Розглянуто основні теоретичні положення курсу логіки (предмет, структуру, завдання, закони, поняття), методику розв'язання задач на дедуктивні умовисновки, плани семінарських занять, тести, логічні задачі та вправи. У додатку вміщено російсько-український словник базових термінів логіки.

Розкрито суть понять логіки, розглянуто її основні закони, структуру (теоретичну, практичну, філософську), а також логічні засади теорії аргументації. Показано значення логіки для науки та практики. Проаналізовано основні історичні етапи її розвитку, а також особливості її розвитку в Україні. Запропоновано класифікацію суджень за методом логічного квадрату. Висвітлено питання категоричного силогізму, полісилогізму. Розкрито суть понять доведення та спростовування. Розглянуто програму курсу, плани семінарських занять, наведено тести, задачі, вправи для самостійної роботи студентів, контрольні роботи.

Раскрыто содержание понятий логики, рассмотрены ее основные законы, структура (теоретическая, практическая, философская), а также логические основы теории аргументации. Показано значение логики для науки и практики. Проанализированы основные исторические этапы ее развития, а также особенности ее развития на Украине. Предложена классификация суждений по методу логического квадрата. Освещены вопросы категорического силогизма, полисилогизма. Раскрыто содержание понятий доказывания и опровержения. Рассмотрены программа дисциплины, планы семинарских занятий, приведены тесты, задачи, упражнения для самостоятельной работы студентов, контрольные работы.

На підставі архівних джерел зі книгосховищ Львова, Києва, Кракова, Санкт-Петербурга, давньої періодики, епістолярної спадщини визначних філософів висвітлено основні етапи життя та педагогічно-освітянську діяльність визначного та досі мало вивченого українського філософа П.Д.Лодія (1764 - 1829). Проаналізовано праці вченого з філософії, логіки й юриспруденції.

На основе архивных источников из книгохранилищ Львова, Киева, Кракова и Санкт-Петербурга, периодических изданий и эпистолярного наследия выдающихся философов данного периода освещены основные этапы жизни и педагогико-образовательная деятельность выдающего и до настоящего времени мало изученного украинского философа П.Д.Лодия (1764 - 1829). Проанализированы труды ученого по философии, логике и юриспруденции.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р264.927-6 + Р514.19

Рубрики:

Кишково-тифозна група бактерій

Інші кишкові (водно-харчові) інфекції

Шифр НБУВ: Ж15767 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р194.1 + П82

Рубрики:

Епідеміологія водно-харчових (кишкових) інфекцій

Епізоотологія. Ветеринарна епідеміологія

Шифр НБУВ: Ж15767 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р264.927 + Е422.151.30

Рубрики:

Кишково-тифозна група бактерій

Yersenia

Шифр НБУВ: Ж70307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.1-1 + Р194.1-0

Рубрики:

Кишкові (водно-харчові) інфекції

Епідеміологія водно-харчових (кишкових) інфекцій

Шифр НБУВ: Ж70307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведення широкомасштабного епідеміологічного дослідження в Україні надало можливість встановити, що хворі на кампілобактеріоз становлять 1,9 % серед усіх обстежених із гострими кишковими інфекціями (ГКІ). Не виявлено вірогідної різниці питомої ваги кампілобактеріозу серед дітей і дорослих із ГКІ, що змінює уявлення про цю інфекцію як переважно "дитячу". Певна частота мікст-інфекції за кампілобактеріозу маскує його, що також посилено відсутністю бактеріологічної діагностики цієї нозологічної форми ГКІ практичними закладами охорони здоров'я.

Актуальною проблемою кардіохірургічних стаціонарів залишаються інфекційні ускладнення (ІУ), частота яких у разі операцій на відкритому серці за умов штучного кровообігу за даними вітчизняних дослідників складає 9 - 20 % , за кордоном реєструють від 4,9 до 30 %. В Україні мікробіологічний моніторинг і аналіз бактеріємії у дітей із вродженими вадами серця (ВВС) знаходиться на початковій стадії. Мета роботи - визначити частоту розвитку бактеріємії та її етіологічну структуру у різних вікових групах дітей першого року життя із ВВС. За період із січня 2010 р. по грудень 2014 р. бактеріологічно обстежено 348 дітей першого року життя із ВВС, яким проведено оперативне лікування. Дослідження проводили в післяопераційному періоді заи тривалої лихоманці, що перевищувала терміни, які відповідають критеріям системної запальної відповіді на штучний кровообіг, а також за наявності гіпертермії чи перших симптомів ІУ. Для бактеріологічного дослідження крові використовували автоматичну систему BacT/Alert 3D (bioMerieux, Франція). Ідентифікацію визначали на сучасному бактеріологічному аналізаторі VITEK 2 COMPACT (bioMerieux, Франція). У бактеріологічно обстежених прооперованих кардіохірургічних хворих дітей першого року життя частота розвитку бактеріємії була 19,8 % і зменшувалась із збільшенням віку пацієнтів. Мікробний пейзаж збудників бактеріємії у пацієнтів групи новонароджених характеризувався високою частотою виділення бактерій сімейства Enterobacteriacea spp., у тому числі Klebsiella pneumoniae - 23,3 % і сімейства Pseudomonas spp. (Ps. аerugenosa - 16,3 %). Одержані результати зумовлюють необхідність включення кардіохірургічних хворих дітей першого року життя до групи високого ризику розвитку ІУ.

