Індекс рубрикатора НБУВ: Д212.116

Рубрики:

Виділення локальних і регіональних гравітаційних аномалій

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Д212.1 + П685

Рубрики:

Гравітаційне поле Землі

Голубівництво

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто геофізичні аспекти будови та генезису Іллінецької структури. Запропоновано нову імпактно-вулканічну концепцію утворення та становлення Іллінецької структури на підставі аналізу гравітаційного та магнітного полів, експериментального вивчення густини та намагніченості керна двох свердловин у сукупності з геохронологічними даними, її гравітаційною та магнітною моделями. Згідно з результатами комплексних геолого-геофізичних досліджень, у пізньому ордовіку відбулась ударно-метеоритна подія з утворенням класичної імпактної структури, що спровокувало в ранньому девоні в епіцентрі удару космічного тіла розвиток еруптивного вулканічного апарату.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д212(45УКР)9 + Д443.10

Рубрики:

Гравіметрія

Геологічна зйомка та картування

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто один з найважливіших напрямів геолого-геофізичних досліджень Українського щита (УЩ) - оцінювання перспектив Голованівської шовної зони (ГШЗ) на чорні, кольорові, благородні, рідкісні метали та алмази. Центральна частина ГШЗ (ЦЧГШЗ) є основною частиною Побузького гірничорудного району. Земна кора ЦЧГШЗ (Первомайсько-Голованівський регіон) пронизана мафіт-ультрамафітовими інтрузіями та екструзіями, у парагенезисі з якими знаходяться залізисто-карбонатні рудні товщі і залізисті кварцити, хромітоносні перидотити. ЦЧГШЗ є на сьогодні найперспективнішим і єдиним на всій території центральної і західної частин УЩ регіоном з широко проявленим золотим зруденінням. Крім того, в межах цього району встановлено прояви платиноїдів, рідкісноземельних елементів, ітрію, урану, мангану, титану, вольфраму, міді, молібдену, апатиту, силіманіту, вермикуліту, серпентинітових вогнетривів, динасових кварцитів, первинного каоліну, мінеральних вод. У шліхових пробах, відібраних у басейнах річок Південний Буг, Синюха, Ятрань, виявлено піропи і алмази. Показано, що причинами недостатньої ефективності пошукових робіт, проведених у регіоні, були не тільки їх вкрай слабке державне фінансове забезпечення, а й відсутність оновленої концепції геологічної будови ГШЗ. Геологічні карти масштабу 1 : 50 000, побудовані за результатами знімання, виконаного тут у 1960 - 1970-ті рр., грунтуються на застарілих петрологічних даних. Карти масштабу 1 : 200 000, побудовані пізніше на структурно-формаційній основі, недостатньо детально відображують речовинний склад геологічних комплексів, тому що обмежено використовують можливості детальних геофізичних знімань. Запропоновано оцінювати перспективи ЦЧГШЗ, починаючи з побудови оновленої геологічної карти її кристалічного фундаменту на підставі сучасних петрографічних, петрологічних, геохімічних і геофізичних даних, а також, що дуже важливо, сучасних визначень ізотопного віку гірських порід. Наведено структурно-петрофізичну і тектонофізичну основу такої карти, на якій відображено геолого-петрофізичні таксони і структурно-кінематичні дані для поверхні докембрійського фундаменту регіону. Викладено принципи побудови основи і короткий аналіз її змісту.

На прикладі Молдовського залізорудного родовища (Середнє Побужжя, Україна) викладено уявлення про ендогенну природу залізистих і залізисто-карбонатних порід, що утворюють численні відносно невеликі за розмірами родовища та рудопрояви в Середньому Побужжі, так званому Побузькому залізорудному районі. Це уявлення є альтернативним найпоширенішому погляду на осадово-вулканогенно-метаморфогенне походження залізорудних родовищ Українського щита, породи яких зібрані у стиснені складки із субвертикальними крилами із субгоризонтальними шарнірами. Для доказу ендогенної природи Молдовського родовища наведено результати комплексної інтерпретації даних магнітного і гравіметричного знімання масштабів 1:2000 - 1:5000, вивчення фізичних властивостей гірських порід і глибокого буріння (до 1200 м), які вказують на субвертикальне падіння рудних тіл, повну відсутність навіть первинних ознак складчастості - загального зминання та центриклінального або периклінального змикання у структурі родовища. Результати попереднього ізотопного аналізу карбонатних порід родовища також свідчать про тренд їх складу в бік карбонатитів. Показано, що родовище є гакоподібною складкою волочіння з вертикальним шарніром, яка ймовірно утворилась із залізорудної дайки протяжністю 2 - 3 км і була ускладнена в шарнірній частині вулканогенною екструзією. Подібні дайки залізистих порід і руд відомі у багатьох регіонах світу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д3е(4УКР)л

