Досліджено бріофлору аридноголарктичного рівнинного типу, яка за видовим складом найбільш подібна до бріофлор Лівобережного Злакового Степу та Південного берега Криму. Розрахований індекс її синантропізації, що складає 54,26%. Проаналізовано бріофлори різних типів місцезростань, встановлено їх вплив на структуру регіональної бріофлори. Виявлено, що у всіх ценобріофлорах переважають синантропні мохи, найбільше їх у водних і навколоводних та антропогенних місцезростаннях, в полиново-злакойих степах. Виділено 17 видів мохоподібних різних категорій рідкісності. Обстежено 14 заповідних об'єктів, в яких зростають 93 види мохоподібних, що в достатній мірі репрезентує бріофлору рівнинного Криму.

У чагарникових заростях рівнинного Криму виявлено 40 видів мохоподібних, які є представниками 27 родів, 10 родин, 8 порядків, 2 відділів вищих безсудинних рослин. Представлено дані структурного аналізу цієї ценотичної бріофлори, який передбачає визначення її систематичної, біоморфологічної, географічної, екологічної структур; приналежності мохів до певного статевого типу, їх здатності до спеціалізованого вегетативного розмноження та рівня синантропізації бріофлори. Розглядається розподіл мохоподібних у 8 екотопах, які сформувалися в рамках досліджених ценозів на 4 субстратах.

За результатами проведеного дослідження оцінено вплив вагінальних супозиторіїв, що містять тіотріазолін, на регенерацію епітелію шийки матки (ШМ) після радіохвильової коагуляції ектопії ШМ. У дослідженні брали участь 40 пацієнток, яким проведено радіохвильову деструкцію патологічних ділянок епітелію ШМ. Одержані дані свідчать про те, що застосування вагінальних супозиторіїв, що містять тіотріазолін, (далмаксін), після радіохвильової коагуляції ШМ призводить до покращання процесів регенерації епітелію, зниження ускладнень, пов'язаних з інфекціями, скорочення термінів репарації.

Увагу приділено історії та сучасності старовинних парків, створених у XVIII - XX ст. і які залишилися до наших часів. Вперше показано видовий склад дендрофлори та трав'янистих рослин, епіфітних мохоподібних і лишайників стародавніх парків та лісопарків Херсонщини, розташованих у Бехтерах, Преображенці, Старій Збур'ївці, Новочорномор'ї, Олексіївці, Хорлах, Роздольному, Чкаловому, Новоолександрівці, Нововоронцовці, Садовому, Херсоні (Казенний Сад) та Оджиголі, Архангельському лісі, Недогірському лісі, Оджигольському лісі, Іванівському лісі, Новодмитрівському лісі, Новочорноморському лісі, Олешківському сосновому борі, Реймерському лісі. Наведено історію деяких вікових і меморіальних дерев Херсонщини.

На території пам'ятки природи місцевого значення "Деревостій акації білої" зростають 28 видів мохоподібних. В основному ці види є звичайними представниками регіональної бріофлори Північного Причорномор'я. Такі безсудинні рослини типові для листяних лісів та різноманітних деревних насаджень. 6 видів - Porella platyphylla, Frullania dilatata, Radula complanata, Synrichia papillosa, Orthotrichum lyelii, O. patens - "регіонально рідкісні" мохоподібні бріофлори Херсонської області. Nyholmiella gymnostoma включена до Червоної книги європейських бріофітів. Місцезростання мохоподібних пов'язане з такими породами листяних дерев, як Acer negundo, Celtis occidentalis, Gleditsia triacanthos, Quercus robur, Robinia pseudoacacia, Ulmus minor. Встановлено, що епіфітні, епіксильні й епігеоїдні бріокомплекси відрізняються за видовим різноманіттям та структурою. Мохові обростання на корі форофітів об'єднують в основному по 9 - 11 видів (на Acer negundo - 15 видів), на епіксильних субстратах цей показник збільшується до 13 - 17 видів, на грунтах - 4 види. На стовбурах дерев з більш товстою, тріщинуватою корою видове різноманіття мохоподібних вище, а площа обростань - більша. Структури мохових комплексів на деревах різних порід в загальному плані є подібними. В епіфітних угрупованнях домінують групи за участі малих подушок Orthotrichum pumilum, O. diaphanum, O. speciosum, O. affine. Трохи меншою є роль плоскокилимових угруповань з Leskea polycarpa, Pylaisia polyantha, Hypnum cupressiforme, H. cupressiforme var. filiforme. До них домішуються Amblystegium serpens var. saxicola, Hypnum cupressiforme var. lacunosum тощо. В обростаннях на пеньках, гнилій деревині та корі зменшується чисельність видів роду Orthotrichum та підсилюється значення плеврокарпних видів, таких як Brachytheciastrum velutinum, Brachythecium salebrosum, Amblystegium serpens, Homalothecium sericeum. Епігейна фракція представлена невеликою кількістю полісубстратних мохів з широкими екологічними амплітудами (Ceratodon purpureus, Leptodictyum riparium тощо). Деякі мохи степових і чагарникових нагрунтових екотопів переселились на окоренки листяних дерев та уламки гнилої деревини. Тут виявлено Ceratodon purpureus, Ptychostomum moravicum, P. capillare, Syntrichia ruralis, S. ruraliformis, Grimmia pulvinata. В цілому склад і структура бріофлори пам'ятки природи місцевого значення "Деревостій акації білої" є прикладом змін, які відбулись у бріофлорі Нижньодніпровських пісків внаслідок заліснення. Через появу нових субстратів відзначається зростання ролі епіфітних і епіксильних мохів, в першу чергу видів родини Orthotrichaceae. Паралельно відбувається зниження участі представників родини Pottiaceae, яка є домінантом в зональних степових бріофлорах Північного Причорномор'я. Зникають типові степові та псамофітні види мохів, за виключенням полісубстратників, біологія яких надає змогу проживати на деревах. Через це можливість відновлення природної псамофітно-степової бріофлори на раніше заліснених ділянках, де знищується деревостан, може сильно уповільнитись.

