Відзначено, що питання ритміки Григоріанського хоралу є одним з найскладніших під час вивчення західної монодії. Розглянуто теорії ритмічної інтерпретації Григоріанського хоралу у працях провідних західних медієвістів. Зроблено висновок про те, що спектр трактування ритміки Григоріанського хоралу включає різні методи підходу до музичного матеріалу.

Розглянуто григоріанський хорал в контексті літургійно-мистецького змісту, виконавської інтерпретації та сучасного музично-теоретичного дискурсу. Цілісно представлено історію розвитку західної монодії впродовж середньовічного періоду з подальшою еволюцією цього явища у наступні століття. Досліджено різноманітні форми, локальні різновиди і хронологічні виміри західної невменної нотації. В цьому важливим методом є порівняння різних нотаційних систем на основі рукописів різного територіального походження, зокрема львівських, які є цінним джерельним матеріалом. Аналіз мелодичного прочитання невмен- ного запису виявляє присутність елементів сучасної музичної теорії, зокрема, звуковисотної та ритмічної складових, що зумовило активну наукову полеміку, зосереджену довкола вивчення специфіки ладо-ритмічної компоненти західної монодії. Досліджено новий напрямок аналізу західної монодії - григоріанської семіології, розробленої о. Еженом Кардіном у середині XX ст. Аналітичні спостереження і висновки школи Кардіна стимулюють відновлення давніх форм і використовуються у виконавській практиці, про що свідчать десятки вокальних ансамблів різних національних шкіл.