Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.17-3 + Р569.627.7-3

Рубрики:

Хвороби наднирників

Пухлини головного мозку та його оболонок

Шифр НБУВ: Ж15058 Пошук видання у каталогах НБУВ 

A comprehensive clinical, histological, and immunohistochemical evaluation was done of 42 intracranial meningiomas in patients with hyperostosis in the postoperative period. It has been ascertained that hyperostosis in meningiomas is a direct bone tumour invasion. Bone invasion is not a sign of malignant transformation of meningiomas. It is shown that meningiomas with hyperostosis are hormone-dependent tumours. In tumours, there has been detected a high concentration of progesterone and estrogen active receptors. It is shown that hyperostosis is a consequence of hormone-related abnormalities of Ca metabolism. Special stress is laid on ridding the bone of hyperostosis at tumour removal to reduce the number of tumour recurrences.

Изучено содержание рецепторов стероидных гормонов эстрогена (РЭ) и прогестерона (РП) в менингиоме головного мозга. Проведено сопоставление уровня этих гормонов с наиболее важными клинико-морфологическими характеристиками менингиомы. Высокая частота обнаружения РЭ и РП в ткани опухоли позволяет предположить возможность их использования в качестве теста ее гормональной чувствительности, что имеет важное значение в прогнозе течения заболевания и выборе адекватных методов лечения.

На основании анализа результатов клинико-лабораторного исследования выявлены факторы риска, провоцирующие возникновение внутричерепной менингиомы (ВМ), в периоды максимальной гормональной активности организма, пубертатных и климактерических изменений: гормональные нарушения, рентгеноблучение, наследственно-генетические факторы, черепно-мозговая травма. У 8-ми больных в опухоли обнаружены рецепторы эстрогенов и прогестерона. Воздействие на эти факторы позволит расширить возможности лечения больных с неоперабельной и рецидивирующей ВМ.

На основании анализа 54-х наблюдений рассмотрены вопросы оптимизации восстановительного лечения больных с местно-распространенными внемозговыми опухолями. Показана роль реконструктивно-восстановительных операций в зависимости от локализации, размеров и характера роста опухоли, а также роль лучевой терапии в комплексном восстановительном лечении. Рациональный комплексный подход к проведению реабилитационных мероприятий является фактором повышения эффективности лечения с обеспечением удовлетворительного качества жизни больных с местно-распространенными внемозговыми опухолями.

Досліджено енергосилові параметри процесу змішування у роторному змішувачі з овальними роторами. Під час аналізу враховано рух одержуваної композиції в змішувальній камері не лише в коловому, а й в осьовому напрямку.

На основании анализа 498 наблюдений рассмотрены вопросы оптимизации восстановительного лечения больных с менингиомой головного мозга (МГМ). Приведена тактика ведения больных при неосложненном, осложненном и тяжелом течении послеоперационного периода. Проанализированы показатели выживаемости пациентов, летальности, особенности инфузионной терапии. Показана роль плазмозамещающих препаратов при осложненном течении послеоперационного периода. Рациональный комплексный подход к проведению восстановительных мероприятий, интенсивной терапии способствует повышению эффективности лечения, обеспечению удовлетворительного качества жизни больных при МГМ в послеоперационном периоде.

Проаналізовано результати хірургічного лікування 54 хворих з приводу кістозних менінгіом головного мозку різної локалізації. Пацієнти оперовані в однакових умовах, нейрохірургами однієї операційної бригади, з них 24 - з використанням новітніх технологій. Широке використання новітніх технологій в хірургії КМГМ дало можливість суттєво зменшити інвазивність хірургічного втручання і, як наслідок, достовірно зменшити тривалість операції, тяжкість інтраопераційної крововтрати.

