних від них. У публікації згадано про низку апелятивів та онімів на -о, -е, що виникли з вокатива, частина дослідників кваліфікувала їх як колишні форми середнього роду, які із часом набули значення чоловічого роду. Звернено увагу на кличний відмінок таких власних імен та прізвищ, утворених від них. Спорадично трапляються прізвища, утворені від апелятивів середнього роду, які змінюють категорію роду на чоловічий та жіночий і набувають спеціальних закінчень тільки в чоловічому роді. В усному мовленні та Інтернет-виданнях лексеми середнього роду - назви істот на кшталт "дитятко", "янголятко", очевидно, за аналогією до чоловічого роду в кличному відмінку засвідчені з флексією -у.

Розглянуто акцентуаційні особливості українських прізвищ з погляду морфологічної парадигматики, визначено акцентні парадигми досліджуваних антропонімів у сфері словозміни, звернено увагу на зміну наголосу у зв'язаних формах називного, родового, знахідного та кличного відмінків множини.