Харчові токсикоінфекції зоонозної етіології - кампілобактеріоз, сальмонельоз та ієрсініоз широко розповсюджені у країнах - членах Європейського Союзу (ЄС). В Україні офіційна реєстрація кампілобактеріозу залишається на низькому рівні 0,9 на 100 000 населення. Це зумовлено недостатнім використанням сучасних методів мікробіологічної діагностики цієї інфекції під час проведення рутинного обстеження хворих гострими кишковими інфекціями (ГКІ). У нашій країні проблема вивчення кампілобактеріозу знаходиться у початковій стадії, тому лекція із зазначеною тематикою є актуальною. З метою поглиблення знань лікарів викладено сучасний погляд на проблему мікробіологічної діагностики кампілобактеріозної інфекції. Надано характеристику сучасних методів мікробіологічної діагностики кампілобактеріозу: прискореної індикації кампілобактерій, бактеріологічного із використання діагностичних систем (стрипів), молекулярно-генетичних методів із визначенням генотипу збудника. Висновки: необхідно сформувати принципово новий персоніфікований підхід до комплексного обстеження пацієнтів на кампілобактеріозну інфекцію, визначити альтернативні варіанти терапії із урахуванням особливостей генотипу і популяційної належності збудників.

Наведено дані про наукове обгрунтування системи комплексного епідеміологічного нагляду за кампілобактеріозом за сучасних умов. Здійснено моніторинг захворюваності осіб різних вікових груп на кампілобактеріоз, бактеріологічно досліджено проби від сільськогосподарських тварин, птахів та об'єктів навколишнього середовища. Епідеміологічне маркування штамів грунтувалось на визначенні виду, серо-біоваровій належності, а також геноідентифікації. Комплексний епідеміологічний нагляд за кампілобактеріозом включає епідеміологічний, епізоотологічний, екологічний, мікробіологічний, серологічний і молекулярно-генетичний моніторинг, а також розробку ефективних профілактичних і протиепідемічних заходів.

Найбільший прогрес в ідентифікації мікроорганізмів зробив метод на основі матрично-активованій лазерній десорбційній іонізації з годино-прольотним аналізатором - МАЛДІ-ГПА. Мета роботи - поглиблення знань лікарів, викладено сучасний погляд на проблему мікробіологічної діагностики за допомогою MALDI-TOF мас-спектрометрії. Дослідження фізіологічних і морфологічних характеристик за допомгою фенотипових методів не надає змоги досягти високої таксономічної диференціації і в даний час виконує лише допоміжну функцію, а для точної ідентифікації на видовому і внутрішньовидовому рівнях використовуються тест-системи і молекулярно-генетичні методи. Метод МАЛДІ-ГПА надає змогу проводити прямий мас-спектрометричний аналіз білкової фракції мікробної клітини (пряме білкове профілювання) без фракціонування та очищення окремих білків. Одержані унікальні для даного виду мікроорганізмів мас-спектри з високою точністю і здатністю характеризують досліджуваний об'єкт за типом "відбитків пальців". Висновки: використання МАЛДІ-ГПА надасть змогу сформувати принципово новий персоніфікований підхід до комплексного обстеження пацієнтів і визначити альтернативні варіанти терапії з урахуванням особливостей генотипу і популяційної належності збудників.

