Висвітлено аспекти генези стародавніх українських цитр, зокрема вертикального розташування, які є автохтонними українськими інструментами дуже давнього походження. На базі археологічних, іконографічних та писемних джерел виокремлено цей тип інструментів з музично-культурного кола сусідніх слов'янських етнокультур, зокрема польської та російської, а також визначено його генетичні прототипи в інструментарії давніх культур Європи й Азії. Зазначено, що в Київській Русі існувало декілька типів цитр вертикального тримання, які знайшли свій розвиток і в наступні епохи, а один з них увійшов складовим компонентом у сучасну українську лютнеподібну цитру - бандуру.

Освещены аспекты генезиса древних украинских цитр, в частности вертикального размещения, которые являются автохтонными украинскими инструментами очень древнего происхождения. На базе археологических, иконографических и письменных источников выделен этот тип инструментов из музыкально-культурного круга соседних славянских этнокультур, в частности польской и русской, а также определены его генетические прототипы в инструментарии древних культур Европы и Азии. Указано, что в Киевской Руси существовало несколько типов цитр вертикального держания, которые нашли свое развитие и в следующие эпохи, а один из них вошел составным компонентом в современную украинскую лютнеобразную цитру - бандуру.

Розглянуто питання бандура у працях органологів і майстрів-бандуристів XIX - початку XXI ст. Досліджено історичні прототипи бандури. Висвітлено становлення та розвиток інструмента академічного типу. Подано інформацію про відродження діатонічної бандури в Україні у 1980 - 2010-х рр. Розкрито питання музичного інструменту у ритуалі. Проведено огляд іконографічних і лінгвістичних джерел. Досліджено прадавню символіку образу козака-музиканта у контексті атрибутики народних картин "Козак Мамай". Визначено манеру інтонування, принципи формотворення, роль інструментального супроводу. Розглянуто питання витоків української епіки, коломийкового архетипу та троїстої музики.

Комплексно досліджено бандуру як феномена музичної культури українського народу в її еволюційному процесі. Актуальність теми дослідження лежить у площині об'єднання спільним концептуальним простором питань генези, еволюції та сучасного функціонування інструмента-гібрида, що вивчається у контексті однотипних хордофонів Євразії. Залучається широкий міждисциплінарний дискурс, що об'єднує музикологічні, органологічні та палеоорганологічні методи дослідження з методологією суміжних наук - історії, археології, фольклористики, етнології, лінгвістики, семіотики з застосуванням методів виокремлення етнокультурних субстратів, історичної реконструкції, картографування археологічних та іконографічних артефактів. Обгрунтовано новий напрям дослідження інструмента-гібрида - від його витоків, через інструментальні прототипи, до формування традиційного, а згодом академізованого концертного, який може бути застосований під час вивчення як традиційних академізованих інструментів різних народів світу, так і вже усталених в академічній традиції. Екстрапольовано запропоновану методологію в річище аналізу інструментальних прототипів бандури в межах різних історичних етапів їх генези та розвитку. Проаналізовано стан вивчення інструмента у працях українських і зарубіжних органологів, майстрів-бандуристів, а також його функціонування в музично-лексикографічних джерелах. З'ясовано сутність термінів кобза та бандура у контексті їх зв'язку з сакральною ритуалістикою давньоіранського та східнослов'янського світів. Вивчено основні типи хордофонів, що брали участь у генезі бандури - ліро-, цитро- й лютнеподібні. Виявлено ступінь впливу кожного з них на формування інструменга-гібрида, створено схему генези традиційної бандури. Встановлено взаємозалежність між манерою тримання, способом гри та морфологією інструмента як ознаками народно-інструментальної традиції. Простежено еволюцію інструмента від традиційного діатонічного до академічно-концертного. Розглянуто становлення київського та харківського різновидів бандур в контексті діяльності бандурних майстрів України й української діаспори. Спроектовано наріжні теоретичні положення дослідження у площину вивчення різних типів інструментів традиційної культури, які зазнали у XX ст. подібних трансформацій. Вивчено також функції музичних інструментів у давніх ритуалах, семантика та символіка щипкових шийкових хордофнів з народних картин "Козак Мамай". Розглянуто репертуар традиційної бандури (думи) в його зв'язках з осетинськими кадагами, формами східної монодії, показано вплив на формування її репертуару індоіранського музичного пласта, присутнього й у національно- характерних ритмо-часових та фактурно-просторових архетипах. Висунуто гіпотезу про індоіранське коріння термінів кобза, бандура, дума, коломийка, епоніму "козак Мамай". Вирішення досліджуваної проблеми створило фундамент для побудови перспективного наукового проекту вивчення інструментів-гібридів від їх витоків до сучасного функціонування в культурі. Охоплюючи минуле та сучасність, розвиток бандури в контексті різних історичних епох, такий проект кореспондує з інноваційними концепціями сучасної органології, палеоорганології, теоретичного й історичного музикознавства, ширше - мистецтвознавства початку XXI ст.

