Проаналізовано особливості розвитку хвороб органів кровообігу, ревматичних хвороб, патології органів дихання та ендокринної системи. Розглянуто питання інтенсивної терапії та реанімації. Наведено сучасні методи та рекомендації щодо лікування хворих.

Проанализированы особенности развития болезней органов кровообращения, ревматических болезней, патологии органов дыхания и эндокринной системы. Рассмотрены вопросы интенсивной терапии и реанимации. Приведены современные методы и рекомендации по лечению больных.

Розглянуто питання діагностики хвороб органів травлення, зокрема, стравоходу, шлунка, кишок, печінки, жовчного міхура, підшлункової залози. Описано анатомо-фізіологічні особливості та симптоматику хвороб нирок і сечових шляхів, патології органів кровотворення, синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові. Визначено орієнтовні терміни тимчасової непрацездатності у разі найпоширеніших захворювань за умов амбулаторного та стаціонарного лікування.

Рассмотрены вопросы диагностики болезней органов пищеварения, в частности, пищевода, желудка, кишечника, печени, желчного пузыря, поджелудочной железы. Описаны анатомо-физиологические особенности и симптоматика болезней почек и мочевых путей, патологии органов кровеобразования, синдром диссеминированного внутрисосудистого свёртывания крови. Определены ориентированные термины временной нетрудоспособности в период наиболее распространённых заболеваний в условиях амбулаторного и стационарного лечения.

Вивчено динаміку імунологічних лабораторних показників у хворих із гострими формами ішемічної хвороби серця під впливом надропарину. Встановлено нормалізацію або наближення до норми згаданих показників у більшості пацієнтів зі значними змінами в імунній системі на початку лікування.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.13-5

Рубрики:

Хвороби міокарда

Шифр НБУВ: Ж14435 Пошук видання у каталогах НБУВ 

З метою вивчення змін систолічної та діастолічної функції міокарда у хворих на токсичну кардіоміопатію обстежено 20 пацієнтів, які протягом тривалого часу зазнавали впливу токсичних речовин - ксенобіотиків, пов'язаного із професійною діяльністю. Проведено трансторакальну ехокардіографію, визначено розміри камер серця, товщину стінок, вираховано фракцію викиду (ФВ), об'єм лівого шлуночка. Методом імпульсної доплерометрії визначено трансмітральні потоки (ранній, передсердний) та їх співвідношення. За допомогою тканинної імпульсної доплерографії (ТІД) визначено криву міокардіальних швидкостей: систолічну (Sm), ранньодіастолічну, пізньосистолічну хвилі; часові інтервали: ізоволюметричне скорочення (IVCTm) і розслаблення, час систолічної фази викиду (CTm). В усіх пацієнтів були значно розширені камери серця. Виявлено ознаки систолічної дисфункції, яка проявлялася порушенням циркулярної (зменшення ФВ) та поздовжньої скоротності (зменшення Sm і CTm, збільшення IVCTm). Ці показники корелювали зі ступенем тяжкості серцевої недостатності (СН). Значна роль у прогресуванні СН належала відносній недостатності мітрального клапана з регургітацією. Одночасно виявлено різні типи діастолічної дисфункції, які корелювали з функціональним класом СН, відображаючи різні стадії патологічного процесу. Діастолічні ТІД-показники корелювали з розмірами камер серця, даними трансмітральної доплерометрії, а також із показниками систолічної функції.

Показники поздовжньої кінетики міокарда, визначені за допомогою ТІД, мають велике значення у вивченні патогенезу СН у хворих з токсичними ураженнями міокарда і є перспективним напрямом для встановлення чутливих критеріїв ранньої діагностики.

