Здійснено комплексний аналіз стійких дієслівних сполук (СДС), засвідчених в українській діловій мові кінця XVI - XVII ст. З'ясовано місце цих одиниць у системі мови, виявлено їх основні типологічні ознаки, обгрунтовано принципи класифікації та аналізу СДС, уживаних у староукраїнській діловій мові. Зазначено, що дослідження структури цих одиниць дозволило виявити та систематизувати продуктивні дієслівні компоненти, які входять до складу сполук, виокремити моделі СДС за їх продуктивністю / непродуктивністю. З'ясовано особливості семантики досліджуваних сполук у межах відповідних структурних моделей, простежено динаміку змін у них з урахуванням специфіки варіативності компонентів сполуки та її співвідношення з однослівними відповідниками. Виявлено особливості функціонування СДС у староукраїнських ділових текстах, що походять з різни їх територій, а також ступінь поширеності даних одиниць в українській діловій мові кінця XVI - XVIII ст.