Проаналізовано результати мікробіологічних досліджень мокротиння, одержаного при бронхофіброскопії у 24 пацієнтів, оперованих з приводу вроджених вад серця (ВВС). У 16 (66,6 %) пацієнтів виявлені мікробні асоціації, у 5 (20,8 %) - збудники інфекційних ускладнень. Збудники в монокультурі представлені грамнегативними штамами - у 45 (50,6 %) хворих, у тому числі 29 штамів неферментуючих, у 16 - родини Enterobacteriacеae. З грампозитивних штамів переважали Staphylococcus epidermidis - у 14 (15,7 %) хворих, Staphylococcus haemolyticus - у 13 (14,6 %). Вивчення структури збудників, аналіз резистентності мікроорганізмів до антимікробних препаратів та визначення їх молекулярно-генетичних особливостей є важливим етапом формування тактики антибактеріальної терапії, що дозволяє зменшити ризик виникнення інфекційних ускладнень після операцій з приводу ВВС.

Klebsiella pneumoniae - один з основних збудників, який викликає від 2 до 20 % всіх інфекційних ускладнень у стаціонарних відділеннях лікарень. На сьогодні зареєстровано штами K. pneumoniae, резистентні до карбапенемів. До механізмів, які зумовлюють резистентність до карбапенемів, віднесено як продукцію бета-лактамаз різних молекулярних класів, так і комбінацію БЛРС (бета-лактамаз розширеного спектру дії) зі зниженою пенетрацією клітинної мембрани. Мета роботи - визначити механізми резистентності та біоплівкоутворювальні властивості штамів K. pneumoniae, виділених у дітей з вродженими вадами серця (ВВС) на етапі госпіталізації у кардіохірургічний центр. Для ідентифікації та визначення чутливості до антибіотиків досліджуваних штамів K. pneumoniae, використовувався бактеріологічний аналізатор VITEC 2 COMPACT (bioMerieux). Визначення біоплівкоутворювальних властивостей здійснювали за допомогою методу культуральних планшетів за методикою D. Christensen. Генотипування БЛРС - позитивних ізолятів проводили за допомогою мультиплексної ПЛР. Для фенотипового виявлення карбапенемаз класу A використовували Modified Hodge Test (MHT), для виявлення продукції карбапенемаз класу В (MBL) - метод "подвійних дисків" з (ЕДТА). Встановлено наявність БЛРС у 37 (46,8 %) досліджуваних штамів K. рneumoniae. Показано, що носіями генів blaTEM були 29 (79,3 %) штамів, ген blaSHV зустрічався у 21 (56,5 %), а ген blaCTX-M - у 18 (47,8 %) досліджуваних штамів. Найбільш поширеною комбінацією детермінант резистентності стало співвідношення гену blaTEM з одним геном БЛРС blaSHV у 18 (48,8%) та з двома генами БЛРС blaCTX-M та blaSHV, що виявлено у 6 (16,2 %) досліджуваних ізолятів. Здатність формувати біоплівку виявлена у 47 (59,5 %) штамів K. pneumoniae. Висновки: досліджувані штами, здатні до утворення біоплівки, проявляли більш високий рівень резистентності до всіх тестованих антибіотиків, крім колістину.

Під час проведення робіт у біомедичних лабораторіях є потенційна небезпека інфікування, окрім цього, біологічний матеріал є потенційним джерелом біологічної зброї. Мета роботи - формування у слухачів на основі компетентнісного підходу сучасних наукових знань і практичних навичок з біологічної безпеки та біологічного захисту. У роботі було використано метод системного наукового аналізу міжнародних бібліографічних матеріалів та учбових програм підготовки фахівців з біобезпеки та біозахисту. Фахівці, що працюють у сфері мікробіологічних досліджень, мають дотримуватись етичних норм у своїй роботі, що перешкоджає використанню патогенних біологічних агентів (ПБА) не в інтересах суспільства. Людський фактор залишається головною ланкою в організації безпечної роботи, так як людину не можливо виключити з процесу вивчення мікроорганізмів. З урахуванням міжнародного досвіду та регіональних особливостей розроблено програму циклу тематичного вдосконалення з біобезпеки та біозахисту для фахівців мікробіологічних лабораторій. Висновок: розвиток України визначається у загальному контексті європейської інтеграції з орієнтацією на фундаментальні загальноосвітні цінності. Доведено доцільність створення програми циклу тематичного вдосконалення спеціалістів мікробіологічного фаху з питань біобезпеки і біозахисту.