Дисертацію присвячено дослідженню ультраструктурних закономірностей ремоделювання міокарда людини, з'ясуванню патогенезу та морфогенезу ішемічної хвороби серця, гіпертонічної хвороби та цукрового діабету. Виявлено, що атеросклероз поширюється на периваскулярний інтерстицій артеріол серця. З'ясовано, що кристали холестерину утворюються внутрішньоклітинно, всередині вторинних лізосом макрофагів. Розроблено макрофагальну гіпотезу патогенезу атеросклерозу та тромбогенну концепцію патогенезу варіантної стенокардії. Виявлено, що одним із механізмів некрозу кардіоміоцитів в зоні інфаркту є вихід їх ядер в інтерстицій через розриви в сарколемі, внаслідок перескорочення міофібрил. Встановлено, що лімфатичні капіляри виводять із зони інфаркту цитотоксично діючі ліпіди, обмежуючи ділянку некрозу. Гіпертонічна хвороба та цукровий діабет призводять до ураження кровоносних та лімфатичних капілярів міокарда і ремоделювання строми серця, що є причиною ішемії та дистрофії кардіоміоцитів.

Указано, что алкоголь приводит к жизнеугрожающим осложнениям: левожелудочковая недостаточность, фибрилляция желудочков, политопные желудочковые экстрасистолы, которые могут стать причиной возникновения фибрилляции желудочков. Удлинение интервала QT расценивается как один из основных достоверных маркеров риска опасных желудочковых аритмий. Полученные данные являются подтверждением негативного влияния этанола на электрофизиологические показатели работы сердца.

Проведена оценка распространенности факторов риска среди пациентов после инфаркта миокарда. Распространенность факторов риска изучалась среди 333 пациентов, рандомизированных из 912, которые были госпитализированы в 2000 - 2005 гг. В домашних условиях проводилось анкетирование, измерение АД, антропометрических параметров. Лабораторно-инструментальные обследования проводились в условиях клиники. Наиболее распространенным фактором риска оказалась артериальная гипертензия - 84,1 %, наименее - сахарный диабет - 13,8 %. Гиперхолестеринемия встречалась у 55,4 % пациентов и часто сочеталась с одновременным повышением уровня ЛПНП и ТГ (45,5 %). Общее ожирение выявлено у 44,7 %, абдоминальное у 58 %, при этом, абдоминальное ожирение также имел каждый седьмой пациент с нормальным весом. Распространенность курения составила 18,3 %, гиподинамии - 27,9 %. Более половины пациентов после инфаркта миокарда имели одновременное сочетание 3 - 4 факторв риска.

Обстежено 70 пацієнтів з цукровим діабетом 1-го типу, з тяжкою і легкою формою, які перебували на стаціонарному лікуванні у клінічній лікарні швидкої медичної допомоги м. Львів. Проведено визначення цитокінового профілю прозапальних цитокінів. Встановлено, що у пацієнтів обох груп всі показники перевищували значення норми. Спостережено позитивну кореляцію між вмістом прозапальних цитокінів у крові та тяжкістю перебігу захворювання.

На базе коммунальной городской клинической больницы скорой медицинской помощи (КГК БСМП) г. Львов на протяжении 2010 - 2011 гг. проведено исследование 70 больных в возрасте от 34 до 65 лет, поступивших в инфарктное и кардиологическое отделение с диагнозом острый коронарный синдром. Пациентов разделили на 2 группы в зависимости от количества употребления алкоголя. I группу составили пациенты, которые злоупотребляли алкоголем; II группу - пациенты, употреблявшие алкоголь в умеренных дозах. Исследованы показатели: QT, QTc, QTcd, которые определяли в динамике при госпитализации (на 1- и 5-е сутки).

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410-43 + Р415.160

Рубрики:

Хвороби систем кровообігу і лімфообігу

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - з'ясувати можливість діагностики гібернації кардіоміоцитів за ішемічної хвороби серця людини на світлооптичному рівні за використання біоптатів і експрес-некроптатів міокарда та застосування ШИК-реакції. Встановлено, що для діагностики гібернації кардіоміоцитів, яка представляє собою вуглеводну дистрофію, можна застосувати ШИК-реакцію, хоча "золотим стандартом" для її діагностики є електронномікроскопічне дослідження. У випадках виходу гранул глікогену в інтерстицій, ШИК-реакція дає змогу констатувати некроз кардіоміоцитів, на основі червоно-рожевого забарвлення строми міокарда.