На території ландшафтного заказника "Саги" зростають 38 видів, 2 форми та 5 різновидів мохоподібних. В основному ці види є типовими представниками природних фітоценозів Північного Причорномор'я. Два види - Porella platyphylla, Pseudocrossidium hornschuchianum - "регіонально рідкісні" мохоподібні Херсонської області. Місцезростання мохоподібних пов'язане з псамофітними, болотними, лучними біотопами, біотопами вільхових гайків, березових саг та соснових насаджень. Особливостями бріофлори заказника є строкатий спектр родин за участі неморально-бореальних Amblystegiaceae, Mniaceae, Polytrichaceae, Hypnaceae, помітне переважання видів Brachytheciaceae, мала кількість Orthotrichaceae. Встановлено, що ці бріокомплекси відрізняються за видовим різноманіттям та структурою. Бріофлористичні комплекси псамофітних біотопів (6 видів) - це збіднений варіант бріофлор псамофітних різнотравно-типчаково-ковилових степів півдня України. Крім меншої кількості видів мохів, пов'язаних в зростанні з псамоценозами, відмінність мохового покриву псамофітних біотопів заказника "Саги" включає відсутність в складі покриву бокоспорогонних (плеврокарпних) бріофітів та представників родини Polytrichaceae, а також невелика участь представників родини Bryaceae. Структура мохового покриву лук і боліт заказника (13 видів) подібна до збідненого варіанту мохових угруповань нижньодніпровських березових боліт без відкритого водного простору; характерною рисою є, крім невисокого видового різноманіття, відсутність представників класів Sphagnopsida і Polytrichopsida. Бріокомплекс соснових насаджень заказника (11 видів) - це збіднений варіант ценобріофлор сосняків лишайникових, описаних для піщаних масивів Нижнього Дніпра. Досліджений бріокомплекс вільхових саг (12 видів) відрізняється від типових ценобріофлор чорновільхових лісів пониззя Нижнього Дніпра. За видовим складом та просторово-структурними характеристиками він подібний до мохових обростань на деревах в дендроценозах антропогенного походження (лісосмугах та лісопарках). Висловлено думку, що бріокомплексвільхових саг змінився внаслідок антропогенного впливу (через пожежі). Перелік видів мохоподібних, виявлених в березових гайках (26 видів), частково співпадає з переліком мохоподібних лісів з Betula pendula річкових долин східної частини степової зони Європи. Моховий комплекс досліджених березових гайків бідніший, тут менше представників родини Amblystegiaceae та епігейних мохів, посилена участь епіксильної компоненти. Означені структурні особливості можна розглядати як приклад специфічної зональної бріофлори природного дендроценозу Північного Причорномор'я. Порівняння бріокомплексів, приурочених до біотопів заказника "Саги", показало, що вони є ілюстрацією можливих напрямків еволюції бріофлори Нижньодніпровських пісків у випадку гіпотетичної гумідізації клімату: підсилення участі мезофітних і мезогігрофітних видів родин Amblystegiaceae, Bryaceae, Brachytheciaceae, збільшення чисельності епіксильних видів мохів поряд зі збереженням ролі епігейної бріогрупи.