Індекс рубрикатора НБУВ: У053.9(4УКР-4ВОЛ)300-93

Рубрики:

Економічний аналіз в окремих країнах

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано структуру та особливості територіальної організації промислового виробництва в Україні та обгрунтовано методологію моніторингу діяльності промислових територіальних систем. Проведено оцінку розвитку промислового виробництва в Західному регіоні та визначено рівень функціонування даних систем Волині, описано методи та моделі комплексного оцінювання та прогнозування перспектив їх розвитку.

Проанализированы структура и особенности территориальной организации промышленного производства в Украине и обоснована методология мониторинга деятельности промышленных территориальных систем. Проведена оценка развития промышленного производства в Западном регионе и определен уровень функционирования данных систем Волыни, описаны методы и модели комплексной оценки и прогнозирования перспектив их развития.

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР)301-93 + У9(4УКР)321-93

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР)291.9-55-93

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розроблено наукові засади дослідження фінансів Карпатського регіону, визначено їх структуру, принципи та особливості функціонування на сучасному етапі розвитку. Подано нове бачення вирішення проблеми зростання рівня соціально-економічного розвитку регіону на основі підвищення ефективності механізмів управління фінансовими ресурсами та власним фінансовим потенціалом. Розглянуто особливості формування та використання фінансових ресурсів Карпатського регіону за секторами економіки. Визначено основне коло проблем фінансового забезпечення розвитку регіону, подолання яких сприятиме зростанню ефективності використання його фінансового потенціалу, підвищенню рівня фінансової забезпеченості регіонального розвитку, зниженню рівня дотаційності, запуску механізмів забезпечення фінансової спроможності.

Основну увагу приділено висвітленню методичних підходів до оцінки рівня капіталізації регіональних активів за різними критеріями, що надає можливість вибрати найбільш раціональні з них залежно від мети досліджень, наявності вихідної інформації та напрямів використання результатів у визначенні стратегії управління ресурсним потенціалом регіонів.

Розроблено методичні підходи до виокремлення проблемних територій різних типів та обґрунтування інструментарію стимулювання їх економічної активності на основі диференційованого підходу. Окреслено питання: вироблення методичних підходів до ідентифікації функціональних типів територій; ідентифікація конкретних регіонів, районів, територіальних громад, які включатимуться у певні класифікаційні групи; детермінації проблем розвитку, з якими стикаються території кожної групи; оцінки проблемності розвитку окремих територій в межах кожної групи; конкретизація механізмів стимулювання розвитку для кожної групи. Впроваджено методологічні засади ідентифікації функціональних типів територій, які враховують методичні підходи європейської регіональної політики та спрямовані на максимальну гармонізацію національної статистичної системи з європейськми нормами та стандартами. Здійснено обґрунтування інструментарію стимулювання економічної активності проблемних територій на основі диференційованого підходу та розробці прикладних рекомендацій щодо підвищення ефективності використання соціально-економічного потенціалу територій різних функціональних типів та посилення їх економічної спроможності. Зазначено, що практична реалізація моделі диференційованого регулювання економічного розвитку проблемних територій в Україні дозволить якісно змінити підхід до регулювання регіонального розвитку - відійти від субсидування проблемних територій та акцентувати ресурси на стимулюванні економічної активності на таких територіях, а це своєю чергою, сприятиме активізації підприємницького середовища, трансферу технологій, поширенню підприємницької культури, зростанню зайнятості, підвищенню професійно-освітньої кваліфікації виробничого та управлінського персоналу, а відтак збільшенню рівня оплати праці і соціальних стандартів життя на проблемних територіях.