Мета роботи - вивчити частоту синдрому асептичного менінгіту (САМ), описати особливості його діагностики та клінічних виявів, диференційні діагностичні критерії, а також особливості показників імунітету у хворих з кістозними менінгіомами головного мозку (КМ ГМ) із звичайним післяопераційним перебігом та розвитком САМ. Проаналізовано історії хвороби 54 хворих з КМ ГМ різної локалізації та гістологічної структури, прооперованих у відділенні позамозкових пухлин та ендоскопічної нейрохірургії ДУ "Інститут нейрохірургії імені акад. А. П. Ромоданова НАМН України" у 2012 - 2016 рр. Імунітет оцінено у 18 пацієнтів з пухлинами ГМ різної гістоструктури (менінгіоми - у 13, гліоми низького ступеня анаплазії - у 2, високого ступеня анаплазії - у 3) із післяопераційним САМ. Проведено порівняння зі звичайним післяопераційним перебігом у 7 пацієнтів з пухлинами ГМ без розвитку САМ (менінгіоми - у 3, гліобластома - в 3, метастаз раку - в 1). Дослідження проводили на 1-шу-7-му, 8- му-14-ту, 15-ту добу і більше після операції. Фенотип лімфоцитів периферичної крові (СD3+, CD4+, CD8+, CD4+/CD8+) визначали за допомогою моноклональних антитіл (набір IMK Plus, Becton Dickinson, США) методом протокової цитометрії (FASCaliburE2085), рівень імуноглобулінів A, M та G у сироватці крові - методом простої радіальної імунодифузії в гелі за Манчіні. Функціональну активність нейтрофілів оціннювали в тесті фагоцитозу за фагоцитарною активністю і фагоцитарним числом, а також у тесті відновлення нітросинього тетразолю. До контрольної групи залучено 10 хворих із стійкою компресією корінців попереково-крижового відділу хребта. САМ мав місце у 8 (14,81 %) пацієнтів. Клінічна картина САМ розвивалася гостро на 3-тю-7-му добу після операції. У загальному аналізі крові відзначали лейкоцитоз без значних коливань, високу ШОЕ. Аналіз показників імунитету периферичної крові хворих із САМ не виявив ознак інфекційного чи автоімунного запалення. Зміни були невиразними, нетиповими і нетривалими. Показники повертались до норми протягом 3 тиж. Предикторами ризику розвитку САМ у доопераційний період є такі лабораторні показники, як зменшення кількості лімфоцитів та еозинофілів, збільшення кількості моноцитів у периферичній крові. Розвиток САМ є найвірогіднішим у разі конвекситальної локалізації КМ ГМ (лікворні шляхи, шлуночки великого мозку та задня черепна яма) і наявності пухлин з різними гістологічними варіантами (анапластичні КМ ГМ, гліальні пухлини з кистозним компонентом, некрозом та розпадом тканини пухлини). Висновки: радикальне видалення КМ ГМ, запобігання потраплянню кістозної рідини в лікворні шляхи, раціональне використання глюкокортикоїдів протягом перших 5 - 10 днів після операції надають змогу значно знизити частоту розвитку САМ. При появі ознак менінгіту обов'язковим є його диференціація з бактеріальним менінгітом та лікування для виведення кістозних компонентів з ліквору і зменшення запальної реакції оболонок великого мозку за допомогою глюкокортикоїдів.

Цель работы - оценить возможности КТ и МРТ в дифференциальной диагностике кистозных менингиом с другими кистозными очаговыми поражениями головного мозга (ГМ). Обследовано 123 больных с кистозными очаговыми поражениями ГМ за период с 1995 по 2016 гг. Лиц мужского пола было 45 (36,58 %), женского - 78 (63,42 %). Возраст - от 18 до 74 лет. Пациентам проведено клинико-неврологическое обследование с использованием современных диагностических методов (МСКТ, МРТ, МРТ-АГ, селективной церебральной ангиографии). Дифференциальный диагноз кистозного очагового поражения ГМ проводили на основании полученных данных КТ и МРТ. Чаще встречались менингиомы, глиобластомы, астроцитомы, абсцессы, паразитарные заболевания, гемангиобластомы, аденома гипофиза, краниофарингиома. В большинстве случаев установления правильного диагноза не представляет трудностей. Определенное несоответствие полученных данных отмечалась в группе кистозных глиобластом и кистозных анапластических астроцитом. Верификация диагноза происходила после гистологического исследования. Выводы: сочетание данных КТ и МРТ с использованием контрастных веществ является високоинформативными нейровизуализирующими методами для установки диагноза кистозных менингиом и проведения дифференциальной диагностики с другими кистозными очаговыми поражениями ГМ. Только на данных методов нейровизуализации поставить точный верифицированный диагноз без проведения гистоцитологического анализа невозможно.

