Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.694.54-99

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р694.54-99

Рубрики:

Операції на нирках і ниркових мисках

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р694.54-99

Рубрики:

Операції на нирках і ниркових мисках

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р694.54-99

Рубрики:

Операції на нирках і ниркових мисках

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р694.54-99

Рубрики:

Операції на нирках і ниркових мисках

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р694.54-99

Рубрики:

Операції на нирках і ниркових мисках

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р694.54-99

Рубрики:

Операції на нирках і ниркових мисках

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р694.54-99

Рубрики:

Операції на нирках і ниркових мисках

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р694.54-99

Рубрики:

Операції на нирках і ниркових мисках

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р694.54-99

Рубрики:

Операції на нирках і ниркових мисках

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено проблему підвищення виживання ниркових трансплантатів. До дослідження включено 420 реципієнтів ниркового алотрансплантата. Встановлено фактори ризику втрати ниркового алотрансплантата: відстрочена функція, кризи відторгнення, дисфункція, протеїнурія й артеріальна гіпертензія в кінці першого року. Доведено роль активації вільно-радикального окислення в механізмі ішемічно-реперфузійного пошкодження ниркового трансплантата й ефективність застосування антиоксидантів ліпіну та корвітину для покращання його ініціальної функції. Встановлено роль недостатнього пригнічення Т-клітинної ланки імунітету в механізмі відторгнення ниркового трансплантата. Доведено, що оптимальною є чотирьох-компонентна схема імуносупресивної терапії, до складу якої входять блокатор ІЛ-2 рецепторів даклізумаб, циклоспорин, мофетилу мікофенолат і стероїди. Вивчено фактори ризику прогресування кардіальної патології у реципієнтів ниркового трансплантату та запропоновано методику кардіо та ренопротекції.

Активація процесів вільнорадикального окиснення (ВРО) на тлі пригнічення активності системи антиоксидантного захисту (АОЗ) відіграє важливу роль у патогенезі ішемічно-реперфузійного пошкодження (ІРП) ниркового алотрансплантата (НАТ), зумовлює порушення функції, погіршує довгострокове виживання трансплантованої нирки. Поряд з стандартними заходами, запропоновано внутрішньовенне введення реципієнту інтраопераційно перед включенням нирки у кровообіг і далі протягом 3 - 5 діб після операції антиоксидантного "коктейлю", до складу якого включені препарати ліпін і кверцетин. Вивчено вплив ліпіну і кверцетину на показники перекисного окиснення ліпідів і активність АОЗ реципієнтів HAT в ранньому післяопераційному періоді. Встановлено, що ці препарати пригнічують активність процесів ВРО, підвищують потенціал системи АОЗ в організмі реципієнта, що сприяє зменшенню тяжкості ІРП паренхіми НАТ, прискоренню відновлення його функції.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р414-25 + Р696.54

Рубрики:

Хвороби нирок

Хвороби нирок і ниркових мисок

Шифр НБУВ: Ж25956 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Упровадження у клінічну практику трансплантації нирки від АВО-несумісного живого донора може бути одним зі способів вирішення проблеми дефіциту трупних донорських органів. Мета роботи - аналіз перших 4 таких операцій, що були виконані в Національному інституті хірургії та трансплантології імені О. О. Шалімова НАМН України. Спеціальна передтрансплантаційна підготовка хворих включала введення ритуксимабу, внутрішньовенного імуноглобуліну, проведення сеансів специфічної імуноадсорбції для видалення анти-А/В-антитіл та призначення імуносупресантів за 2 тижні до операції. У подальшому реципієнтам проводилася традиційна 4-компонентна імуносупресивна терапія (+ базиліксимаб), що відрізнялася від звичайної лише трохи більшими дозами такролімусу. В усіх випадках спостерігали задовільне відновлення функції трансплантованої нирки. Кризів гострого відторгнення нирки не було. У двох пацієнтів мали місце епізоди гострого пієлонефриту, що були проліковані антибіотиками. Строки спостереження становили від 5 до 18 місяців. Виживання реципієнтів і трансплантатів на даний час становить 100 %. Висновок: АВ0-несумісна трансплантація нирки від живого родинного донора є перспективним напрямком трансплантології, розвиток якого в Україні може певною мірою вирішити проблему гострого дефіциту трупних донорських органів.

Зазначено, що стан імунної системи реципієнта має великий вплив на результати трансплантації й має враховуватися при виборі тактики імуносупресивної терапії. Проведено ретроспективний аналіз цитометричного дослідження субпопуляції лімфоцитів периферичної крові: Т-клітини (CD3+, CD19-), Т-хелпери (CD3+, CD4+), Т-цитотоксичні (CD3+, CD8+), Т-активовані (CD3+, HLA-DR+), T-NK-клітини (CD3+, CD16+ 56+), В-клітини (CD3-, CD19+, HLA-DR+), NK-клітини (CD3-, CD16+56+) у 40 дорослих пацієнтів віком 18 - 50 років і 20 дітей (вік 2 - 18 років) із термінальною хронічною нирковою недостатністю, які отримували нирково-замісну терапію за допомогою методу програмного гемодіалізу перед алотрансплантацією нирки на базі Національного інституту хірургії і трансплантології імені О. О. Шалімова. У дітей із термінальною нирковою недостатністю порівняно з дорослими пацієнтами виявлена більша відносна кількість В-лімфоцитів і менша - Т-цитотоксичних і Т-активованих лімфоцитів. Відзначено також тенденцію до зниження рівнів Т-NК- і NK-клітин, а також підвищення співвідношення CD4+/CD8+. Стан імунної системи в пацієнтів із термінальною хронічною нирковою недостатністю дитячого віку перед трансплантацією відрізняється від такого в дорослих. Беручи до уваги суперечливість даних літератури з цього питання, вважаємо за необхідне продовжити дослідження з обов'язковим аналізом динаміки показників у посттрансплантаційному періоді. Висновки: виявлені відмінності в кількісному складі субпопуляцій лімфоцитів у дітей перед трансплантацією нирки необхідно враховувати для вибору оптимальної схеми імуносупресивної терапії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р694.54

