Індекс рубрикатора НБУВ: Р456.144

Рубрики:

Запалення м'яких тканин

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано результати хірургічного лікування 14 хворих з деформацією сегментів і контрактурою суглобів верхньої кінцівки з використанням методу тканинного розтягування. Для дермотензії застосовували латексні експандери та силіконові розширювачі власної конструкції. Визначено особливості та режими розтягування тканин верхньої кінцівки. Використання методу балонного розтягування тканин під час усунення деформації та контрактури суглобів верхніх кінцівок дозволило у найближчий період досягти позитивних функціональних і косметичних результатів у 83 % спостережень. У віддалений період хороші результати відзначено у 75 % пацієнтів, задовільні - у 25 %.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.860.14

Рубрики:

Гнійні захворювання кінцівок

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено стендове дослідження фізико-механічних особливостей силіконового ендоекспандера власної конструкції для визначення фізичного навантаження на навколишні тканини під час їх розтягнення. Визначено, що розтягнення тканин над експандерами відбувається у логарифмічній залежності. Одержані дані дають можливість моделювати й оцінювати складові процесу розтягнення тканин на всіх етапах.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.198-5 + Р457.860.14

Рубрики:

Пошкодження кінцівок

Гнійні захворювання кінцівок

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.198.4-59

Рубрики:

Пошкодження плечового пояса і верхніх кінцівок

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено проблему хірургічного лікування хворих з глибокими термічними ураженнями верхніх кінцівок від моменту одержання травми до усунення її наслідків на підставі системного підходу з застосуванням нових патогенетично обгрунтованих методів оперативних втручань на всіх стадіях опікової хвороби. Проаналізовано результати обстеження 691-го хворого з глибокими термічними ураженнями верхніх кінцівок (381-го пацієнта) та їх наслідками (310-ти осіб). Розроблено програму превентивних, первинно-відновних та органозберігальних втручань у разі глибоких термічних уражень, яка дозволила оптимізувати перебіг ранового процесу, підвищити ефективність лікування хворих з дермальними опіками в 1,6 та з субфасціальними - у 1,5 раза. Розроблено класифікацію післяопікових контрактур суглобів верхніх кінцівок на основі морфологічної характеристики й анатомічної локалізації ураження. Експериментально визначено особливості розтягування тканини, зроблено комп'ютерне моделювання переміщення тканин, запропоновано методи здійснення даного процесу. Розроблено технології дермотензії з використанням розтягнутих васкуляризованих тканин, лікування остеоартрогенних контрактур плечових суглобів шляхом анкілозування лопатки та плечової кістки, корекції артрогенних контрактур ліктьових суглобів з застосуванням мобілізуючих втручань та апаратів зовнішньої фіксації. Розроблено методи пластики тотальних контрактур плечового суглоба та згинальних контрактур пальців кистей васкуляризованими клаптями. Запропоновано систему хірургічного лікування термічних уражень верхніх кінцівок та їх наслідків, що дозволила підвищити ефективність лікування у 1,4 раза,

Показано особливості перебігу опікової рани і формування рубцевої тканини. Доведено клінічну ефективність використання препаратів крем Карипаїн, гель Карипаїн Ультра, про що свідчило поліпшення клітинно-тканинної взаємодії, метаболізму сполучної тканини, перебудови рубцевої тканини.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р456.6 + Р454.6

Рубрики:

Рубці при хірургічних операціях. Рубці шкіри при хірургічних операціях

Розсічення та з'єднання тканин

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р454

Рубрики:

Оперативна хірургія. Топографічна анатомія

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - покращити результати хірургічного лікування хворих з післяопіковими деформаціями ліктьового суглоба за допомогою використання подовженого зовнішнього клаптя плеча та передпліччя (КПП) на основі перфорантних судин шляхом його розтягування. Робота грунтується на анатомічних і клінічних дослідженнях. Вивчення топографічної анатомії плеча та передпліччя, визначення джерел кровопостачання і топографічних варіантів розташування судин, особливості техніки формування та переміщення подовженого зовнішнього КПП на основі перфорантних судин здійснили на 10-ти верхніх кінцівках 5-ти нефіксованих трупів чоловічої та жіночої статі віком від 43-х до 72-х років. Матеріал клінічної частини становили 12 пацієнтів віком від 7,5 до 46-ти років. У всіх хворих для усунення деформацій ліктьового суглоба застосували розтягнутий подовжений зовнішній КПП на основі перфорантних судин. Усього розтягнули і використали 12 клаптів. Показано можливість розтягування тканин зовнішньої поверхні плеча, ліктьового суглоба з приєднанням до них тканин передпліччя, зі значним збільшенням розмірів клаптя, а також включенням у нього постійних перфорантних судин та нерва. Визначено можливості переміщення клаптів зі збереженням судинно-нервових зв'язків з материнським ложем і первинним його закриттям. Висновки: для усунення післяопікових контрактур ліктьового суглоба за неушкоджених шкірних покривів зовнішньої поверхні верхньої кінцівки необхідно використовувати розтягнутий подовжений зовнішній КПП на основі перфорантних живлячих судин. Це надало змогу досягти добрих результатів лікування у 75 % випадках у найближчий період, задовільних - у 25 % та відповідно в 77,6 та 22,4 % випадків у віддалений період.

Досліджено можливості формування розтягнутого потилично-шийного клаптя на основі септокутанних пронизних судин потиличної артерії та поперечної артерії шиї. В єдине судинне русло об'єднували ключові пронизні артерії з пронизними гілками поперечної артерії шиї та надлопаткової артерії (задній потиличний клапоть) або пронизними гілками грудо-надплечової та міжребровими пронизними гілками внутрішньої грудної артерії (передній потиличний клапоть). Такий клапоть є одним з варіантів при реконструкції шиї після опіків за умови дефіциту пластичного матеріалу.

Мета роботи - поліпшити результати хірургічного лікування хворих з післяопіковими деформаціями молочних залоз шляхом використання об'єднаних розтягнутих клаптів з бічної поверхні грудної клітки на основі ключової та перфорантних судин. Робота передбачала анатомічні та клінічні дослідження. Вивчення топографічної анатомії бічної поверхні грудної клітки, визначення джерел кровопостачання, топографічних варіантів розташування судин, особливостей техніки формування та переміщення клаптів здійснили на 5 нефіксованих трупах жіночої статі віком від 43 до 72 років. Матеріал клінічної частини - 16 пацієнток віком від 3,5 до 21,0 року. В усіх хворих для усунення деформацій молочних залоз використали об'єднані розтягнуті клапті із залученням бічної артерії грудної клітки як ключової судини та судинної мережі перфорантних судин прилеглих тканин - середніх перфорантних судин V - VII міжреберних артерій та перфорантів грудоспинної артерії. Показано можливість формування кишені для розширювача і використання об'єднаних розтягнутих клаптів з бічної поверхні грудної клітки на основі ключової та перфорантних судин. Висновки: дані анатомічних та клінічних досліджень з використання об'єднаних розтягнутих клаптів з бічної поверхні грудної клітки на основі ключової та перфорантних судин надали змогу одержати у найближчий та віддалений періоди добрі (17 (72,3 %) та 10 (71,4 %) відповідно) і задовільні (5 (22,7 %) та 4 (28,6 %)) результати лікування.

Мета роботи - поліпшити результати хірургічного лікування хворих з післяопіковими деформаціями обличчя в різних зонах шляхом використання розтягнутих об'єднаних клаптів на основі перфорантних судин. У дослідження було залучено 10 пацієнтів (7 чоловічої статі та 3 жіночої) з деформаціями обличчя віком від 10 до 49 років (середній вік - 24,8 року). Всім пацієнтам проведено реконструкцію рубцевих дефектів залежно від анатомічних зон обличчя з використанням попередньо розтягнутих об'єднаних клаптів на основі септокутанних і м'язових перфорантних гілок від артеріальних судин з підглазничної артерії, поперечної артерії обличчя, лицьової та верхньощелепної артерій. Використання об'єднаних розтягнутих клаптів на основі перфорантних судин у різних анатомічних зонах обличчя надало змогу одержати добрий (7 (70,0 %)), задовільний (2 (20,0 %)) та незадовільний (1 (10,0 %)) результати у найближчий період. У 6 хворих, доступних для спостережень у віддалений період, відзначено добрі результати лікування. Висновки: показано можливість формування кишені для розширювача та використання розтягнутих об'єднаних клаптів обличчя в різних зонах на основі перфорантних судин під час лікування хворих з післяопіковими деформаціями.

