Індекс рубрикатора НБУВ: В161.491

Рубрики:

Наближення алгебраїчними поліномами

Шифр НБУВ: Ж26161 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В161.491

Рубрики:

Наближення алгебраїчними поліномами

Шифр НБУВ: Ж26161 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В161.492

Рубрики:

Наближення тригонометричними поліномами і цілими функціями скінченного ступеня

Шифр НБУВ: Ж26161 Пошук видання у каталогах НБУВ 

  Скачати повний текст

Розглянуто фактори виникнення агрохолдингів і встановлено взаємозв'язок розвитку сільських територій і процесу агрохолдингізації сільськогосподарських підприємств. Наведено основні відомості, характеристики, закономірності й тенденції функціонування агрохолдингів в Україні, показано їх негативний вплив на соціально-економічний розвиток сільських територій та шляхи його усунення.

Проведено аналіз сучасного стану і наявних перешкод активізації впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у сільській місцевості в контексті зміцнення базових соціальних, екологічних та економічних показників сільських територій. Наведено класифікацію напрямів впровадження та видів інформаційних технологій з точки зору їх соціоекономічної ефективності використання в межах сільських територій і вказано потенційні шляхи вирішення існуючих проблем у зазначеній галузі.

Мета роботи - формування оптимального набору соціально-економічних показників, що необхідні для визначення інтегрального індексу (ІІ) розвитку сільських територій у контексті сучасної теорії регіонального розвитку. Використано методи порівняльного аналізу, математичного моделювання, системний і комплексний підхід. Розроблено аналітико-розрахункову модель визначення ІІ розвитку сільських територій. Класифіковано основні соціально-економічні показники, що входять до цього індексу, та проаналізовано їх вплив на соціально-економічний розвиток сільських територій. Обгрунтовано спосіб формування оптимальної системи індикаторів, на базі якої відбуватиметься обчислення ІІ розвитку сільських територій із зазначенням основних етапів і принципів, що корелюються з існуючими теоретико-практичними методиками. Наукова новизна дослідження полягає у впровадженні нового соціально-економічного показника регіонального розвитку України - ІІ розвитку сільських територій, за допомогою якого можна більш якісно визначити реальний стан людського, екологічного, соціального та економічного потенціалу відповідного регіону. Запропонована методика визначення ІІ розвитку сільських територій надасть змогу більш детально контролювати стан основних життєзабезпечуючих природних систем і прискорити соціально-економічний розвиток сільських територій на тлі збалансованого природокористування.

Висвітлено теоретичні підходи до визначення економічного потенціалу на різних рівнях (країни, регіону, сільських і міських територій, підприємства), обгрунтовано виняткове місце та роль економічного потенціалу сільських територій у формуванні економічного потенціалу країни. Запропоновано структуризацію поняття "економічний потенціал сільських територій" через введення низки субпотенціалів, проаналізовано основні фактори впливу на нього. Встановлено концептуальні принципи формування економічного потенціалу сільських територій, що ляжуть в основу створення критерію оцінювання.

Простежено еволюцію становлення деяких наукових підходів до формування таких понять, як "сільська територія", "інфраструктура сільської території", "економічна безпека", "економічна безпека сільської території" тощо, розкрито сутність та соціально-економічний зміст цих понять. Досліджено економічні чинники розвитку сільських територій та проведено системний аналіз реального стану економічного, природно-ресурсного та людського потенціалу сільських територій за регіонами України. Використовуючи метод порівнянь, показано як позитивні, так і негативні наслідки від впровадження новітнього техніко-технологічного забезпечення у сільськогосподарському виробництві. Указано на можливі шляхи детінізації економіки цих територій та особливості оподаткування. Приділено увагу якості соціальної інфраструктури сільських територій. Наведено фактичні дані, які вказують на незадовільний рівень соціальної безпеки таких територій. Уведено в науковий обіг ряд понять, які розкривають суть екологічної безпеки сільських територій. Вивчено елементи стратегічного державного управління сільським розвитком у контексті зміцнення соціально-економічної безпеки зазначених територій.

Обгрунтовано теоретико-методологічні основи формування й реалізації стратегії соціально-економічного розвитку сільських територій у контексті зміцнення економічної безпеки України. Запропоновано схему формування стратегії розвитку сільських територій України, що враховує доцентровий принцип побудови і передбачає здійснення управлінського впливу як на формування умов для саморозвитку сільських територій, так і на їх державну підтримку, зокрема у сфері інтегрування основних характеристик традиційної, "зеленої" та "синьої" економіки. Досліджено характер впливу рівня розвитку сільських територій на економічну безпеку України й обгрунтовано доцільність її визначення шляхом диференціації на економічну безпеку сільських та урбанізованих територій. На основі узагальнення вітчизняного та міжнародного досвіду сформовано ряд пропозицій щодо вдосконалення фінансово-економічного забезпечення зазначеної стратегії (за напрямами залучення інвестицій, капіталізації природних ресурсів, оподаткування тощо). Розроблено методику ранжування областей країни за рівнем економічної безпеки сільських територій, побудовано економіко-математичну модель прогнозування їх розвитку.

