Проаналізовано організаційно-методологічний аспект системи соціального захисту України. Виявлено недоліки його функціонування та проведено порівняльний аналіз систем соціального захисту розвинених країн світу, а також країн зі схожим з Україною ступенем розвитку. Запропоновано методичний підхід щодо проведення регіонального аналізу соціального захисту населення України, який виявив велику диференціацію в розвитку регіонів України за рівнем безробіття, за рівнем доходів та екологічного стану. Досліджено реформовану пенсійну систему України. Визначено можливості формування власного механізму соціального самозахисту. Запропоновано шляхи вдосконалення механізмів соціального захисту населення в Україні.

Розглянуто стан розвитку ринку праці в Україні, останні перетворення та чинники, які впливають на його функціонування. Визначено перспективи й тенденції розвитку цього ринку в Україні.

Розглянуто сучасний стан пенсійної системи України, наслідки й реформування та тенденції розвитку. Визначено сферу її поширення та наслідки впровадження. Зазначено можливість формування окремою людиною механізму соціального самозахисту.

Мета роботи - систематизація інструментарію реалізації соціально-економічної відповідальності підприємств України та теоретичний розгляд наведених інструментів. Досліджено основні погляди на інструменти соціальної відповідальності бізнесу. Визначено, які з них є більш традиційними, а які - новітніми, тобто сучасними. Так, до традиційних можна віднести філантропію, благодійність, спонсорство, волонтерство, меценатство, грошові гранти, еквівалентне фінансування. Виходячи із сутності соціально-економічної відповідальності підприємництва, що запропоновано автором, до її інструментів можна віднести всі традиційні, окрім волонтерства, що не передбачає отримання коштів за свою діяльність та має лише соціальний ефект. Досліджено сучасні інструменти соціальної відповідальності бізнесу, якими визначено соціальні інвестиції, соціально відповідальні інвестиції, соціальний маркетинг, благодійний маркетинг, соціальні програми, соціальне підприємництво, соціальну звітність та соціальну експертизу, фандрайзинг, соціально відповідальні підходи до ведення бізнесу й управління ланцюгом постачання. Усі з них можуть бути віднесені до інструментарію соціально-економічної відповідальності підприємництва.

Мета роботи - визначення основних показників, які можуть бути використані при оцінці соціально-економічної відповідальності підприємств України, та групування цих показників за категоріями зацікавлених сторін. Наведено основні реципієнти, на яких спрямована соціально-економічна відповідальність підприємництва. Ними виступають: працівники підприємства; власники (акціонери); споживачі продукції; постачальник і конкуренти; суспільство та держава. Наведено форми й інструменти реалізації соціально-економічної відповідальності підприємств (СЕВП) та на цій основі розроблено систему показників, які можуть бути використані при оцінці СЕВП. Показники виступають як у кількісній формі, так і у якісній, а також надають можливість охопити весь масштаб прояву СЕВП стосовно зацікавлених груп. Велику увагу приділено сектору прибутковості підприємства (як основній задачі корпоративної соціальної відповідальності за А. Керролом), а також відрахувань на розвиток персоналу, як професійний, так і оздоровчий, та на розвиток громади, суспільства, добробуту населення у вигляді витрат на соціальне інвестування, соціально відповідальний маркетинг, грошові гранти на дослідження, благодійну діяльність та інші інструменти прояву СЕВП.

Досліджено процес становлення та розвитку соціально-економічної відповідальності (СЕВ) підприємництва в Україні та напрями регулювання державою зазначеного процесу. Обгрунтовано розподіл основних функцій між державою та підприємництвом у реалізації функції відповідальності. Визначено кількісні та якісні показники оцінки рівня СЕВ держави та підприємництва. На підставі обгрунтування новітньої методологічної бази регулювання СЕВ підприємництва в національній економіці та на основі дослідження зарубіжного досвіду, який може бути пристосований до вітчизняних реалій, розроблено методичні підходи та науково-практичні рекомендації для трансформації інституційних засад механізму СЕВ підприємництва в Україні.

Охарактеризовано види та структуру бізнес-проектів. Висвітлено особливості передінвестиційних досліджень та обгрунтування проєкту. Проаналізовано організаційно-виробничий, маркетинговий та фінансовий плани проекту. Увагу приділено питанням інвестиційного бюджету, мережевого графіку, а також розрахунку ефективності проєкту. Викладено систему оцінки ризиків проєкту.