Післяопікові тотальні чи субтотальні рубцеві ураження шкіри в ділянці нижньої кінцівки призводять до статодинамічних розладів, порушень лімфо-венозного відтоку та підвищення тиску у фасціально-м'язових футлярах, виникнення виразок у ділянках суглобів і порушень росту кісток і м'язів у дітей. Мета роботи - покращити результати хірургічного лікування дітей із післяопіковими деформаціями стегна в різних ділянках шляхом застосування розтягнутих об'єднаних клаптів на основі перфорантних судин. Проведено дослідження 12 пацієнтів (10 жінок і 2 чоловіка) віком від 6 до 18 років. Усім пацієнтам проведено реконструкцію рубцевих дефектів, як основні використано 28 попередньо розтягнених об'єднаних клаптів стегна на основі перфорантних судин залежно від анатомічних ділянок. Клапті формували з тканин зовнішньої, внутрішньої та задньої поверхонь стегна. Показано можливість формування розтягнених об'єднаних клаптів у різних зонах стегна на основі власних перфорантних судин, що надало можливість отримати достатню кількість пластичного матеріалу з аналогічними до дефекту властивостями. Використання об'єднаних розтягнених клаптів на основі перфорантних судин у різних ділянках стегна надало можливість отримати добрі та задовільні результати лікування у найближчий і віддалений періоди.

Мета роботи - вивчити вплив розтягування на реконструкцію судинного русла у тканинах для одержання об'єднаних клаптів на основі перфорантних судин та визначити їх виживаність в експерименті. Проведено експериментальні дослідження на 35 щурах, яким виконано моделювання шкірних клаптів, які живилися шкірними перфорантами грудоспинної та верхньої сідничної артерій. В основній групі (n = 20) формували розтягнуті об'єднані клапті із судинними мережами задніх і середніх м'язових перфорантів VII - X міжреберних, I - II поперекових та бічної артерії грудної клітки. До групи порівняння було залучено 15 щурів, у яких формували клапті з різними джерелами живлення на одному боці тулуба. Проведено порівняльний аналіз виживання клаптів за різних способів їх формування, зокрема з використанням розтягування тканин. Показано можливість реконструкції судинного русла, котра надає змогу сформувати великі розтягнуті клапті, які об'єднують до 5 перфорасомних ділянок шкіри, з живленням від однієї ключової судини. Не існує універсального способу поліпшення виживаності шкірних клаптів. Застосування розтягування тканин із залученням судинних джерел сусідніх 5 перфорантів надає змогу одержати більшу кількість пластичного матеріалу з кращими можливостями виживаності. Висновки: розтягування тканин сприяє залученню у клапоть додаткових судинних мереж, перебудові судинного русла, надає змогу збільшити площу клаптів у 1,9 разу, підвищує їх виживаність у 2,4 разу та зменшує площу некрозів у 2,8 разу.

Використання клаптів у реконструктивній хірургії прогресувало від м'язово-шкірних, шкірно-фасціальних до ПК і острівних ПК. Крім того, велика різноманітність типів і конструкцій клаптів доступні в залежності від творчості хірурга і його здібностей. Під час розтягування тканин кровоток клаптя перерозподіляється і посилюється. Розтягнутий клапоть має потужний кровообіг з незначними ускладненнями та краще приживляється. В експериментах на тваринах змодельовано осьовий клапоть з поперечними площинами перфузії, що закладає клінічні основи та нові ідеї щодо традиційного осьового клаптя. Ефект трансформації дросельних анастомозів під час розтягування посилює сусідні судинні території, що проявляється більшим кровозабезпеченням судинного клаптя і більш надійною площею поверхні під час його використання в реконструкції. Під час розтягування тканини зміни виникають в асоційованих судинних анастомозах між сусідніми судинами, тобто є можливість замінити використання мікросудинних анастомозів і в такий спосіб спростити хід втручання та зменшити його ризик.

