Досліджено теоретико-методологічні та духовно-ціннісні засади аналізу і функціонування традиції в науці, її евристичний потенціал і шляхи реалізації через взаємодію цього феномену з науковими новаціями, аксіологічні та епістемологічні передумови актуалізації методологічного потенціалу наукових традицій в інформаційно-інноваційну епоху. З'ясовано світоглядний і соціокультурний контекст еволюції наукових традицій, експліковано пізнавальні можливості традиції в сучасному філософсько-методологічному дискурсі. Розкрито значення традиції в динаміці науки крізь призму потенціалістичного підходу, виявлено евристичний ефект від взаємодії традицій і новацій у науці. Розкрито аспекти актуалізації методологічного потенціалу традиції в науковому пізнанні, особливості функціонування наукових традицій в епоху інформаційно-знаннєвої революції.

Приділено увагу комунікативному повороту у сфері філософії та методології науки. Розкрито гуманітарно-науковий смисл ідеї комунікативної раціональності. Наведено основні напрями осмислення комунікації та її предметного поля. Розглянуто комунікативний підхід у науках про соціум, людину та культуру. Розкрито потенціал комунікативної філософії в постмодерністській культурі. Приділено увагу 500-літтю Реформації з погляду комунікативного виміру духовності.