В умовах сталого розвитку набуває важливого значення соціальна відповідальність бізнесу (СВБ) як запорука підвищення іміджу підприємства та його конкурентоспроможності. Напрями та форми реалізації СВБ чисельні, однією з них є звітність підприємства за соціально-відповідальні практики. Важливість нефінансового звітування підкреслено також Концепцією реалізації державної політики у сфері сприяння розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні на період до 2030 р., де серед іншого виділено й необхідність публікації нефінансової звітності, що й актуалізує тему наукової статті. Мета статті - визначення особливостей упровадження та поширення практики складання і форм подання нефінансової звітності в Україні як напряму прояву соціальної відповідальності бізнесу. Використано методи аналітичний, статистичний, порівняння, екстраполяції. Теоретичний аналіз допоміг визначити основні стандарти, за якими можуть бути сформовані нефінансові звіти. Серед них можна виокремити Глобальну ініціативу зі звітності (GRI), Звіт у рамках Глобального договору ООН, Стандарт АА1000, Стандарт SA 8000:2001 "Соціальна відповідальність", Стандарт ISO 26000. Одними з найпоширеніших є стандарт GRI та звіт у рамках Глобального договору ООН. Практичні результати дослідження дали змогу виявити, що порівняно з 2008 р. кількість звітів за стандартом GRI в Україні зросла, але процес відбувається нерівномірно. Порівняння кількості нефінансових звітів в Україні та у країнах Європи за інформацією Corporate Register виявило, що кількість звітів по країнах Європи має різні тенденції: зі зменшенням в деяких країнах (Великій Британії, Німеччині, Франції) у 2017 - 2018 рр. до наступного зростання і до поступового зростання в усіх країнах. Аналіз Індексу прозорості, що розраховується центром "Розвиток корпоративної соціальної відповідальності" й аналізує сайти компаній за інформацією щодо СВБ, за період 2012 - 2020 рр. показав зміну країн - лідерів за цим показником. Позитивним є те, що у ТОП-10 компаній увійшли не тільки приватні підприємства, а й державні. Загальні показники висвітлення СВБ-практик мають тенденцію до зростання та відображають більше розуміння важливості цього напряму соціальної відповідальності бізнесу.

Мета - розробка теоретико-методологічних засад, методичних підходів і практичних рекомендацій щодо трансформації інституційних засад формування механізму соціально-економічної відповідальності підприємництва в національній економіці України. Методи дослідження: систематизація, діалектичний метод, конкретизація, декомпозиція; періодизація, класифікація, системний підхід, аналіз, синтез, дедукція; статистичний, структурно-функціональний аналіз, концептуалізація, структурне моделювання, структурний синтез, соціально-психологічне моделювання, метод аналізу ієрархій; матричний метод; комплексний підхід, організаційно-структурне конструювання, логічне узагальнення. Наукова новизна полягає у розробці теоретичних і методологічних основ, концептуальних засад, методичних підходів до трансформації інституційних засад створення в Україні дієвого механізму стимулювання і реалізації підприємництвом соціально-економічної відповідальності під час забезпечення сталого розвитку національної економіки. Вперше: теоретично обґрунтовано зміст і структуру інституційного забезпечення соціально-економічної відповідальності підприємництва, запропоновано методологічний базис трансформації інституційних засад формування механізму соціально-економічної відповідальності підприємництва, розроблено концепцію трансформації інституційних засад формування механізму соціально-економічної відповідальності підприємництва в Україні, запропоновано методичний підхід до обґрунтування напрямів трансформації інституційних засад формування механізму соціально-економічної відповідальності підприємництва. Удосконалено: структуризацію інструментарію соціально-економічної відповідальності підприємництва; методичний підхід до визначення рівня соціальної готовності підприємницького сектору до соціально-економічної відповідальності підприємництва; методичний підхід до оцінки економічного потенціалу готовності підприємництва до прийняття соціально-економічної відповідальності; науковий підхід до формування механізму соціально-економічної відповідальності підприємництва в Україні. Дістало подальшого розвитку: наукове обґрунтування змісту і ролі відповідальності підприємництва, періодизація еволюціонування інституту соціально-економічної відповідальності підприємництва, наукове уявлення про форми сполучення зусиль держави та підприємців в забезпеченні соціально-економічної відповідальності.