Мета роботи - спроба виявити та переосмислити ключові ідеї Вольтера стосовно релігії та природи людини. Для цього потрібно виконати такі завдання: проаналізувати дослідницьку літературу стосовно своєрідності тлумачення Вольтером феномену релігії; розкрити базові ідеї Вольтера стосовно природи людини; обгрунтувати значимість антропологічного підходу до феномену релігії. Основу дослідження складає антропологічний підхід, який розглядає феномени буття як співвідносні з людиною. В дослідженні використано герменевтичний метод для інтерпретації текстів Вольтера. Виявлено та проаналізовано антропологічний зміст філософії Вольтера, переосмислено феномен релігії у філософії Вольтера з позиції її вкоріненості у природі людини. У науковій літературі тлумачення феномену релігії у спадщині Вольтера є суперечливим, а саме - критика забобонів і фанатизму поєднується з визнанням факту існування Бога. Доцільним є тлумачення феномену релігії в контексті природи людини та пов'язаних із нею проблем душі та свободи волі, тобто власне антропологічний підхід до феномену релігії.

Здійснено історико-філософське дослідження трансформації антропологічної парадигми Просвітництва в теоретико-методологічному полі постмодернізму. Проаналізовано особливості "проекту людини" в філософії та культурі Просвітництва з акцентуалізацією взаємозв'язку просвітницьких концептів та образу нової жінки ("Femina Nuova") як реалізації інтенції гендерної суб'єктивації. Проблематизація образу людини в критичній рефлексії постмодернізму розглянуто в рецепції філософських концептів Просвітництва й їх дисипації в проблемному полі дискурсів і наративів постмодернізму, у світоглядних пошуках людини - чоловіка та жінки - нового постсучасного світу.