Монографію присвячено автору національного гімну, композитору М.Вербицькому (1815-1870) - одному з піонерів музичної творчості в Галичині ХІХ ст. Висвітлено його життєвий шлях та творчу діяльність, особливу увагу приділено творчості композитора, спрямованої на написання церковних творів, музики до театральних вистав, хорів, солоспівів, інструментальних і симфонічних жанрів.

Висвітлюються різні аспекти українсько-польських мистецьких взаємин ХІХ ст.: проблема української пісенності у творчості польських композиторів першої половини ХІХ ст. (Н.Бернадського, С.Монюшка, Ф.Шопена), деякі аспекти становлення національних композиторських шкіл; українсько-польські театральні зв'язки (від давнини до початку ХХ ст.); українсько-польські мистецькі взаємини в контексті художнього життя Києва кінця ХІХ - початку ХХ ст.

Проаналізовано особливості української літературної творчості, музичної культури, театру, а також питання розвитку архітектури та містобудівної культури. Значну увагу приділено питанням живопису, графіки, скульптури, народного декоративного мистецтва та художніх промислів.

Проанализированы особенности украинского литературного творчества, музыкальной культуры, театра, а также вопросы развития архитектуры и градостроительной культуры. Значительное внимание уделено вопросам живописи, графики, скульптуры, народного декоративного искусства и художественных промыслов.

Розглянуто творчість композиторів у різних жанрах і формах професійної музики, відзначено кращі здобутки. Висвітлено особливості народної творчості, музично-театрального та концертного життя, процес розвитку музичної освіти, фольклористики та музикознавства.

Рассмотрено творчество композиторов в разных жанрах и формах профессиональной музыки, отмечены лучшие достижения. Освещены особенности народного творчества, музыкально-театральной и концертной жизни, процесс развития музыкального образования, фольклористики и музыкознания.

Розглянуто науко- та народознавчий і естестичний аспекти розвитку української культурологічної думки XIX - XX ст. Наведено результати дослідження духовної, наукової та творчої спадщини Л. Українки, М. Гоголя, О. Кобилянської, В. Вернадського, М. Холодного, І. Срезневського, Б. Грінченка, С. Ерастова, М. Семенка, О. Довженка. Увагу приділено аналізу неопублікованих культурологічних робіт М. Гончаренка.

Рассмотрены научно-, народоведческий и эстетический аспекты развития украинской культурологической мысли XIX - XX ст. Приведены результаты исследования духовного, научного и творческого наследия Л. Украинки, Н. Гоголя, О. Кобилянской, В. Вернадского, Н. Холодного, И. Срезневского, Б. Гринченко, С. Эрастова, М. Семенко, А. Довженко. Уделено внимание анализу неопубликованных культурологических работ Н. Гончаренко.

У дослідженні під кутом зору новітніх напрацювань сучасного музикознавства висвітлено складне і багато в чому трагічне десятиліття в історії української музичної культури ХХ ст. – 1930 роки. Розділи колективної монографії згруповано у три блоки, які вміщують унікальні матеріали про композиторську творчість з погляду становлення ії жанрової системи, про здобутки і втрати у побутуванні музично-сценічних жанрів, а також культуротворчі процеси в українській музиці цього періоду у зв'язку із суспільними обставинами. Зазначено, що 1930-ті роки увійшли в історію української культури як одна з найтрагічніших її сторінок. Тоді штучно, волюнтаристськими засобами "згори" було перервано процеси, що визначили сутність попереднього періоду її еволюції, розкрили вітчизняну культурну спадщину як невіддільну складову світового культурного контексту. Було вилучено з обігу науки, мистецтва окремі галузі, величезна кількість конкретних явищ, концепції та теорії, а носії відповідних художніх і наукових ідей стали жертвами репресій, багатьох із них було позбавлено життя. Наголошено, що водночас 1930-і роки є одним із найскладніших для осмислення і дотепер малодосліджених об’єктивно періодів історії національної культури. У той час певною мірою імпліцитно, у специфічних формах, позначених нерозривністю деструктивних і конструктивних тенденцій, сформовано процеси, без яких неможливим був би ренесанс 1960-х років. Адже для досягнення наукою або мистецтвом певних вагомих результатів мають визріти як каузальні, так і іманентні умови. Виокремлено низку високих, світового рівня злетів української художньої творчості в трагічних 1930-х роках.