Робота містить порівняльну оцінку ефективності застосування фітотерапевтичного засобу трицинола і антагоніста кальцію корінфара, кожного зокрема і в поєднанні, при лікуванні хворих на середньоважку та важку форми вірусного гепатиту В. Встановлено, що застосування трицинола, корінфара при лікуванні пацієнтів із середньоважкою та поєднання цих препаратів в комплексній терапії хворих з важкою формою вірусного гепатиту, в порівнянні з традиційним лікуванням, дає виражений клінічний ефект, нормалізує біохімічні показники функції печінки, відновлює динамічну рівновагу між інтенсивністю процесів пероксидної оксидації ліпідів і антиоксидантною системою, сприяє нормалізації печінкового кровоплину.

Вивчено епідеміологічні, клініко-біохімічні (вираженість цитолітичного, холестатичного синдромів) та імунологічних (специфічного гуморального та Т-клітинного імунітету) показників у 127-ми хворих на різні форми HC-вірусної інфекції (антитіла до вірусу гепатиту C (anti-HCV)-серопозитивних осіб, хворих на хронічний гепатит (ХГ) C та ЦП). З урахуванням переважно малосимптомного, латентного перебігу хронічної інфекції - вірусу гепатиту C (HCV) (80,7 % хворих) з періодичною активацією процесу (визначеною протягом трьох років спостереження у 25 % хворих) установлено необхідність довготривалого активного нагляду за амбулаторно-поліклінічних умов за anti-HCV-серопозитивними особами та хворими на ХГ C з початково нормальними показниками функціональних проб печінки. Визначено вплив реплікативної активності вірусу (HCV-РНК+) на морфофункціональні показники клітин периферичної крові (тромбоцитарну ланку) та вміст цитотоксичних клітин периферичної крові (збільшення CD16/56+, CD3/16+). На підставі результатів вивчення рівня туморнекротичного фактора альфа (ТНФ-альфа), рецепторів ТНФ-альфа, фрагментації ДНК в сироватці та активності каспаз в периферичних мононуклеарах крові хворих на ХГ C в динаміці терапії інтерфероном-альфа визначено апоптоз як механізм противірусної дії інтерферону, що обумовлює можливість раннього прогнозування ефективності лікування.

Обстежено 83 дорослих хворих на кір, які знаходилися на стаціонарному лікуванні в обласній клінічній інфекційній лікарні м. Івано-Франківськ упродовж листопада 2011 - червня 2012 р. У дорослих пацієнтів з діагнозом кір спостерігали типову клінічну картину недуги з наявністю катарального періоду, періоду висипу з характерною етапністю та періоду пігментації. Переважали хворі на кір середньої тяжкості. Серед ускладнень захворювання найчастіше діагностували пневмонію та бронхіт. Особливістю хвороби у дорослих під час даного підйому захворюваності були розвиток реактивного панкреатиту та реактивного гепатиту, а також афтозного стоматиту. В гемограмі дорослих хворих на кір спостерігали лейкопенію з вираженим паличкоядерним зсувом лейкоцитарної формули, в протеїнограмі - гіпопротеїнемію за рахунок гіпоглобулінемії. Зниження кількості тромбоцитів і порушення загортання крові у пацієнтів з геморагічним компонентом висипу не встановлено. Завдяки своєчасній діагностиці та вчасно розпочатому лікуванню практично у всіх дорослих хворих на кір спостерігали повне видужання.

Викладено досвід інтеграції викладання інфектології з іншими навчальними дисциплінами. Проведено аналіз проблеми, шляхів її вирішення, перспективи розвитку цього напрямку у вищій медичній освіті.

