Розроблено окремі елементи віктимологічних засад боротьби зі злочинністю в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах. Зокрема, упорядковано понятійний апарат з означеної тематики дослідження, запропоновано визначення таких із них, як злочинність у місцях, детермінанти злочинності, віктимологічні ситуації, віктимізація, віктимологічний напрям кримінологічної політики в місцях позбавлення волі. Розглянуто віктимологічні засади запобігання злочинам і загальносоціальне віктимологічне запобігання злочинам у місцях позбавлення волі. Вдосконалено індивідуальне віктимологічне запобігання злочинам в місцях позбавлення волі та прогнозування індивідуальної віктимної поведінки засуджених.

Досліджено проблеми визначення причин злочинності в місцях позбавлення волі, проаналізовано питання діяльності установ виконання покарань. Вивчено та розглянуто основні детермінанти злочинності, поширені в місцях позбавлення волі. Зроблено висновок про те, що працівники УВП самі повинні бути досвідченими конфліктологами, мати необхідні знання, уміти згладжувати, локалізовувати конфлікти, які виникли й можуть призводити до вчинення злочинів.

Проаналізовано стан боротьби зі злісними порушниками встановленого порядку відбування покарання в установах виконання покарань кримінально-правовими засобами, зокрема, шляхом застосування ст. 391 Кримінального кодексу України.

Висвітлено основні детермінанти, що породжують і обумовлюють вчинення злочинів персоналом виправних колоній. Узагальнено погляди щодо змісту діяльності персоналу виправних колоній, пов'язаної із забезпеченням особистої безпеки засуджених у виправних колоніях. Проаналізовано питання покращення якісного складу працівників установ виконання покарань. Обгрунтовано пропозиції щодо заходів, спрямованих на протидію такого негативного явища та забезпечення особистої безпеки засуджених в установах виконання покарань. Зазначений підхід дасть можливість підвищити рівень індивідуальної відповідальності персоналу виправних колоній по забезпеченню особистої безпеки засуджених, удосконалити практику, включаючи судову, протидії злочинності у виправних колоніях.

Розглянуто сучасний стан наукової розробки проблем забезпечення безпеки в установах виконання кримінальних покарань. Проаналізовано законопроекти, що мають безпосереднє відношення до забезпечення особистої безпеки засуджених. Зазначено вимоги і правила побудови правових норм, яких потрібно дотримуватись при видозміні чинного кримінально-виконавчого законодавства України. Зроблено висновок, що держава на правовому рівні вимушена створювати такі умови відбування покарання, які б забезпечували суспільну безпеку для всіх оточуючих, включаючи засуджених осіб.

Розглянуто сучасний стан наукової розробки проблем забезпечення безпеки в установах виконання покарань. Проаналізовано законодавство, що має безпосереднє відношення до забезпечення особистої безпеки засуджених. Зазначені вимоги і правила побудови правових норм, яких потрібно дотримуватись при видозміні чинного оперативно-розшукового законодавства України. Зроблено висновок, що в установах виконання покарань варто було б здійснити системні заходи, що обумовлені змістом сучасної кримінально-правової політики, які були б спрямовані на удосконалення системи заходів безпеки життєдіяльності у виправних колоніях.

Розглянуто питання права засудженого на ізольоване тримання під час відбування покарання у виправних колоніях закритого типу задля забезпечення їх безпеки. Зазначено, що у нормативно-правових актах України неврегульовані деякі питання щодо поняття "безпечного місця" та щодо питання передбачення процедури, пов'язаної із забезпеченням особистої безпеки засуджених. Запропоновано поняття "безпечного місця в установах виконання покарань". Обгрунтовано пропозицію доповнення законодавства обов'язком персоналу органів та установ виконання покарання щодо виявлення джерел небезпеки, що загрожують життю і здоров'ю засудженого, а також порядком переводу засудженого у безпечне місце.

