Розглянуто сучасні методи визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків, правила раціонального застосування лікарських препаратів цієї групи, механізми та спектри антибактеріальної дії, основи фармакокінетики та фармакодинаміки найбільш уживаних в наш час антибіотиків, показання до їх застосування, побічні ефекти та ускладнення.

У підручнику відображено сучасні дані про класифікацію, морфологію, фізіологію та генетику мікроорганізмів, методи їх культивування й ідентифікації, стерилізації та дезинфекції, вчення про інфекцію та імунітет, антибіотики і хіміотерапевтичні препарати. Описано значення мікроорганізмів у кругообігу речовин у природі, створенні й збереженні екологічної рівноваги на планеті. Висвітлена роль сучасної біотехнології та генної інженерії у виготовленні профілактичних, лікувальних і діагностичних препаратів. Стисло викладені сучасні мікроскопічні, бактеріологічні, вірусологічні, серологічні, імунологічні, алергічні та біологічні методи дослідження, пояснено їх пріоритетне та конкретне використання в лабораторній практиці. Містяться сучасні дані про збудників інфекційних хвороб, їх морфологічні, біологічні та антигенні властивості, токсиноутворення і патогенез для експериментальних тварин, методи лабораторної діагностики захворювань, специфічне їх лікування і профілактику.

Реакцією аніонарилювання вперше синтезовано 2-[2-(1-тіоціанато-2-арилетоксі)етоксіметил]оксирани. Останні мають виражену протимікробну дію щодо золотистого стафілококу, аеробних бацил, кишкових паличок і псевдомонад. Найбільш сильні антимікробні властивості має 2-[2-(1-тіоціанато-2-фенілетоксі)етоксіметил]оксиран (I), який є робочою основою для створення нових антимікробних препаратів. Введення в ароматичне ядро сполук (I - IV) замість атома водню інших груп призводить до ослаблення антимікробних властивостей.

Розглянуто питання загальної мікробіології, описано методи дослідження морфології, фізіології, екології та генетики мікроорганізмів, визначено їх чутливість до антибіотиків. Значну увагу приділено питанням імунологічної діагностики інфекційних хвороб, методам їх специфічної профілактики та лікування. Висвітлено основні властивості збудників бактеріальних інфекцій та методи їх лабораторної діагностики. Наведено характеристику та класифікацію вірусів і методів класичної та експрес-діагностики вірусних інфекцій, основні відомості про найбільш поширені гриби, їх морфологічні особливості та лабораторні методи діагностики мікозів, а також відомості про мікроскопічні дані найбільш поширених збудників протозоозів та методи діагностики захворювань, викликаних ними.

Рассмотрены вопросы общей микробиологии, описаны методы исследования морфологии, физиологии, экологии и генетики микроорганизмов, определена их чувствительность к антибиотикам. Значительное внимание уделено вопросам иммунологической диагностики инфекционных болезней, методам их специфической профилактики и лечения. Освещены основные свойства возбудителей бактериальных инфекций и методы их лабораторной диагностики. Приведены характеристика и классификация вирусов и методов классической и экспресс-диагностики вирусных инфекций, основные сведения о наиболее распространенных грибах, их морфологических особенностях и лабораторных методах диагностики микозов, а также сведения о микроскопических данных наиболее распространенных возбудителей протозоозов и методах диагностики заболеваний, вызванных ними.

Висвітлено основні етапи розвитку імунології як науки. Розкрито особливості будови та функціонування імунної системи людини. Охарактеризовано механізми неспецифічної резистентності організму. Особливу увагу приділено практичним аспектам імунології - оцінці імунного статусу людини, імунологічним методам діагностики інфекційної патології, вакцинопрофілактиці інфекційних захворювань.

Освещены основные этапы развития иммунологии как науки. Раскрыты особенности строения и функционирования имунной системы человека. Охарактеризованы механизмы неспецифической резистентности организма. Особое внимание уделено практическим аспектам иммунологии - оценке иммунного статуса человека, иммунологическим методам дианостики инфекционной патологии, вакцинопрофилактике инфекционных заболеваний.

