Встановлено, що у випадку застосування N,N-діетилдитіокарбамату міді як аніоноїдного реагенту та каталізатора, селективність процесу взаємодії тетрафтороборату арилдіазонію з акриламідом зменшується, а сама реакція відбувається за радикальним механізмом, на відміну від реакції, що проходить у присутності N,N-діетилдитіокарбамату натрію. Остання реакція відбувається селективно з утворенням продукту аніонарилювання, N,N-діетилдитіокарбаматобензолу та цис-азобензолу. Вихід основного продукту - аміду-2-N,N-діетилдитіокарбамату-3-фенілпропанової кислоти за каталітичних умов приблизно в 13 разів вищий, ніж в некаталітичних.

Реакцією тетрафторборатів арендіазонію з алілгліцидиловим ефіром в присутності родан-групи одержано (2-тіоціанато-3-аренпропоксиметил) оксирани. Встановлено, що введення гліцидильного радикалу в молекули функціалізованих похідних алілу замість атомів хлору(брому) приводить до посилення антимікробних властивостей. Заміна ізоціотіанатної групи на гліцидильний радикал приводить до сильного ослаблення цих властивостей.

Реакцією аніонарилювання вперше синтезовано 2-[2-(1-тіоціанато-2-арилетоксі)етоксіметил]оксирани. Останні мають виражену протимікробну дію щодо золотистого стафілококу, аеробних бацил, кишкових паличок і псевдомонад. Найбільш сильні антимікробні властивості має 2-[2-(1-тіоціанато-2-фенілетоксі)етоксіметил]оксиран (I), який є робочою основою для створення нових антимікробних препаратів. Введення в ароматичне ядро сполук (I - IV) замість атома водню інших груп призводить до ослаблення антимікробних властивостей.

Напівемпіричними методами проведено розрахунок параметрів молекул похідних акрилової кислоти і визначено вплив функціональних замісників на стійкість pi-супряженої системи акрильного фрагменту. Показано можливість інтерпретації ВЗМО акрилатів як лінійної комбінації ВЗМО акрильної системи і ВЗМО замісника. Подано дані теплот утворення, дипольних моментів та енергій іонізації деяких функціоналізованих акрилатів.

Досліджено взаємодію тетрафторборатів фенілдіазонію з триетоксивінілсиланом у присутності хлориду і броміду калію. На основі реакції аніонарилювання вперше отримані триетокси-1-хлор(бром)-2-фенілетилсилани. Реакція протікає при температурі 12 - 15 °C і супроводжується значним смолоутворенням. Виходи основних продуктів складають 15 % і 20 %.

Досліджено взаємодію тетрафлуороборатів арилдіазонію із алільними сполуками у присутності тіоціанат-аніону, а також ароматичних солей діазонію з солями неорганічних та органічних кислот. Розглянуто умови регіоселективного та регіонаправленого введень тіоціанатної та арильних груп у вуглецевий скелет алільних систем, що дозволило синтезувати нові важкодоступні тіоціанати аралкільного ряду. Простежено взаємодію ароматичних солей діазонію із нуклеофілами різної сили. Розширено межі використання відомої реакції Зандмеєра шляхом введення у неї різних солей неорганічних і органічних кислот. Встановлено, що у присутності сильних нуклеофілів дані реакції відбуваються і за відсутності каталізаторів. Синтезовано ряд нових органічних сполук, які володіють антибактеріальними, антигрибковими та протизношувальними властивостями, виявлено залежність між їх будовою та фізіологічною активністю.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р282.111

Рубрики:

Окремі лікарські рослини в фармації

Шифр НБУВ: Ж24348 Пошук видання у каталогах НБУВ