Сформульовано низку доктринальних положень, висновків і рекомендацій, що мають важливе теоретичне та практичне значення з метою подолання існуючих прогалин та удосконалення кримінально-виконавчого законодавства України. Сформульовано науково обгрунтовані теоретичні, правові та практичні засади, що стосуються шляхів усунення у кримінально-виконавчому законодавстві України існуючих прогалин і колізій. Доведено вплив прогалин і колізій, що мають місце у кримінально-виконавчому законодавстві України на ефективність процесу виконання-відбування покарань.

Розглянуто актуальні проблеми щодо злісної непокори засуджених вимогам адміністрації установи виконання покарань, яка протягом всього періоду незалежності України є однією з хронічних проблем. Проаналізовано значну кількість законодавства з означеної проблематики та розроблено науково обґрунтовані заходи щодо його удосконалення, включаючи кодекси та закони України.

Наведено тези доповідей, що стосуються різних сторін правового життя, питань теорії та історії держави і права, конституційного, фінансового, адміністративного, цивільного, кримінального й інших галузей права. Розглянуто концепцію природних прав людини в сучасному правозастосуванні. Досліджено участь громадських об'єднань у правотворчій діяльності. Охарактеризовано правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування. Розкрито особливості тлумачення міжнародних договорів. Висвітлено історію становлення договірно-правових відносин України з державою Ізраїль. Розглянуто таємницю кореспонденції як особисте немайнове право фізичної особи. Розкрито поняття корисливого мотиву у злочинах проти власності. Розглянуто питання надання винагороди викривачам корупції. Увагу приділено сучасним тенденціям злочинності неповнолітніх . Висвітлено новий підхід до розуміння публічних закликів до вчинення терористичного акту.

Викладений у навчальному посібнику матеріал присвячений комплексному дослідженню кримінологічних та кримінально-виконавчих засад запобіганню потраплянню у місця позбавлення волі заборонених предметів. Наведено міжнародно-правові підходи та зарубіжну практику запобігання потраплянню до засуджених заборонених предметів та сформульовано основні напрями запобігання їх потраплянню до засуджених, позбавлених волі в Україні. Звернено увагу на теоретичні та методологічні засади дослідження змісту діяльності, пов’язаної із запобіганням потраплянню до засуджених, позбавлених волі, заборонених предметів. Розкрито поняття, види та вплив заборонених предметів на стан правопорядку в місцях позбавлення волі. Проаналізовано вплив заборонених предметів на формування та реалізацію протиправної поведінки засуджених у місцях позбавлення волі.

Розглянуто сучасні проблеми, пов'язані із вчиненням кримінальних правопорушень персоналом установ виконання покарань (далі - УВП) України у галузі кримінально-виконавчої діяльності. Представлено результати виявлені в ході спеціальних наукових пошуків, основними мотивами вчинення злочинів персоналом УВП були користь (66 % у структурі всіх злочинів) і схиблене почуття кар'єризму (11 %), хуліганський мотив (9 %), викривлене почуття власної гідності (7 %) та інші мотиви, зокрема ті, що не встановлені в кримінальній справі (провадженню) (7 %). Зазначено, що існує складна прикладна проблема, що потребує вирішення на доктринальному, нормативно-правовому, організаційно-управлінському й інших рівнях. Обґрунтовано нові концептуальні положення, висновки та рекомендації, що мають важливе теоретичне та практичне значення для вирішення зазначеної вище проблеми за умов реформування сфери виконання покарань.

Розглянуто проблемні питання, що стосуються забезпечення у сфері виконання покарань України природніх прав засуджених до позбавлення волі, зокрема, права на гуманне ставлення та повагу їх людської гідності, як необхідної умови їх життєдіяльності в контексті змісту національної безпеки України. Визначено на основі результатів аналізу наукової літератури, нормативно-правових джерел та практики їх реалізації, проблемні питання з означеної тематики та запропоновано науково-обґрунтовані шляхи їх вирішення з урахуванням сучасних завдань забезпечення національної безпеки нашої держави.