Порівняльними дослідженнями мікробіоценозів шкіри у 50-ти здорових осіб і 29-ти хворих на цукровий діабет із синдромом "діабетичної стопи" встановлено, що різні топодеми нижніх кінцівок мають неоднаковий ступінь колонізації аеробними мікроорганізмами. Домінуючими таксонами на шкірі є різні види стафілококів. Градієнт щільності бактеріальних популяцій у здорових і хворих зростає в напрямку шкіра тильної поверхні стопи - підошва - міжпальцевий проміжок. За цукрового діабету відбувається перебудова мікробіоценозів шкіри, що проявляється, в першу чергу, у зменшенні інтенсивності колонізації різними бактеріями, а також у збільшенні частки бацил і зменшенні кількості коринебактерій.

Висвітлено питання загальної та спеціальної мікробіології (СМБ), описано основні методи дослідження мікроорганізмів, морфологію, структуру і класифікацію бактерій, їх фізіологію. Визначено вплив фізичних, хімічних та біологічних факторів на мікроорганізми, генетику мікробів та біотехнологію, протимікробні препарати та поняття про інфекцію. Наведено відомості про морфологію, фізіологію патогенні властивості збудників різних інфекційних захворювань, сучасні методи їх діагностики, специфічної профілактики і терапії в СМБ. Проаналізовано особливості вірусології, протозоології, мікології та гельмінтології, описано основні біологічні властивості відповідних збудників та захворювань. Розглянуто питання імунології, зокрема, про неспецифічну резистентність організму, вчення про антигени, імунну систему організму й імунну відповідь, реакції імунітету, алергію й інші види імунних реакцій, імунодіагностику й імунокорекцію, імунопрофілактику та імунотерапію. Розкрито особливості клінічної та санітарної мікробіології, питання екології мікроорганізмів, нормальної мікрофлори тіла людини та впливу мікроорганізмів на плід. Увагу приділено мікрофлорі ротової порожнини та мікробіологічним дослідженням у фармації.

Тіоціанатоарилюванням додецилового, 2-(диметиламіно)етилового та 2,3-епоксипропілового естерів метакрилової кислоти одержано відповідні естери 2-тіоціанато-2-метил-3-арилпропіонових кислот. Встановлено, що тіоціанати, які містять у своїй структурі гліцидильний фрагмент, виявляють антигрибкові властивості.

За допомогою диско-дифузійного методу досліджено чутливість до пеніциліну, оксациліну, цефалексину, еритроміцину, лінкоміцину, тетрацикліну, гентаміцину 419-ти штамів аеробних бактерій, виділених із шкіри нижніх кінцівок від хворих на цукровий діабет. Найвищу чутливість стафілококи мали до цефалексину і гентаміцину (90 % штамів). До пеніциліну резистентними було 52,5 % культур. Коагулазонегативні стафілококи (S. epidermidis і S. haemolyticus) мали більш високий рівень резистентності до антибіотиків, ніж коагулазопозитивні S. aureus. Переважна більшість представників угруповання аеробних споротвірних бацил і мікрококів були чутливими до досліджуваних антибіотиків.

Реакціями хлоро-, бромо- та тіоціанатоарилювання амідів акрилової та метакрилової кислот ароматичними солями бісдіазонію синтезовано 3,3'-[4,4'-дифеніл(метан, сульфон)біс(2-хлоро(бромо, тіоціанато)-(2-метил)пропанаміди)] та вивчено їх протимікробну активність.

Зазначено, що заселення організму новонародженої дитини мікроорганізмами відбувається ще під час народження. У становленні мікробного пейзажу ротоглотки та кишечнику важливу роль відіграють умовно-патогенні мікроорганізми. За результатами дослідження, у новонароджених з обтяженим перебігом раннього неонатального періоду має місце транзиторний дисбіоз ротоглотки та кишечнику з переважанням умовно-патогенної флори, а саме: грибів роду Candida, S. epidermidis тa E. coli.

Отмечено, что заселение организма новорожденного ребенка микроорганизмами происходит еще во время рождения. В становлении микробного пейзажа ротоглотки и кишечника важную роль играют условно-патогенные микроорганизмы. По результатам исследования, у новорожденных с тяжелым течением раннего неонатального периода имеет место транзиторный дисбиоз ротоглотки и кишечника с преобладанием условно-патогенной флоры, а именно: грибов рода Candida, S. epidermidis и E. coli.