В Україні проблема вивчення молекулярної епідеміології кампілобактеріозу знаходиться на початковій стадії, тому визначення генетичних детермінант патогенності у штамів різного походження є актуальним напрямом епідеміологічних досліджень. Сучасні методи молекулярно-генетичного аналізу, що грунтуються на виявленні специфічних для шуканих мікроорганізмів нуклеотидних послідовностей ДНК, значно розширюють можливості виявлення у харчових продуктах важко культивованих патогенних кампілобактерій. Схожість генетичних детермінант патогенності у штамів кампілобактерій, виділених від хворих на гостру кишкову інфекцію та з продуктів птахівництва, підтверджує взаємозв'язок епідемічного й епізоотичного процесів і необхідність організації комплексного молекулярно-епідеміологічного нагляду реформованими системами охорони здоров'я і ветеринарної служби.

Питання з етики і деонтології у лабораторній справі висвітлено недостатньо, а по бактеріології взагалі є окремі роботи, що не відображають цю проблему комплексно. Мета роботи - формування у слухачів мікробіологічного профілю на основі компетентнісного підходу сучасних наукових знань і практичних навичок з питань етики і деонтології. Метод наукового аналізу бібліографічних матеріалів та учбових програм підготовки фахівців з етики і деонтології. Однією з нагальних деонтологічних проблем, що виникають перед медичними працівниками є ситуація, де компетентність спеціаліста лабораторної служби ставиться під сумнів у разі розходження "мікробіологічного" і клінічного діагнозів. У таких випадках для виявлення причин розбіжностей можуть бути організовані консиліуми з детальним аналізом методології бактеріологічної діагностики. Маніпуляції з виділення генетичного матеріалу і його використання, особливо високопатогенних збудників, пов'язані з високим ризиком біологічної небезпеки (іподвійне використання біоматеріаліві). Існуючі програми циклів спеціалізації і стажування мають недостатню тривалість учбових годин щодо цих питань. Це зумовлює необхідність розробки окремого розділу з основ біоетики і деонтології для фахівців мікробіологічного профілю.

Развитие инфекции при использовании в хирургии сплавов металлов является актуальной проблемой медицины. Основными возбудителями являются представители родов Staphylococcus и Enterococcus, обладающие многочисленными факторами патогенности, в т. ч. способностью к образованию биопленок на поверхности имплантатов. Цель работы - изучение антибактериальных свойств магниевого сплава МЛ-10 по отношению к антибиотикорезистентным штаммам стафилококков и энтерококков для обоснования возможности его применения в хирургической практике. Использован экстракт магниевого сплава МЛ-10 и антибиотикорезистентные клинические штаммы стафилококков и энтерококков, выделенные из ран больных с инфекционными послеоперационными осложнениями. В течение 120-часовой инкубации экстракта с бактериями изучали его противомикробную активность. Установлено, что резистентные к антибиотикам клинические штаммы стафилококков и энтерококков чувствительны к продуктам биодеградации магниевого сплава МЛ-10. В процессе биоразложения сплава происходило образование продуктов коррозии, сопровождающееся повышением pH среды с 7,2 до 9,3. Обнаружено значительное уменьшение в экстракте представителей родов Staphylococcus и Enterococcus со временем инкубации в течение 120 ч. Зафиксировано снижение роста количества колоний на агаре Мюллера-Хинтона после ежедневного высева из экстракта. Выводы: продукты биодеградации магниевого сплава МЛ-10 обладают противомикробной активностью по отношению к антибиотикорезистентным клиническим штаммам рода Staphylococcus и Enterococcus, что делает перспективным использование этого металла для изготовления имплантатов, способствующих профилактике нозокомиальных инфекций.

