Досліджено позицію української громадськості Галичини стосовно ідеї виділення Холмщини і Підляшшя з Польщі. Усвідомлюючи реальну загрозу полонізації та русифікації українців Холмщини і Підляшшя, українські діячі у своїй більшості виступали за підтримку законопроекту щодо створення Холмської губернії.

Розглянуто ставлення М. Грушевського до створення з Холмщини і Підляшшя окремої Холмської губернії, етнокультурного та територіально-адміністративного статусу регіону на початку XX ст.

Здійснено першу спробу комплексного дослідження російської, польської та української громадсько-політичної думки щодо питання про виділення Холмщини і Підляшшя з Царства Польського в окрему Холмську губернію і безпосереднє підпорядкування останньої російським державним структурам. Розкрито позицію російських та польських партій і рухів, ідейно-політичних напрямків громадської думки у холмському питанні, викликаному законопроектом 1909 р. Показано боротьбу польських політичних сил проти російських намірів створити Холмську губернію. Розкрито ставлення українських громадсько-політичних кіл Росії та Австро-Угорщини до ідеї створення нової адміністративної одиниці з територій Холмщини та Підляшшя в державних кордонах Російської імперії. На основі вивчення першоджерел та аналізу російської, польської, української історіографії відтворено реальну картину економічного, соціального, культурного і національного життя населення Холмщини і Підляшшя на початку XX ст., зокрема в 1909 - 1912 рр.

Розглянуто один з етапів територіально-адміністративних змін у Львівському повіті у міжвоєнний (1918 - 1939 рр.) період. Приміські села (гміни) планувалось приєднати до Львова з огляду на соціально-економічну, політичну та правову доцільність. Навколо проекту створення "Великого Львова" точились дискусії серед прихильників і противників розширення меж міста. Проаналізовано аргументи сторін, що охоплюють економічні, соціальні, адмністративні та ін. аспекти питання.

Досліджено механізми удосконалення адміністративного устрою (на прикладі Львівського повіту) як один з елементів реформування у Другій Речі Посполитій. У міжвоєнний (1918 - 1939 рр.) період ближчі села Львівщини були об'єднані у Львівський повіт. Із становленням основ територіально-адміністративного законодавства в Польщі, проходили і відповідні зміни в регіоні, які аналізуються у статті.

Розкрито основні вектори політичної та економічної інтеграції України у європейські та світові інтеграційні об'єднання. Висвітлено місце та роль України у сучасному глобалізованому світі в контексті складних і неоднозначних трансформаційних процесів в Українській державі у роки незалежності. Розкрито внесок України у створення ООН та участь у її діяльності до проголошення державної незалежності. Подано інформацію про структуру ООН, участь України в діяльності спеціалізованих підрозділів ООН на світовій арені. Увагу приділено становленню й еволюції відносин Україна - НАТО, законодавчим і організаційним засадам участі України у миротворчих операціях ООН і НАТО, проблемним питанням миротворчої діяльності України.

Розбудова відновленої у 1918 р. Польської держави вимагала нових концептуальних поглядів і дій у політико-правовій сфері. Відповідно, міжвоєнна (1918 - 1939 рр.) Польща потребувала уніфікації територіально-адміністративних одиниць і пов'язаних із ними органів влади до однієї сталої складової. Перш за все, такої уніфікації потребував гмінний устрій, який у польській державі до початку 30-х рр. XX ст. вирізнявся неоднорідністю. Реформа, здійснена у 1933 р., запроваджувала одну, єдину, так звану, "колективну" гміну (gmina zborowa) для всіх регіонів Другої Речі Посполитої. Такого типу гміни не існувало в Галичині. Тут, із часів австро-угорського панування існувала так звана "одиночна" гміна, відмінна від запропонованої концепції уніфікації. У зв'язку з цим, мета роботи - аналіз основ нормативно-правового регулювання функціонування гміни в Галичині в кінці XIX - 20-х р. XX ст. і, відповідно, правових передумов реформування гмінного устрою в Галичині у контексті територіально-адміністративних реформ Другої Речі Посполитої. Методологія дослідження базується на принципах об'єктивності та історизму. Використано історичний, емпірико-теоретичний і загальнонаукові методи дослідження. Зроблено висновки, що нормативно-правові передумови реформування гмінного устрою в Галичині диктувалися законодавством, запровадженим ще за часів Австро-Угорської монархії. Певні поверхневі законодавчі новації, які не вносили кардинальних змін у функціонування гміни, були внесені практично водночас із проголошенням незалежності Польщі (1918 р.). Польські законодавці шукали шляхи уніфікації адміністративного устрою засобом запровадження єдиної "колективної" гміни на всій території Другої Речі Посполитої. Основоположним законодавчим документом щодо реформування сільської гміни Польщі став Закон "Про часткову зміну устрою територіального самоврядування" 1933 р.