Цель работы - выяснить возможность диагностики гибернации кардиомиоцитов при ишемической болезни сердца человека на светооптическом уровне при использовании биоптатов и експрес-некроптатов миокарда и применении реакции ШИКА. Установлено, что для диагностики гибернации кардиомиоцитов, которая представляет собой углеводную дистрофию, можно применить Шик-реакцию, хотя "золотым стандартом" для ее диагностики является электронномикроскопическое исследование. В случаях выхода гранул гликогена в интерстиций, Шик-реакция дает возможность констатировать некроз кардиомиоцитов, на основе красно-розовой расцветки стромы миокарда.

Медико-социальные последствия острой и хронической алкоголизации в нашей стране выходят на одно из первых мест. В структуре смертности и инвалидизации населения Украины доминируют сердечно-сосудистые заболевания. Обследованы 110 больных с острым коронарным синдромом (ОКС): 51 - с STEMI, 21 - NSTEMI, 38 - по ЧС. В I группу включены 58 больных с ОКС, которые часто злоупотребляли алкоголем (>> 30 г этанола в день), эпизодически выпивали 150 - 500 мл водки в день (при отсутствии алкогольной зависимости). Во II группу (сравнения) вошли 52 пациента с ОКС, которые не употребляли чрезмерных доз алкоголя. Фибрилляция предсердий диагностирована у 10-ти (20,4 %) человек в I группе, у 5-ти (13,5 %) - во II группе. Суправентрикулярная тахикардия зарегистрирована у 7-ми (14,3 %) больных I и у 3-х (8,1%) больных II группы. Острая левожелудочковая недостаточность обнаружена у 8-ми (16,3 %) пациентов I и у 4-х пациентов (10,8 %) II группы. Синдром транзиторного удлинения интервала QT диагностирован у 21-го (42,9 %) пациента I и у 11-ти (29,7 %) больных II группы. У 26-ти (88,5 %) лиц II группы задолго до возникновения острого инфаркта миокарда была стабильная стенокардия, в 17 - прогрессирующая стенокардия. У 16-ти (32,6 %) пациентов VI группы зарегистрирована блокада ножек пучка Гиса, во II группе лишь у 3-х пациентов. Смерть от фибрилляции желудочков с успешной дефибрилляцией зарегистрирована у одного пациента I группы. Не исключено, что при длительном употреблении чрезмерных доз алкоголя возникнет потребность в лечении как метаболических, так и развитых органических изменений.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.11 + Р415.160.23

Рубрики:

Ішемічна хвороба серця

Цукровий діабет

Шифр НБУВ: Ж25371 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Концепція про діабетичну кардіоміопатію вперше була запропонована С. Рублер та співавт. понад 100 років тому, але цей діагноз рідко використовується клініцистами через існування, переважно в пацієнтів із цукровим діабетом (ЦД), таких коморбідних захворювань, як ішемічна хвороба серця (ІХС) і гіпертонічна хвороба. Різноманітні механізми спричинюють патогенез діабетичної кардіоміопатії, але її специфічні ознаки досі остаточно не встановлені. Мета дослідження - з'ясувати ультраструктурні особливості ремоделювання кардіоміоцитів, характерні для діабетичної кардіоміопатії, за наявності коморбідної ІХС та артеріальної гіпертензії (АГ). Порівняно результати клінічного обстеження та ультраструктурного дослідження експрес-некропсій та періопераційних біопсій міокарда в 25 пацієнтів із ЦД 2-го типу за наявності супутньої АГ та ІХС. Виявлено ультраструктурні особливості гібернації кардіоміоцитів, характерні для ЦД 2-го типу, відмінні від їх гібернації за наявності ІХС та АГ. З'ясовано, що гібернація кардіоміоцитів за ЦД виникає вже на ранніх стадіях захворювання, ще до розвитку АГ та ІХС, тобто за відсутності гіпертрофії кардіоміоцитів та їх оглушеності, характерних для серцево-судинних захворювань. Висновки: діабетична кардіоміопатія виникає в результаті дисметаболічних і мікроциркуляційних розладів, що призводить до гібернації кардіоміоцитів. Тригерами розвитку діабетичної кардіоміопатії є декомпенсація ЦД і серцево-судинні захворювання. Гіберновані кардіоміоцити гинуть шляхом апоптозу або вторинного некрозу, що обумовлює трансформацію діастолічної дисфункції лівого шлуночка в систолічну.