Проблема антибиотикорезистентности возбудителей гнойно-воспалительных заболеваний, возникающих у пациентов, находящихся на лечении в стационарах хирургического профиля, является актуальной и требует досконального знания спектра циркулирующих штаммов микроорганизмов и изменений профиля их антибиотикорезистентности в условиях лечебных учреждений. Обнаружение резистентных штаммов микроорганизмов требует коррекции эмпирической антимикробной терапии и системы профилактических и противоэпидемических мероприятий. Цель работы - провести ретроспективный анализ циркуляции и изменения антибиотикорезистентности клинически значимых возбудителей гнойно-воспалительных заболеваний пациентов, находившихся на лечении в стационарах хирургического профиля КНП "Городская больница экстренной и скорой медицинской помощи" Запорожского городского совета (КНП "МБЭ и СМП" ЗГС) в 2013 - 2019 гг. По данным отчетной документации проведен анализ результатов бактериологических исследований клинических образцов, полученных от больных, находившихся на лечении в отделениях хирургического профиля КНП "МБЭ и СМП" в период с 2013 по 2019 г. Определены приоритетные возбудители гнойно-воспалительных состояний больных и основные тенденции в изменении резистентности микроорганизмов к антибиотикам. Ретроспективно установлено: за указанный период исследован 21 301 клинический образец и выделены 21 369 штаммов условно-патогенных микроорганизмов. Основные возбудители гнойно-воспалительных заболеваний: штаммы E. faecalis, S. aureus, E. coli, K. pneumoniae, P. aeruginosa, A. baumannii. Удельный вес энтерококков был значительно больше, чем других микроорганизмов. Чувствительность этих штаммов к антибиотикам подвергалась ежегодным изменениям. За последние годы значительно снизилось количество ванкомицинрезистентных энтерококков (с 4 до 1 %), однако значительно возросло число метициллинрезистентных стафилококков (с 42 до 82 %). Увеличилось количество эшерихий и клебсиелл, резистентных к цефтриаксону (с 49 до 60 % и с 54 до 63 % соответственно) и гентамицину (с 46 до 57 % и с 47 до 56 % соответственно). 90 % штаммов ацинетобактерий оказались устойчивыми к фторхинолонам и карбапенемам, 80 % - к амикацину и гентамицину. 80 % культур псевдомонад были нечувствительными к действию цефтазидима, цефепима, карбапенемов, 90 % - к действию фторхинолонов, 60 % - к действию аминогликозидов. Выводы: проведение мониторинга циркуляции основных возбудителей гнойно-воспалительных заболеваний с определением спектра резистентности выделенных штаммов микроорганизмов к антибиотикам - один из этапов обоснования эмпирической антибактериальной терапии в пределах больницы.

Мониторинг циркуляции возбудителей гнойно-септических инфекций (ГСИ) в условиях стационара и изучение антибиотикочувствительности выделенных штаммов микроорганизмов позволяет установить изменения в структуре патогенов и тенденции развития антибиотикорезистентности, а следовательно дает возможность определиться с тактикой антибактериальной терапии и разработать соответствующие профилактические мероприятия. Цель работы - ретроспективный анализ результатов микробиологического мониторинга за возбудителями ГСИ ортопедо-травматологического отделения (ОТО) КНП "Городская больница экстренной и скорой медицинской помощи" за 2017 - 2020 гг. для определения основных антибактериальных препаратов для проведения эмпирической терапии. Проанализировали результаты бактериологических исследований 664 образцов клинического материала от больных ОТОс использованием статистической отчётности по бактериологическим исследованиям и аналитических данных компьютерного программного обеспечения WHONET 5.6. Основные возбудители ГСИ в ОТО - микроорганизмы группы ESKAPE: E. coli (3,56 %), S. aureus (18,38 %), K. pneumonіае (7,71 %), A. baumannii (12,65 %), E. faecalis (12,45 %), P. aeruginosa (9,09 %), а также S. epidermidis (10,87 %), P. mirabilis (2,4 %), C. amycolatum (2,6 %). Культуры E. faecalis показали чувствительность к ванкомицину, линезолиду, S. aureus - к линезолиду, тигециклину, нетилмицину, A. baumannii - к тигециклину. Штаммы P. aeruginosa, E. coli и K. pneumonіае были резистентны к большинству антибиотиков. Все псевдомонады были устойчивы к тикарциллину/клавуланату, цефепиму, хлорамфениколу, имипенему, меропенему, азтреонаму, ципрофлоксацину, 71 % штаммов проявили устойчивость к пиперациллину/ тазобактаму, 89 % - к левофлоксацину; чувствительными к гентамицину были 46 % изолятов, к амикацину - 59 %. E. coli и K. pneumoniae резистентны к ампициллину, тикарциллину/клавуланату, азтреонаму, цефтриаксону, цефепиму; количество штаммов, чувствительных к пиперациллину/тазобактаму, карбапенемам, левофлоксацину, гентамицину, амикацину, хлорамфениколу, - 37 - 65 %. Выводы: в структуре возбудителей ГСИ ортопедо-травматологического отделения запорожской КНП - ГБЭ и СМП - важную роль играют E. coli, S. aureus, K. pneumoniae, A. baumannii, E. faecalis, P. aeruginosa, S. epidermidis, P. mirabilis, C. amycolatum. Препараты выбора для антибактериальной эмпирической терапии энтерококковых инфекций - ванкомицин, линезолид, стафилококковых - ванкомицин, линезолид, тигециклин, нетилмицин. Постоянный процесс изменения резистентности возбудителей ГСИ делает крайне важным мониторинг антибиотикочувствительности микроорганизмов, циркулирующих в условиях ОТО.