Вивчено склад мікробіоценозу вмісту товстої кишки у 121-го хворого на розацеа та розацеа із супутніми паразитозами - лямбліозом і демодекозом. Показано, що у них частіше виявляється дисбіоз ІІ, ніж І ступеня. Існують певні відмінності у складі мікробіоценозів і колонізаційних рівнях популяцій, які їх формують. Вони стосуються представників родини Enterobacteriaceae угрупування стафілококів, бактерій роду Enterococcus. Але корелятивних взаємозв'язків між складом біоценозу вмісту товстої кишки та наявністю у хворих розацеа або розацеа в поєднанні із супутнім паразитозом (лямбліозом чи демодекозом) не виявлено.

Изучен состав микробиоценоза содержимого толстой кишки у 121-го больного на розацеа и розацеа с сопутствующими паразитозами - лямблиозом и демодекозом. Показано, что у них чаще оказывается дисбиоз ІІ, чем І степени. Существуют определенные отличия в составе микробиоценозов и колонизационных уровнях популяций, которые их формируют. Они касаются представителей семьи Enterobacteriaceae группировки стафилококков, бактерий рода Enterococcus. Но коррелятивных взаимосвязей между составом биоценоза содержимого толстой кишки и наличием у больных розацеа или розацеа в сочетании с сопутствующим паразитозом (лямблиозом или демодекозом) не выявлено.

З вмісту приносових пазух хворих на гострий гнійний верхньощелепний синусит найчастіше висівали стафіло- і стрептококи, значно рідше - мікрококи, нейсерії, клебсієли та інші. У 60 % біопроб виявляли мікробні асоціації, найвищий популяційний рівень мали гамма- та альфа- гемолітичні стрептококи. Грампозитивна флора володіла високою високою адгезивною активністю, грамнегативна - низькою. Обговорено етіопатогенетичне значення досліджених показників.

Из содержимого приносовых пазух больных острым гнойным верхнечелюстным синуситом чаще всего высевали стафило- и стрептококки, значительно реже - микрококки, нейсерии, клебсиелы и другие. В 60 % биопроб обнаруживали микробные ассоциации, наивысший популяционный уровень имели гамма- и альфа- гемолитические стрептококки. Грамположительная флора владела высокой высокой адгезивной активностью, грамотрицательная - низкой. Обсуждено этиопатогенетическое значение исследованных показателей.

Отмечено, что новый эпигенетический путь канцерогенеза Helicobacter pylori инициируется триггерами-онкогенами бактерии. Главный механизм канцерогенеза - тирозинкиназное фосфорилирование с избыточной активацией тирозинкиназ и активированием ERK MARK сигнальных путей нормальной пролиферации клетки, что нарушает нормальную пролиферацию и приводит к неконтролируемому росту клеток, трансформации и, как результат, к туморогенезу.

Наведено результати вивчення антибіотикорезистентності мікроорганізмів, вилучених від хворих Тернопільської університетської лікарні з різного клінічного матеріалу. Показано, що найчастіше від пацієнтів висіваються представники родини Enterobacteriaceae, псевдомонади та грампозитивні коки; 28,6 - 75,8 % штамів ентеробактерій та псевдомонад чутливі до меропенему та амікацину. Від 50,0 до 76,7 % клінічних штамів Е. coli були чутливими до амікацину, цефалоспоринів ІІІ покоління та фторхінолонів. Стафілококи переважно резистентні до лінкоміцину, левофлоксацину, рифампіцину, проте, як правило, чутливі до ванкоміцину, цефазоліну.

Наведено результати бактеріологічного дослідження мікробіоценозу товстої кишки хворих на ревматоїдний артрит (РА). Виявлено ознаки дисбіозу II - III ступеня за рахунок зменшення рівнів Bacteroides spp., Bifidobacterium spp., Lactobacillus spp., типових E. coli на фоні зростання Klebsiella spp., Protеus spp., Staphylococcus spp., атипових форм E. coli, грибів роду Candida. Запропоновано схему корекції мікрофлори товстої кишки хворих на РА препаратом біфіформ. Підтверджено зростання популяційних рівнів Bifidobacterium spp. та Bacteroides spp., Lactobacillus spp., типових E. coli, Enterococcus spp. та селективної деконтамінації Enterococcus (Hly+), Klebsiella spp., Proteus spp., Staphylococcus spp., лактозонегативних та E. coli (Hly+) після використання еубіотика.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р281.81 + Л662.252.867

Рубрики:

Протимікробні та протипаразитарні засоби

Ароматичні аміносульфокислоти та їх похідні

Шифр НБУВ: Ж24793 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати вивчення спектра виділених із різного клінічного матеріалу мікроорганізмів, одержаних від хворих, які перебували на лікуванні у відділенні інтенсивної терапії Тернопільської університетської лікарні в 2015 р., та проведено порівняльний моніторинг з попередніми роками. Показано, що найчастіше від пацієнтів висівали представників родини Enterobacteriaceae – 56,4 %, неферментуючі грамнегативні бактерії - 27,3 %, стафілококи - 16,3 %. Відстежено, що така мікробіологічна картина простежується протягом останніх трьох років. Враховуючи те, що адгезія є одним з чинників вірулентності бактерій, наведено результати дослідження адгезивних властивостей вилучених клінічних штамів. Бактерії, як правило, мали достатньо високий рівень адгезивності. Найвищі показники адгезивної здатності були зафіксовані серед S. aureus - 4,9±2,2. Показано, що між адгезивною активністю бактерій та стійкістю їх до антибіотиків існує прямий кореляційний зв’язок.

Приведены результаты изучения спектра выделенных из различного клинического материала микроорганизмов, полученных от больных, находившихся на лечении в отделении интенсивной терапии Тернопольской университетской больницы в 2015 г., и проведен сравнительный мониторинг с предыдущими годами. Показано, что чаще всего от пациентов высевали представителей семейства Enterobacteriaceae - 56,4 %, неферментирующие грамотрицательные бактерии - 27,3 %, стафилококки - 16,3 %. Отслежено, что такая микробиологическая картина прослеживается в течение последних трех лет. Учитывая, что адгезия является одним из факторов вирулентности бактерий, в работе показаны результаты исследования адгезивных свойств изъятых клинических штаммов. Бактерии, как правило, имели достаточно высокий уровень адгезивности. Самые высокие показатели адгезивной способности были зафиксированы среди S. aureus - 4,9 ± 2,2. Показано, что между адгезивной активностью бактерий и устойчивостью их к антибиотикам существует прямая корреляционная связь.

Мета роботи - проаналізувати епідеміологічну ситуацію, розкрити особливості морфології збудника, патогенетичні особливості розвитку хвороби й окреслити перспективи ефективної профілактики кору, за використання з цією метою вакцинації та специфічного гаммаглобуліну. Дослідження має теоретико-аналітичний характер, представлений у методах аналізу, синтезу, абстрагування, порівняння, систематизації та інтерпретації одержаних результатів. Охарактеризовано показники захворюваності на кір у різних регіонах України. Відзначено, що проблема зростання захворюваності на кір на даному етапі стоїть надзвичайно гостро не лише для України, але й для низки країн Єврозони. Хворіють і дорослі, і діти, хоча класично кір є дитячою інфекцією. Незважаючи на рівень економічного розвитку та стан організації системи охорони здоров'я, смертність від цієї недуги залишається досить високою. Зазначено, що основною причиною погіршення епідеміологічної ситуації є зниження прошарку вакцинованих осіб, нерегулярне застосування протикорового імуноглобуліну, зміна властивостей самого збудника та порушення резистентності макроорганізму, недотримання чітких правил під час проведення профілактичних щеплень у дитячих колективах. Висновки: сучасній ситуації на теренах України з кором передували як епідеміологічні, так і суспільні причини, зокрема циклічність підняття захворюваності, що зумовлено властивостями збудника та зменшенням прошарку вакцинованих осіб, внаслідок дефіциту вакцини у попередні роки та негативної налаштованості населення щодо вакцинації загалом. Шляхи подолання даної проблеми окреслені своєчасним використанням специфічної профілактики, тобто вакцинації, а ще й ізоляцією та адекватним симптоматичним лікуванням хворих. Крім того, досить ефективним у плані запобігання захворюваності та зменшення інтенсивності клінічних проявів є використання специфічного імуноглобуліну.

В стислій формі у вигляді таблиць, схем, рисунків викладено навчальний матеріал з імунології відповідно до типової програми з мікробіології, вірусології та імунології. Подано відомості про структуру імунної системи організму, охарактеризовано механізми природного та адаптивного імунітету, особливості взаємодії клітин в імунній відповіді. Висвітлено загальні питання імунопатології: гіперчутливість, аутоімунні реакції, імунодефіцитні стани, протипухлинний імунітет. Особливу увагу приділено вакцинопрофілактиці та специфічному лікуванню інфекційних захворювань. Наведено основні імунологічні реакції, які використовують у діагностиці інфекційних захворювань.