Проаналізовано чинні програми спеціалізації лікарів-інтернів і курсантів циклу перепідготовки лікарів-терапевтів і педіатрів дільничних за спеціальністю "Загальна практика-сімейна медицина". Показано, що програми спеціалізації сімейних лікарів мають відповідати сучасним вимогам освітньо-кваліфікаційних характеристик, уніфікованим та локальним протоколам надання превентивної первинної медичної та невідкладної допомоги хворим, а також Державній формулярній системі лікарських засобів, а їх навчання має відбуватися переважно у закладах первинної медичної допомоги, що працюють на з асадах сімейної медицини.

Описано випадок діагностики та хірургічного лікування апікальної аневризми лівого шлуночка внаслідок гіпертрофічної кардіоміопатії із середньошлуночковою обструкцією. Ехокардіографія була методом виявлення аневризми та середньошлуночкової обструкції, комп'ютерна томографія серця дозволила деталізувати анатомічні особливості аневризми. При коронарографії не виявили обструктивного ураження вінцевих артерій. Враховуючи особливості перебігу (множинні ішемічні мозкові вогнища ймовірно емболічного генезу), пацієнту виконали резекцію аневризми та лінійну пластику лівого шлуночка. Електронна мікроскопія біоптату міокарда підтвердила діагноз гіпертрофічної кардіоміопатії як причини аневризми.

Кальцифікація вінцевих артерій - це незалежний предиктор розвитку ішемічної хвороби серця, а високі показники коронарного кальцію свідчать про підвищення ризику виникнення ускладнень ішемічної хвороби серця майже в 10 разів. Проведено аналіз публікацій, присвячених взаємозв'язку атеросклерозу та кальцифікації вінцевих артерій, діагностиці кальцифікації та ризику розвитку серцево-судинних ускладнень.

Наведено динаміку показників маси тіла, функції печінки, вуглеводного та ліпідного обміну в хворих на артеріальну гіпертензію II стадії 2 - 3 ступеня з дисліпідемією, надмірною масою тіла чи ожирінням у разі застосування лікарського засобу гуарем. Хворих було розподілено на 3 групи залежно від наявності цукрового діабету та лікувальної тактики. Застосовували гуарем по 5 г тричі на день протягом двох місяців. Під час застосування лікарського засобу зменшується апетит, швидше наступає відчуття насичення, покращується харчова поведінка пацієнтів. Гуарем має позитивний вплив на зменшення маси тіла та величини окружності талії і стегон. Знижується рівень глікозильованого гемоглобіну та глікемії, що відіграє важливу роль під час лікування пацієнтів із цукровим діабетом та ізольованою гіперглікемією. Гуарем покращує ліпідний спектр крові та знижує загальний білірубін, аланінамінотрансферазу та аспартатамінотрансферазу. Гуарем можна призначати пацієнтам з ожирінням як за окремого патологічного стану, так і у поєднанні з розладами вуглеводного, ліпідного обміну та метаболічним синдромом.

Наведено аргументовані наукові пропозиції щодо підготовки громадських сімейних лікарів об'єднаних територіальних громад на додипломному етапі у вищих медичних закладах України IV рівня акредитації. Доведено, що компетентнісний підхід до навчання студентів і лікарів-інтернів за спеціальністю "Загальна практика - сімейна медицина" за наскрізною уніфікованою програмою скоротить традиційні терміни підготовки сімейних лікарів. Зазначено, що поповнення сфери первинної медичної допомоги фундаментально і цілеспрямовано підготовленими випускниками вищих медичних навчальних закладів, здатних мислити сучасними категоріями, сформує професійну еліту національної сімейної медицини, що суттєво підвищить роль сімейних лікарів у громадянському суспільстві та державному управлінні громадським здоров'ям.