Проаналізовано міжнародно-правову та регіональне регулювання діяльності з надання туристичних послуг та регулювання діяльності з надання туристичних послуг в рамках ЄС. Проаналізовано таке регулювання в українському законодавстві та виявлено його особливості та встановлено значення для функціонування та розвитку ефективних загальнообов’язкових міжнародно-правовових актів, покликаних регулювати туристичну діяльність. Окрему увагу приділено впливу на туристичну діяльність розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, які спричинили виникнення нових способів організації подорожі. Проаналізовано рівень захисту в міжнародному праві, праві ЄС і законодавстві України споживачів, які використовують ці способи. Досліджено основні перешкоди, спричинені сучасними політиками безпеки держав, у процесі реалізації мандрівниками своїх прав на подорож, на свободу пересування, на відпочинок і на самовираження, які гарантуються основними міжнародно-правовими документам щодо захисту прав людини. Досліджено міжнародно-правові акти, створені в межах основних світових організацій, нормативно-правові акти, створені в межах найбільш впливових регіональних об’єднань, двосторонні договори між державами та регіональними об’єднаннями, законодавство ЄС, рішення Європейського Суду з прав людини, рішення Суду ЄС, рішення національних судів.

Присвячено системному аналізу міжнародно-правового регулювання діяльності з надання туристичних послуг, регулювання діяльності з надання туристичних послуг у Європейському Союзі. Досліджено основні види міжнародно-правового регулювання діяльності з надання туристичних послуг, які є необхідними під час створення уніфікованого законодавства.