Протягом останніх 15 років стає все більш очевидним, що належним чином підготовлені екстрені медичні диспетчери (ЕМД) є найважливішою ланкою в ланцюзі служби екстреної медичної допомоги (СЕМД) для лікування пацієнтів. Торік Американська асоціація серцевих захворювань офіційно визнала ЕМД як "життєво необхідну, але якою часто нехтують, частину СЕМД". У той же час обізнаність суспільства про те, що відбувається, коли хто-небудь дзвонить на номер "911", була змінена за допомогою телевізійних програм про екстрену допомогу, зокрема такої, як "Рятувальник 911". У результаті СЕМД і керівники центрів зв'язку стали зацікавленими в тому, щоб надавати диспетчерам інструменти роботи та підготовку з метою підвищення їх ролі. Але які інструменти та підготовка мають бути, щоб зрозуміти та освоїти роботу? Чи має бути "сфера практики" медичного диспетчера чітко визначена або вільно встановлена?