Проведено аналогію між гострою обтураційною кишковою непрохідністю й повною біліарною непрохідністю, виявлено загальні патогенетичні й патофізіологічні механізми розвитку, подібні принципи лікування. На підставі опрацьованих методів в обстежених хворих на обтураційну жовтяницю (ОЖ) виявлено повний біліарний блок, що вимагало виконання екстренних хірургічних втручань. Виділення даної категорії хворих в окрему групу дозволило скоротити загальну летальність у пацієнтів з ОЖ доброякісної етіології.

Проведена аналогия между острой обтурационной кишечной непроходимостью и полной билиарной непроходимостью, выявлены общие патогенетические и патофизиологические механизмы развития, аналогичные принципы лечения. На основании отработанных методов у больных обтурационной желтухой (ОЖ) выявлено полный билиарный блок, что требовало выполнения экстренных хирургических вмешательств. Выделение данной катагории больных в отдельную группу позволило сократить общую летальность у больных с ОЖ доброкачественной этиологии.

Проаналізовано результати лікування 625-ти хворих на обтураційну жовтяницю доброякісної етіології. У 34,9 % хворих виявлено формування гострих виразок слизової оболонки шлунка й дванадцятипалої кишки, а в 8,3 % вони стали причиною кровотечі. Виявлено також патоморфологічні й клініко-лабораторні ознаки механізму формування гострого ерозивного процесу у слизовій оболонці верхніх відділів шлунково-кишкового тракту в контексті сучасних принципів синдрому системної запальної відповіді й поліорганної недостатності. Розроблено патогенетичні способи його профілактики, що дозволили знизити частоту виникнення гострих виразок до 23,8 %, а частоту кровотечі з них до 4,5 %.

Проанализированы результаты лечения 625-ти больных с обтурационной желтухой доброкачественной этиологии. У 34,9 % больных выявлено формирование острых язв слизистой оболочки желудка и двенадцатиперстной кишки, а у 8,3 % они были причиной кровотечений. Выявлены патоморфологические и клинико-лабораторные признаки механизма формирования острого эрозивного процесса в слизистой оболочке верхних отделов желудочно-кишечного тракта в контексте современных принципов синдрома системного общего воспалительного ответа и полиорганной недостаточности. Разработаны патогенетические способы его профилактики, что позволяет снизить частоту возникновения острых язв до 23,8 % , а частоту кровотечения из них до 4,5 %.

Описано найпоширеніші хірургічні захворювання (ХЗ), зокрема, захворювання судин кінцівок, легень, плеври, стравоходу, прямої кишки. Основну увагу приділено діагностиці та диференційній діагностиці гострої хірургічної патології. Викладено показання до застосування сучасних методів лабораторної й інструментальної діагностики, запропоновано сучасні підходи до лікування різноманітних ХЗ. Розглянуто питання вибору способу й обсягу хірургічного втручання, а також окремі аспекти техніки виконання найпоширеніших операцій. Охарактеризовано принципи інтенсивної терапії у невідкладній хірургії, загальні принципи застосування антибактеріальних препаратів. Наведено методи профілактики тромбоемболії легеневої артерії. Розкрито аспекти діагностики та лікування сепсису.

Описаны наиболее распространенные хирургические заболевания (ХЗ), в частности, сосудов конечностей, легких, плевры, пищевода, прямой кишки. Основное внимание уделено диагностике и дифференциальной диагностике острой хирургической патологии. Изложены показания к применению современных методов лабораторной и инструментальной диагностики, предложены современные подходы к лечению разнообразных ХЗ. Рассмотрены вопросы выбора способа и объема хирургического вмешательства, а также отдельные аспекты техники выполнения наиболее распространенных операций. Охарактеризованы принципы интенсивной терапии в неотложной хирургии, общие принципы применения антибактериальных препаратов. Приведены методы профилактики тромбоэмболии легочной артерии. Раскрыты аспекты диагностики и лечения сепсиса.

Наведено дані про найпоширеніші хірургічні захворювання. Розкрито особливості діагностики гострої хірургічної патології. Подано інформацію про захворювання щитоподібної та паращиподібних залоз, гострі гнійно-деструктивні захворювання легень, відкриті травми (пошкодження) грудей, поранення серця та перикарда, захворювання стравоходу та діафрагми. Увагу приділено ішемічній хворобі серця, інфекційному ендокардиту, стенозу устя аорти, аневризмі екстракраніального відділу внутрішньої сонної артерії, типам загоювання ран. Розкрито особливості вогнепальних і мінно-вибухових поранень.

Наведено дані про найпоширеніші хірургічні захворювання. Увагу приділено діагностиці та диференціальній діагностиці гострої хірургічної патології. Зазначено, що особливістю даного підручника є його побудова за синдромним принципом, що значно більшою мірою відповідає реальній діяльності практичного лікаря. Викладено показання до застосування сучасних методів лабораторної та інструментальної діагностики, а також сучасні тактичні підходи до лікування різних хірургічних захворювань. Висвітлено питання вибору способу та обсягу хірургічного втручання, а також деякі аспекти техніки виконання найчастіше виконуваних операцій. Особливу увагу приділено принципам інтенсивної терапії у невідкладній хірургії. Зазначено, що кращому сприйняттю тексту сприяють численні ілюстрації, а також різні схеми й алгоритми. Подано інформацію про види хірургічних втручань при перфоративній виразці, консервативну терапію гострого холециститу, хвороби оперованого шлунка, класифікацію травм живота, захворювання прямої кишки, обтураційну жовтяницю.