Вивчено жанр обробки народної пісні у творчості М. Колесси. Проаналізовано обробки лемківських народних пісень композитора, створених у 1933 р. Розглянуто їх поетику та музичну стилістику. Відзначено зв'язок обробок з нефольклорними та неокласичними тенденціями музичного мистецтва перших десятиліть XX ст.

Вперше досліджено фортепіанні опуси Миколи Лисенка з позицій зародження в них модерністичних тенденцій. Розглянуто специфіку музичної поетики та формотворення творів таких жанрів, як сюїта, рапсодія, соната, програмна мініатюра. Охарактеризовано їх стилістичні риси в контексті течій музичного модернізму останніх десятиліть ХіХ - початку ХХ ст.

Відзначено, що вивчення середньовічного інструментарію народів Східної Європи неможливе без звернення особливої уваги на групу струнно-щипкових цитроподібних інструментів. Встановлено, що в Київській Русі існували трикутна, прямокутна, трапецієподібна форми цитр вертикального тримання. Визначено нові аспекти в дослідженні давнього східнослов'янського цитроподібного інструментарію.

Висвітлено питання походження кобзи як одного з найдавніших інструментів українського народу. Здійснено порівняльно-типологічне зіставлення української кобзи з лютнеподібними інструментами сусідніх слов'янських народів, зокрема польського та російського. Проаналізовано іконографічні матеріали і писемні джерела періоду Київської Русі, Московії та Польсько-литовського князівства (X - XVI ст.). Розглянуто основні різновиди кобзи в контексті історичного розвитку. Охарактеризовано слов'янські музичні інструменти з довгою та короткою шийками (грифами), виокремлено кобзи з одно- та двостороннім розташуванням приструнків на корпусі.

Уперше здійснено постановку проблеми вивчения хордофонів-гібридів Євразійського континенту, що виникали у переломні епохи розвитку людської цивілізації. До них належать струнні інструменти, що поєднують ознаки двох (інколи більше) їх типів - лютне-, цитро-, арфоподібних. Застосована методика інструментознавчого аналізу дозволяє осмислити ті явища у сфері гібридизації інструментарію, що дотепер не отримали наукового пояснення. Вона дає можливість досліджувати інструменти-гібриди від джерел їх виникнення, через ретроспективний аналіз та реконструкцію їх прототипів - до сучасного функціонування в культурі.

Висвітлено напрями концептуальної історії української музики, звернено увагу, що стрижневим поняттям концепції постає національна ідентичність. Вперше у сучасному українському музикознавстві простежено процеси конструювання і трансформації національної ідентичності в контексті розвитку музичного мистецтва на теренах Галичини XIX - початку XX ст., а також виявлено її вплив на різні сфери національного життя. Розглянуто питання історії музики, культурології та філософії музики.

Розглянуто проблему створення каталогу археологічних музичних інструментів та музично-іконографічних джерел доби Середньовіччя, знайдених на території України. Поява такого каталогу є вкрай необхідною для відображення об'єктивної картини розвитку музичного інструментарію Давньої України в контексті музично-інструментальної культури давньослов'янського світу Європи.

Уперше здійснено постановку проблеми вивчения хордофонів-гібридів Євразійського континенту, що виникали у переломні епохи розвитку людської цивілізації. До них належать струнні інструменти, що поєднують ознаки двох (інколи більше) їх типів - лютне-, цитро-, арфоподібних. Застосована методика інструментознавчого аналізу дозволяє осмислити ті явища у сфері гібридизації інструментарію, що дотепер не отримали наукового пояснення. Вона дає можливість досліджувати інструменти-гібриди від джерел їх виникнення, через ретроспективний аналіз та реконструкцію їх прототипів - до сучасного функціонування в культурі.