Викладено дані про особливості клінічного перебігу тяжких та ускладнених форм гострого тонзиліту у дорослих, вираженість ендогенної інтоксикації та стану перекисного окиснення ліпідів. Встановлено, що тяжкі та ускладнені форми гострого тонзиліту, в більшості випадків, зумовлені бетагемолітичним стрептококом групи А. У випадку розвитку гнійних ускладнень гострого тонзиліту показники ендогенної інтоксикації та перекисного окиснення ліпідів вищі, ніж у разі тяжких неускладнених форм захворювання. Показано, що з метою етіотропної терапії слід застосовувати антибіотики з груп напівсинтетичних пеніцилінів, цефалоспоринів або макролідів.

Вивчено захворюваність на гострі кишкові інфекції в м. Івано-Франківськ за 2004 - 2008 рр. за допомогою статистичних звітів. Відзначено зростання кількості хворих у зв'язку із повінню в західному регіоні в липні 2008 р. Переважали захворювання, викликані Shigella Sonnei, Escherichia coli, Klebsiella oxytoca, Enterobacter aerogenes, Citrobacter freundi et diversus, Proteus mirabilis. Основними факторами зараження були молочні та м'ясні продукти, кондитерські вироби, яйця, овочі, фрукти та вода. Гострі кишкові інфекції мали переважно літньо-осінню сезонність. Найбільшу питому частку серед захворілих становили діти віком до 14 років. Зросла кількість гастроентероколітів із невстановленим збудником.

Вивчено особливості епідемії ВІЛ-інфекції серед населення Івано-Франківської області. Висока ураженість відзначається в групах споживачів ін'єкційних наркотиків, гетеросексуальних партнерів ВІЛ-позитивних осіб, жінок сексуального бізнесу, їх клієнтів і гомосексуалістів. Домінуючими в епідемії є чоловіки і статевий шлях поширення ВІЛ. У 2009 р. встановлено зниження захворюваності на ВІЛ-інфекцію і летальності від СНІДу, одночасно, спостерігається зростання захворюваності на СНІД і смертності ВІЛ-інфікованих осіб від усіх причин. Ефективність роботи обласного центру профілактики ВІЛ-інфекції та боротьби зі СНІДом, яка спрямована на попередження летальних наслідків від опортуністичних захворювань, зросла.

Обстежено 295 дорослих хворих на вітряну віспу (ВВ), які знаходилися на стаціонарному лікуванні в обласній клінічній інфекційній лікарні м. Івано-Франківськ впродовж 2008 - 2014 рр. У 18-ти хворих на ВВ та 11-ти здорових людей визначали активність лізоциму та рівень секреторного імуноглобуліну A (sIgA) ротової рідини, а також міграцію лейкоцитів у ротову рідину та кількість десквамованих клітин. Встановлено, що середньотяжкі та тяжкі форми ВВ перебігають із розвитком таких ускладнень, як піодермія, інфекція сечовивідних шляхів чи загострення хронічної патології сечовидільної системи, бронхіт та бронхопневмонія. У 5-ти хворих на тяжку форму захворювання діагностували ураження нервової системи у вигляді менінгіту чи менінгоенцефаліту. Особливістю клінічного перебігу ВВ у пацієнтів із ураженням нервової системи була наявність помірного папульозно-везикульозного висипу на шкірі з поодинокими елементами на слизових оболонках, субфебрильна температура тіла. Під час дослідження ліквору помірний лімфоцитарний тлеоцитоз, мікрофлори не виявляли. Виявлено виражене порушення місцевого імунітету ротової порожнини у всіх хворих на ВВ: збільшення кількості еміграції лейкоцитів та десквамації епітеліальних клітин в ротовій рідині, а також підвищення рівня лізоциму та sIgA у порівнянні з показниками здорових осіб. Завдяки своєчасній діагностиці та вчасно розпочатому лікуванню практично у всіх дорослих хворих на ВВ спостерігали повне видужання.

Узагальнено роботу комісії з моніторингу якості практичних занять в ІФНМУ з метою вивчення досвіду кафедр університету у проведенні майстер-класів, відкритих занять, пошуку інноваційних форм проведення практичних занять за умов реформування вищої школи та запровадження європейської кредитно-трансферної системи та поширенню досвіду на інші кафедри.