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Д2Д(4УКР)

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На прикладі Тарасівської структури Середнього Побужжя Українського щита (УЩ) розглянуто будову і перспективи на рудоносність трьох базит-метабазитових масивів Побузького гірничорудного району - Бандурівського, Троянського і Тарасівського. Висловлене геологами ще у 1990 р. припущення про геологічну і металогенічну унікальність цих масивів підтверджено аналізом даних як регіональних геофізичних знімань, так і матеріалів детальних геофізичних робіт, виконаних у межах Тарасівської структури (базит-метабазитового масиву) в 2017 р. у зв'язку з проведенням тут геолого-пошукових робіт. Показано, що всі 3 масиви розміщуються в межах епіцентральних зон найбільших гравітаційних аномалій УЩ - Голованівської і Бандурівської (68 і 49 мГал відповідно). Масивам відповідають локальні максимуми інтенсивністю до 3 - 7 мГал на фоні цих аномалій. Вмісними для базит-метабазитових масивів є найдавніші ендербіто-гнейси Ятранського і Хащувато-Заваллівського блоків. Форма масивів овально-концентрична, тому більшість геологів вважали їх брахісинклінальними складками. За даними магнітометричних і гравіметричних знімань масштабу 1 : 10 000 і незначних обсягів буріння Тарасівська структура розмірами 3 х 5,5 км є масивом апогаброїдів - двопіроксенових і амфібол-піроксенових кристалосланців (іноді норитів і габро) чіткої овальної форми, оточених дугоподібними смугами скарноїдів, гранатовмісних глиноземистих гнейсів і кальцифірів, двопіроксенових і гіперстенових кристалосланців, серед яких уперше на УЩ виявлено мангановмісні гондити. Незважаючи на наявність осадового чохла (відклади сармату і квартеру) потужністю близько 25 - 40 м, який перекриває Тарасівську структуру, масиви апогаброїдів виділяються на фоні навколишнього земного рельєфу чіткими височинами амплітудою від декількох метрів до 10 м, що вказує на міцність цих утворень навіть на фоні вмісних гранітоїдів. Геофізичні, структурні, петрологічні та геохімічні дані свідчать на користь інтрузивної природи апогаброїдів і контактово-метасоматичного походження їх смугового обрамлення, а не брахісинклінальної складки. Відсутність або дуже незначний вміст графітових гнейсів у структурах метаморфічного обрамлення Тарасівського масиву відрізняє ці смуги гнейсів, кристалосланців і кальцифирів від стратотипових розрізів кошаро-олександрівської і хащувато-заваллівської світ бузької серії, для яких характерне значне поширення гнейсів графітового і біотит-графітового складу. З огляду на контактово-метасоматичну природу гнейсово-кристалосланцево-кальцифірових утворень Тарасівської структури, а також дані інших дослідників щодо можливої метасоматичної природи графітових і деяких інших гнейсів Середнього Побужжя, виникає питання стосовно необхідності обговорення і поглибленого аналізу стратиграфічних схем раннього докембрію УЩ. Розглянуто подальший напрям геолого-пошукових робіт у межах Тарасівської структури на апатитові і титанові руди, а також найперспективніші ділянки для закладання бурових свердловин.

Індекс рубрикатора НБУВ: Д390(45УКР) + Д59(45УКР)39

Рубрики:

Структурна геологія

Регіональна геологія

Шифр НБУВ: Ж14153 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто перспективи пошуків родовищ золота в межах Липовеньківсько-Сухоташлицької площі Голованівської шовної зони Українського щита, де у 1980 - 1990-х рр. було виявлено Північнокапітанівське золоте зруденіння з орієнтовними запасами золота 27 т. Бурінням понад 3000 свердловин з гідротранспортуванням терна у корі вивітрювання докембрійського фундаменту було встановлено ознаки близько 30 нових масивів порід базит-гіпербазитового складу. Буріння було спрямовано на пошуки родовищ силікатного нікелю, тому наявності гіпергенного золота у керні більшості свердловин не було приділено достатньої уваги. Автори роботи повернулися до цього питання, тому що пошуки родовищ золота в межах щита нині на часі. У роботі проаналізовано й узагальнено геологічні, архівні лабораторні дані, а також результати детальних геофізичних робіт масштабу 1 : 10 000. Підтверджено висновок попередніх досліджень про те, що одним з вагомих пошукових критеріїв на золоте зруденіння є наявність метасоматичних, динамометаморфічних і скарнових перетворень у ендоконтактових зонах масивів базитів й ультрабазитів, а також у зонах перетину таких масивів розломами. Метасоматити і скарни мають найбільшу серед інших типів порід кору вивітрювання, при цьому стовбурова потужність аномальних золотоносних інтервалів може перевищувати 10 м. Найбільшу кількість "золотоносних" свердловин зафіксовано саме у скарнах, а середній вміст золота в корах вивітрювання головних відмін порід району досліджень найбільший у скарнах та ультрабазитах. Аналіз карт аномальних магнітного і гравітаційного полів надав змогу, в додаток до відомих тут зон розломів північно-західного простягання, виділити дві меридіональні зони сколювання, які збігаються з окремими, Липовеньківзькою та Сухоташлицькою, ділянками розвитку золотого зруденіння. Обидві зони сколювання складаються з меридіональних і широтних ешелонованих сколів, багато з нких межують з тілами базитів та гіпербазитів і супроводжуються ланцюжками аномалій золота. Зони сколювання належать до субботсько-мошоринського етапу розломоутворення (1,8 - 1,73 млрд років тому), з яким пов'язані активні процеси рудотворення рідкісних і благородних металів у межах щита. Надано рекомендації щодо подальших геологічних і геофізичних досліджень у межах Липовеньківсько-Сухоташлицької площі Голованівської шовної зони.

В связи с широким развертыванием как в мире, так и в Украине исследований по глубинной водородной дегазации Земли и поисков геологических структур, в которых она может быть обнаружена, рассмотрены некоторые специфические особенности разломно-блокового строения Подольского и Волынского мегаблоков Украинского щита, а также Волыно-Полесского вулкано-плутонического пояса (в рамках листа M-35-IX ("Костополь")). Внимание обращено на Горыньскую, Ровенскую, Немировскую, Звиздаль-Залесскую и некоторые другие зоны разломов, в пределах которых с новой точки зрения рассмотрены уже известные и выделены другие локальные структуры концентрически-зонального строения, которые можно с определенной вероятностью связывать с процессами трубной дегазации мантии. К локальным признакам трубных структур дегазации отнесено наличие аномалий магнитного и гравитационного полей изометрической формы, в том числе специфического внутреннего концентрически-зонального строения, аномалий интегральной повышенной электропроводности, небольшой амплитуды впадин на современной поверхности рельефа, наличие минерализации самородной меди и других металлов в контурах предполагаемых структур, углеродных проявлений, гидрохимических аномалий урана и эманаций радона. Этим признакам в пределах домезозойского фундамента листа "Костополь" наиболее соответствуют Тельчинская, Головинская, а на уровне кристаллического фундамента - Городецкая зонально-кольцевые структуры. Ранее их относили к палеовулкано-плутоническим структурам, связанным с зонами тектонической активизации, хотя при этом игнорировалось отсутствие в них прямых признаков глубинного магматизма. Важный признак процессов холодной трубной дегазации с сопутствующими фазами импульсной эксплозии в этих структурах - крутое и даже субвертикальное залегание пород кольцевого обрамления, которые обычно в пределах района слагают горизонтальный чехол. К Немировской и Звиздаль-Залесской зонам разломов, ограничивающим Подольский мегаблок с юго-востока и востока, относятся соответственно Ильинецкая и Белиловская локальные кольцевые структуры, которые некоторые исследователи относят к астроблемам. При этом игнорируется тот факт, что Ильинецкая структура формировалась на протяжении 50 млн лет, а в Белиловской структуре установлены углеродные проявления в виде россыпи мелких алмазов и самородная золоторудная минерализация в брекчии габбро. Наличие признаков как астроблемного, так и эндогенного происхождения обеих структур позволяет предложить комбинацию обоих механизмов их формирования, при которых падение метеорита инициирует включение эндогенного процесса, в частности трубной глубинной дегазации. На указанных структурах с целью изучения особенностей их глубинного строения предложено проведение определенного дополнительного комплекса геолого-геофизических исследований.