Рубрики:

Операції на нирках і ниркових мисках

Шифр НБУВ: Ж100881 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р696.54-99

Рубрики:

Хвороби нирок і ниркових мисок

Шифр НБУВ: Ж100881 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Для покращання результатів трансплантації нирки необхідно враховувати вікову категорію пацієнта та стан його імунної системи. Мета роботи - вивчити особливості реакції імунної системи на нирковий трансплантат у реципієнтів дитячого віку. Проведено ретроспективний аналіз цитометричного дослідження субпопуляцій лімфоцитів периферичної крові, гейтованих за CD45++ із такими антигенами: CD3/4/8/45 (T-хелпери, T-цитотоксичні), CD3/DR/19/45 (T-активовані, B-клітини), CD3/16/56/45 (T-NK-та NK-лімфоцити), CD38/45/19 (активовані, загальні та B-лімфоцити), розрахункового імунорегуляторного індексу (Ireg) - CD4+/CD8+ та рівнів загальних імуноглобулінів (Ig) класів A, M, Gy сироватці крові в динаміці в 38 дорослих реципієнтів та 16 дітей, яким у 2016 - 2019 рр. у Національному інституті хірургії та трансплантології ім. О. О. Шалімова НАМН України була виконана перша алотрансплантація нирки від живого родинного донора. Дослідження стану імунної системи проводили перед трансплантацією нирки, наприкінці 1-го та 6-го місяців після трансплантації. У дітей спостерігаються більш виражені ознаки реакції імунної системи на трансплантат й імуносупресив нутерапію, ніж у дорослих. Частина лімфоцитів, що беруть участь у відповіді імунної системи, у дітей демонструє значно більше пригнічення в кінці першого місяця спостереження (відносна кількість лімфоцитів CD45++, відносна й абсолютна кількість T-лімфоцитів CD3+19+, активованих лімфоцитів CD38+45+high та B-активованих лімфоцитів CD38+19+) та через шість місяців (абсолютна кількість лімфоцитів CD45++, абсолютна та відносна кількість B-лімфоцитів CD3-19+, T-активованих CD3+DR+). Інші субпопуляції лімфоцитів, навпаки, показують значнобільше зростання через 30 днів (абсолютна та відносна кількість B-лімфоцитів CD3-19+) та через шість місяців після операції (відносна кількість лімфоцитів CD45++ та T-лімфоцитів CD3+19-, відносна та абсолютна кількість активованих лімфоцитів CD38+45+high). Деякі з субпопуляцій лімфоцитів у дітей швидше відновлюються до передопераційного рівня (відносна кількість лімфоцитів CD45++ та T-хелперів CD4+8-). Висновки: аналіз отриманих даних свідчить про те, що реакція імунної системи на нирковий трансплантат у дітей та дорослих проявляється різнонаправленими змінами абсолютної і відносної кількості субпопуляцій лімфоцитів та рівнів імуноглобулінів, що необхідно врахувати при виборі схем імуносупресивної терапії.

Довгострокові результати виживання ниркових трансплантатів залишаються незадовільними. Найбільш поширеною причиною втрати трансплантата є хронічна дисфункція трансплантованої нирки, що спонукає до активного дослідження нових можливих підходів до імуносупресивної терапії. Проведені дослідження використання стовбурових клітин на тваринних моделях з нирковою недостатністю показують кращі результати в післяопераційному періоді і дають можливість для клінічних досліджень у контексті створення альтернативної індукційної терапії при трансплантації нирки. При проведенні літературного аналізу доклінічної ефективності застосування мезенхімальних стовбурових клітин при хронічній нирковій недостатності й алотрансплантації нирки в лабораторних тварин виявили їх унікальний потенціал для покращення функції та відновлення пошкодженої нирки, а також наявність імуносупресивних ефектів, які включають пригнічення проліферації Т-клітин і дозрівання дендритних клітин та індукцію Т-регуляторних клітин. Вони можуть покращити віддалені результати алотрансплантації нирки, проте це потребує подальших досліджень.

Трансплантація нирки є золотим стандартом при лікуванні термінальної ниркової недостатності і може бути виконана за наявності трупного трансплантата або живого родинного донора. АВ0-несумісна трансплантація нирки може призвести до опосередкованого антитілами відторгнення. Розглянуті методи визначення анти-А/В антитіл. У світі існує низка методів елімінації анти-А/В антитіл для підготовки до АВ0-несусмісної трансплантації нирки, кожний з яких має свої переваги та недоліки. Тому потрібні подальші дослідження в даному напрямку для визначення тактики вибору оптимального методу в кожному конкретному випадку. Увагу приділено сучасним методам елімінації анти-А/В антитіл та протоколам ведення таких пацієнтів, їх порівнянню. Проаналізовано можливості використання методик в Україні.