Мета роботи - оптимізувати тактику хірургічного лікування менінгіом навколоселярної локалізації з поширенням у канал зорового нерву. Проаналізовано результати хірургічного лікування 93 хворих (31 (33,3 %) чоловік та 62 (66,7 %) жінки) із менінгіомами навколоселярної локалізації з поширенням у канал зорового нерва. Середній вік пацієнтів становив (54,6 +- 5,3) року. інвазію пухлини в канал зорового нерва виявляли на етапі доопераційного планування за допомогою магнітно-резонансної томографії (у 39 (41,9 %) спостереженнях) та як інтраопераційну знахідку (у 54 (58,1 %)). Відповідно до цього за методикою оперативних втручань матеріал розподілено на дві клінічні підгрупи: в першій проводили ранню екстрадуральну декомпресію зорового нерва, в другій - під час чи після видалення пухлини. Радикальність оперативних втручань: тотальне видалення - 34 (36,6 %) випадки, субтотальне - 19 (20,4 %), парціальне - 40 (33,0 %). Поліпшення функції зорового нерва відзначено у 28 (30,1 %) прооперованих хворих, погіршення - у 16 (17,2 %), у решти - без змін. Кількість хворих з якістю життя за індексом Карновського понад 80 зросла із 75 (80,6 %) при госпіталізації до 84 (90,3 %) на момент виписки. Висновки: хірургічне видалення менінгіом навколоселярної локалізації часто ускладнене поширенням пухлини в канал зорового нерва. Виконання кісткової декомпресії каналу зорового нерва - необхідний та важливий етап хірургічного втручання, що забезпечує збереження функції зорового нерва та радикальність операції.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.627-59

Рубрики:

Пухлини центральної нервової системи

Шифр НБУВ: Ж100899 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р638.5

Рубрики:

Пошкодження периферичної нервової системи

Шифр НБУВ: ДС47080 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р638.5

Рубрики:

Пошкодження периферичної нервової системи

Шифр НБУВ: ДС47080 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено клінічний випадок місцево поширеного базальноклітинного раку шкіри з деструкцією кістки. Хвора Я., 1936 року народження, перебувала під наглядом лікарів з приводу базальноклітинного раку шкіри з 1982 р. (упродовж 38 років). Її було госпіталізовано у відділення позамозкових пухлин Інституту нейрохірургії ім. акад. А. П. Ромоданова НАМН України 27.09.2019 р. Виконано мультиспіральну комп'ютерну та магнітно-резонансну томографію. З огляду на тривалість і поширеність пухлини було запропоновано операцію з видалення пухлини в межах здорової тканини з резекцією вушної раковини та паротидектомією. При отриманні інформованої згоди на хірургічне лікування хвора висунула умови щодо обсягу операції: збереження симетричності та зовнішнього вигляду обличчя і цілісності вушної раковини. Було проведено хірургічне втручання, згодом - симптоматичне лікування. Застосовано реконструктивні технології закриття дефектів м'яких тканини лицевого черепа. Хвору було прооперовано 04.10.2019 р. Післяопераційний період перебігав без ускладнень. Загоєння відбулося первинним натягом. Пацієнтку було виписано зі стаціонару у задовільному стані на 18-ту добу (22.10.2019). Було проведено післяопераційну дистанційну гамма-терапію на проекційну ділянку первинного вогнища та переважні анатомічні шляхи лімфовідтоку (сумарна вогнищева доза - 45 Гр). Катамнез післяопераційний - 13 міс. Через 37 років виник рецидив із залученням до пухлинного процесу всіх гілок лицевого нерва, кісток черепа, метастазуванням у регіонарні лімфатичні вузли. Лікування було проведено в Інституті нейрохірургії ім. акад. А. П. Ромоданова НАМН України. Хвора не надала згоду на розширений обсяг хірургічного втручання, поставивши умову збереження зовнішнього вигляду. У зв'язку з цим видалення уражених тканин проводили по краю пухлинної інвазії (без запасу здорових тканин) зі збереженням стовбура та гілок лицевого нерва, тобто із порушенням загальновизнаних принципів абластики. Представлений випадок перебігу хвороби доводить, що своєчасне проведення променевої терапії за перших ознак пухлини шкіри сприяє доброму клінічному ефекту, що надало змогу досягти тривалого безрецидивного періоду із гідною якістю життя та повною соціалізацією. Прогредієнтний перебіг захворювання (рецидив) обгрунтовує доцільність заміщення дефектів тканин лицевого черепа значних розмірів після радикального видалення раку шкіри привушної ділянки з інтракраніальним поширенням із застосуванням розробленого та впровадженого у відділенні позамозкових пухлин способу поєднання місцевої пластики та вільної пересадки шкірного клаптя.