Мета роботи - поліпшити результати хірургічного лікування хворих з післяопіковими тотальними та субтотальними деформаціями грудної клітки та тулуба шляхом використання розтягнутих клаптів на основі осьових та перфорантних судин. Проведено дослідження з участю 16 пацієнтів (10 жінок і 6 чоловіків) з субтотальними і тотальними післяопіковими деформаціями грудної клітки (8), черевної стінки (4), грудної клітки та черевної стінки (3) і задньобічної поверхні тулуба (1). Вік пацієнтів - від 5 до 38 років (середній вік - 15,3 року). Для усунення деформацій застосовано 21 попередньо розтягнутий об'єднаний клапоть на основі перфорантних судин бічної артерії грудної клітки та VI - VII середніх (5), VI - X середніх (6) та VI - XI передніх (3) перфорантів міжреберних артерій, I - II перфорантів поперекових артерій (6) та глибокої нижньої надчеревної артерії (1). Показано можливість формування об'єднаних розтягнутих клаптів з бічної поверхні грудної клітки та тулуба на основі осьових і перфорантних судин із залученням судинних мереж перфорантнів прилеглих ділянок за рахунок реконструкції судинного русла та гемодинаміки тканин. Висновки: дані клінічних досліджень використання об'єднаних розтягнутих клаптів з бічної поверхні грудної клітки та черевної стінки на основі осьових чи перфорантних судин і судинної мережі перфорантних судин прилеглих тканин надали змогу одержати добрі та задовільні результати у найближчий (73,8 і 26,2 % відповідно) та віддалений (64,3 і 33,7 %) період спостережень.

Відновлення тканин обличчя при рубцевих дефектах після опіків і травм - одна зі складних проблем реконструктивної хірургії. Попередньо сформовані клапті широко не використовують через складну техніку застосування, часті ускладнення та невизначеність щодо післяопераційного ефекту. Мета роботи - поліпшити результати хірургічного лікування хворих з післяопіковими деформаціями обличчя шляхом використання попередньо сформованих розтягнутих клаптів з ділянки шиї на основі поверхневої скроневої артерії та поверхневої фасції. В дослідження було залучено 3 пацієнтів з тотальними та субтотальними рубцевими деформаціями обличчя. Застосовували попередньо сформовані розтягнуті клапті з неушкоджених передньо-бічних ділянок шиї на основі поверхневої скроневої артерії разом з поверхневою фасцією. Після формування клаптів протягом 5 - 6 тиж здійснювали закриття дефекту ділянки обличчя. У 3 випадках клапті повністю прижилися. Венозний застій спостерігали в 1 випадку. Ще в 1 випадку у зв'язку з некрозом і випадінням розширювача формування клаптя припинили. Показано можливість попереднього формування клаптів шиї на основі поверхневої скроневої артерії та поверхневої скроневої фасції. Висновки: метод попереднього формування клаптів ділянки шиї поліпшує їх кровопостачання, а попереднє розтягування збільшує кількість пластичного матеріалу. Найкращим судинним носієм для формування клаптів шиї є поверхнева скронева артерія та поверхнева фасція. Використання попередньо сформованих клаптів надає змогу провести заміщення великих субтотальних чи тотальних дефектів обличчя.

Відновлення адекватного шкірного покриття, рухів та естетичних контурів шиї при ураженні передніх відділів грудної клітки, як основних донорських ділянок, є однією з важливих проблем реконструктивної хірургії. Мета роботи - покращення результатів хірургічного лікування хворих з післяопіковими тотальними та субтотальними рубцевими деформаціями шиї шляхом використання попередньо розтягнутих задніх шийно-грудних, шийно-плечових клаптів на основі поверхневої артерії шиї та лопаткових клаптів на артерії, що огинає лопатку. Дослідження включало 12 пацієнтів віком від 6 до 48 років. Проведено реконструкцію контрактур шиї з використанням попередньо розтягнутих задніх шийно-грудних, шийно-плечових клаптів на основі поверхневої артерії шиї та лопаткових клаптів на артерії, що огинає лопатку. Для збільшення розмірів клаптів включали ділянки тканин на основі прилеглих перфорантних судин. Показано доцільність та ефективність використання попередньо розтягнутих задніх шийно-грудних, шийно-плечових клаптів на основі поверхневої артерії шиї та лопаткових клаптів на артерії, що огинає лопатку при рубцевих тотальних та субтотальних деформаціях шиї з ураженням передньої поверхні грудної клітки. Добрий результат при повному приживленні клаптів відмічали у 13 (76,5 %) випадках. Не повне видалення рубців у 3 (17,6 %) хворих оцінили як задовільний результат. У 1 (5,9 %) хворої у післяопераційному періоді виник частковий крайовий некроз I типу клаптя і результат також оцінили як задовільний. Висновки: правильне передопераційне планування та ретельне виконання оперативного втручання забезпечують досягнення хороших результатіву 76,5 % та задовільних - у 23,5 % випадків у найближчому періоді та хороших результатів у всіх хворих - у віддаленому періоді.