Розглянуто проблему педагогічної комунікації в системі післядипломної освіти. Надано теоретичне обгрунтування сутності, структури та функцій процесу педагогічного спілкування. Розглянуто питання характеристики комунікативного процесу в історичному аспекті, особливості педагогічної комунікації як однієї з провідних функцій людської комунікації.

Мета наукового дослідження - аналіз відображення архітектурної лексики в українських лексикографічних джерелах ХIХ - поч. ХХ ст. Вибір теми дослідження зумовлений практичними потребами суспільства, оскільки термінологія архітектури функціонує на сучасному етапі як цілком сформована мікросистема, яка вимагає подальшої роботи над упорядкуванням, стандартизацією та уніфікацією терміноодиниць. Оскільки аналізована термінологія не піддавалася лексикографічному описові, об'єктом дослідження стали тлумачні та перекладні, загальні й термінологічні словники ХIХ - поч. ХХ ст. Предметом дослідження є українська архітектурна термінологія як одна з підсистем української наукової термінології, зафіксована у словниках ХIХ - поч. ХХ ст. Аналіз досліджуваного матеріалу здійснено переважно описовим методом, який реалізовано способами класифікації, лінгвістичного спостереження над функціюванням термінів у лексикографічних та термінографічних джерелах. Активізація процесу формування української архітектурної термінології припадає на ХIХ - поч. ХХ ст. У цей період досліджувалися як теоретичні, так і прикладні аспекти термінознавства, зокрема створювалися перекладні та тлумачні словники, які фіксували термінологічну та професійну лексику. Зроблено висновки, що лексикографічні праці цього періоду є багатим джерелом української архітектурної термінології, цінними паміятками української лексикографії етапу зародження та формування, оскільки було вироблено засади мовного планування термінології сфери архітектури. Зібраний та опрацьований матеріал може бути задіяний в укладанні лексикографічних джерел, зокрема термінологічних, у подальшому впорядкуванні сучасної української архітектурної термінології. Це сприятиме підвищенню статусу термінології архітектури в суспільному житті та забезпеченню належного рівня комунікації в цій науково-професійній галузі.

Мета роботи - спроба розглянути прикладний аспект методики викладання української морфеміки та словотвору іноземним студентам технічних закладів вищої освіти під час опанування ними наукового стилю мовлення. Вибір теми дослідження зумовлено практичними потребами вищої школи, що перебуває в стані пошуку ефективних методик викладання української мови як іноземної. Незважаючи на певну кількість наукових праць, присвячених дослідженню різних аспектів викладання українського словотвору як перспективного способу засвоєння мови й розширення лексичного запасу іноземних студентів, треба констатувати, що поза увагою в науковій літературі залишився аспект, повіязаний з викладанням словотвору різним цільовим аудиторіям. Об'єктом дослідження стала навчально-методична література з вивчення української мови як іноземної, застосовувана в закладах вищої освіти технічного спрямування. Предмет дослідження - навчальні завдання з української морфеміки та словотвору. Аналіз досліджуваного матеріалу здійснено переважно описовим методом, який реалізовано способами класифікації, лінгвістичного спостереження над застосуванням засобів та способів українського словотвору. Проаналізовано методичні принципи, покладені в основу розгляду цього аспекту, та запропонована послідовність застосування різноманітних вправ, що дозволяють розширити лексичний запас іноземних студентів і полегшити розуміння ними семантико-дериваційних процесів, притаманних науково-технічному різновиду наукового стилю української мови. Таким чином, дослідження дозволило сформулювати висновки про те, що вивчення словотвору на заняттях з мови в іноземній аудиторії, що отримує освіту за технічним спрямуванням, має дещо відрізнятися від роботи гуманітаріїв над цим аспектом. Зібраний та опрацьований матеріал сприятиме вдосконаленню навчального процесу з вивчення української мови іноземними громадянами, що навчаються в технічних закладах вищої освіти. Результатом цього дослідження в майбутньому може бути узагальнення базових засобів словотворення, притаманних науково-технічному різновиду наукового стилю української мови.