Проведено системний аналіз діяльності вітчизняних дослідників різних аспектів щодо оцінювання рівня економічної безпеки України та існуючих методик оцінювання. Запропоновано ряд наукових обгрунтувань щодо можливості доповнення існуючих індикаторів економічної безпеки України з метою посилення контролю над соціально-економічним становищем сільських територій України. Виокремлено 10 основних складових економічної безпеки та проведено класифікацію їх базових індикаторів, динаміка значень яких є у вітчизняних статистичних виданнях. Встановлено важливість моніторингу раціоналізації структури виробництва та споживання енергоносіїв. Одним з магістральних напрямів дослідження цього питання є моніторинг споживання населення, бюджетних і комерційних структур природного газу, визначення доцільності переходу на альтернативні енергоносії. У першу чергу це стосується збільшення використання електричної енергії (оскільки, за офіційними даними, її в Україні виробляється з надлишком) та інтенсивного впровадження "зеленої" енергетики (енергії сонця, вітру та інших відновлюваних джерел енергії). На основі елементів факторного аналізу та з використанням мультиплікативної форми розраховано значення динамічного ряду інтегрального показника економічної безпеки сільських територій, що дало можливість встановити рівень інерції соціально-економічного розвитку сільських територій і визначити необхідність у збільшенні державної підтримки сільських територій України з використанням індексних методів визначення пріоритетних напрямів фінансування. Зокрема, на базі розрахованих значень динамічного ряду інтегрального індексу економічної безпеки сільських територій вказано на наявність як позитивних властивостей інерції розвитку сільських територій (згладжування негативної дії фінансово-економічних криз, стійкості, передбачуваності, стабільності тощо), так і негативних (складності структурної організації розвитку, тривалого часу виходу з рецесії, комплексності деградаційних змін та ін.).

Наведено системний аналіз основних етапів еволюції аграрного устрою в Україні, виокремлено точки біфуркації сільськогосподарської діяльності фермерських та особистих селянських господарств, а також сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів і вертикально інтегрованих господарств, що надало можливість сформувати перспективну інноваційну модель подальшого розвитку сільської поселенської мережі в контексті інноваційного типу аграрного устрою українських сіл на базі принципів сталого розвитку.

Досліджено основні підвалини національної, економічної та фінансової безпеки Азербайджанської Республіки. Визначено основні принципи забезпечення економічної безпеки, національні інтереси Азербайджану. Акцентовано увагу на основних загрозах в економічній і фінансовій сфері. Встановлено, що до цих загроз варто віднести також криміналізацію економічних відносин, зростання організованої злочинності, збільшення масштабів тероризму, загострення міжнаціональних та ускладнення міжнародних економічних відносин. Виокремлено заходи, що використовуються на сучасному розвитку країни для забезпечення економічної та фінансової безпеки. Підвдено підсумки азербайджанських економічних реформ. Встановлено, що економічна та фінансова безпека за умов розвитку ринкової економіки в Азербайджані має базуватись на формуванні дієвого інституційного забезпечення та середовища. Важливішим є зосередження на передбаченні та усуненні небезпек в інституційних перетвореннях, а також створення умов для ефективного функціонування економічних суб'єктів. Проілюстровано стадію розвитку Азербайджану в Індексі глобальної конкурентоспроможності. Запропоновано заходи, що нададуть можливість знизити частку базових умов, зокрема інституційних, і перейти до підвищення ролі чинників ефективності та інновацій з метою забезпечення економічної та фінансової безпеки країни.

Розглянуто стан проведення децентралізації в Україні й інноваційні здобутки різних обієднаних територіальних громад. Проведено аналіз можливого впровадження цих технологій під час управління обієднаною територіальною громадою. Розглянуто іноземний досвід упровадження технологій та наведено конкретні прикладі, які вже були реалізовані або знаходяться в процесі реалізації. Ця стаття буде корисною керівникам громад, політикам і працівникам середньої ланки державного апарату, а також викладачам і студентам закладів вищої освіти. Поставлено питання про можливості діджиталізації та нереалізовані можливості. Розглянуто питання про можливість впровадження продуктів цих технологій у межах громад.

Систематизовано досвід ідентифікації та оцінювання впливу епідемій та вірусів на розвиток національних економік. Запропоновано задля зміцнення національної економіки України мобілізувати внутрішній потенціал легкої промисловості задля активізації вітчизняних виробників індивідуальних засобів захисту. На прикладі Польщі й України встановлено негативний вплив COVID-19 на інноваційний розвиток їх національних економік, а також окреслено перспективи розвитку сучасних технологій дистанційної роботи у більшості секторах національного господарства й освіти. У результаті епідемії коронавірусу COVID-19 відбувся логістичний колапс, зупинилися виробничі процеси на невизначений термін, що провокує фінансово-економічну кризу та сповільнення інноваційного розвитку національних господарств. Всьому світу доводиться мобілізовувати людські та фінансові ресурси для боротьби з поширенням цього недугу. Польща та Україна вже зробили ряд серйозних кроків для мінімізації впливу коронавірусу COVID-19 на економічне та соціальне життя. На думку авторів статті, мінімізувати вплив COVID-19 на економіку Польщі та України можна лише шляхом упровадження сучасних технологій дистанційної роботи у більшості секторах національного господарства та освіти. Прислухаючись до наукової думки та спільних досліджень Познанського економічного університету та Міжнародного інноваційного центру в рамках формування "Центрально-європейської мережі сталої та інноваційної економіки", новий Прем'єр-міністр України Д. Шмигаль затвердив посилений план боротьби з поширенням в Україні коронавірусу COVID-19, який, зокрема, передбачає мобілізацію внутрішнього потенціалу легкої промисловості задля активізації вітчизняних виробників індивідуальних засобів захисту в межах виконання закону про економічну конкуренцію і захист прав пацієнтів при роздрібній торгівлі засобами захисту.