Досліджено причинну обумовленість і напрямки еволюції європейської економічної інтеграції. Виділено основні ознаки завершення формування європейської економічної інтеграції як досконалої системи. Визначено шляхи спрямування зусиль України у справі приєднання до спільного європейського ринку.

Наведено результати аналізу глобалізаційних впливів на регіональну економічну політику (ЕП) держав. Висвітлено особливості змін в управлінні регіональним розвитком за умов глобалізації. Охарактеризовано принципи здійснення регіональної політики в країнах Європейського Союзу, обгрунтовано шляхи джерел і механізмів проведення більш ефективної регіональної ЕП України в контексті європейської інтеграції, а також визначення інвестиційної політики як основи економічного розвитку регіонів країни.

Приведены результаты анализа глобализационных влияний на региональную экономическую политику (ЭП) государств. Освещены особенности изменений в управлении региональным развитием в условиях глобализации. Охарактеризованы принципы осуществления региональной политики в странах Европейского Союза, обоснованы пути источников и механизмов проведения более эффективной региональной ЭП Украины в контексте европейской интеграции, а также определения инвестиционной политики как основы экономического развития регионов страны.

Досліджено особливості визначення витрат конвергенційних взаємодій. Визначено, що дані витрати є витратами зі зближення рівнів економічного розвитку суб'єктів економічної інтеграції, а також за умов посилення процесів міжнародної економічної інтеграції в Україні витрати конвергенційних взаємодій є надзвичайно високими за рахунок відставання у соціально-економічному розвитку від країн Європейського Союзу.

Исследованы особенности определения затрат конвергенционных взаимодействий. Определено, что данные затраты являются затратами по сближению уровней экономического развития субъектов экономической интеграции, а также в условиях усиления процессов международной экономической интеграции в Украине затраты конвергенционных взаимодействий являются чрезвычайно высокими за счет отставания в социально-экономическом развитии от стран Европейского Союза.

Досліджено теоретико-методологічні засади трансакційних витрат у контексті міжнародної економічної інтеграції. Розглянуто суть і вдосконалено класифікацію зазначених витрат, виокремлено їх основні види, а саме: конвергенційні, комунікаційні, організаційно-правові. Висвітлено питання щодо механізму регулювання трансакційних витрат міжнародної економічної інтеграції. Запропоновано загальні та часткові індикатори, що відіграють роль критеріїв оцінювання динаміки цих витрат. З використанням запропонованих часткових індикаторів досліджено формування трансакційних витрат міжнародної економічної інтеграції в ЄС. Визначено динаміку витрат інтеграційних взаємодій за умов функціонування Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), а також здійснено аналіз рівня цих витрат за умов політико-консультативного форуму (Грузії, України, Азербайджана та Молдови - ГУАМ) та Єдиного Економічного Простору (ЄЕП) (Білорусі, Росії, України та Казахстану). Досліджено особливості інституційного середовища України у контексті інтеграції до світового господарства. З застосуванням індикативно-індексного підходу до використання у розрахунках загальних індикаторів проаналізовано рівень витрат інтеграційних взаємодій за участі країн-членів ЄС, ОЧЕС, ЄЕП і ГУАМ. Запропоновано основні заходи щодо вдосконалення регулювання цих витрат в Україні.

Розкрито питання управління зовнішньоекономічною діяльністю (ЗЕД). Розглянуто основні етапи інтернаціоналізації бізнес-діяльності. Приділено увагу змінам, які відбулися на сучасному етапі в міжнародних і національних стандартах, а також в практиці ЗЕД підприємств.

Раскрыт вопрос управления внешнеэкономической деятельностью (ВЭД). Рассмотрены основные этапы интернационализации бизнес-деятельности. Уделено внимание изменениям в международных и национальных стандартах, а также в практике ВЭД предприятий.

Сформульовано необхідність поглиблення та удосконалення еколого-економічних показників, розглянуті існуючі індекси та індикатори сталого розвитку. Проведено порівняльний аналіз існуючих нормативів для розрахунку екологічного податку та зборів за забруднення навколишнього середовища. Окреслено основні проблеми природокористування в Україні та їх наслідки, а саме негативний вплив на здоров'я населення. Запропоновано методику вимірювання екологічно скоригованого валового регіонального продукту (ЕВРП) на основі удосконалення витратного методу. Проаналізована залежність регіонального добробуту від стану навколишнього середовища за допомогою вимірювання ЕВРП регіонів України. Досліджено навантаження на регіони України за компонентами забруднення водного середовища, атмосферного повітря, земельних ресурсів та темпів формування відходів. Проведено групування регіонів за ЕВРП на душу населення, за якого виокремлені позитивна та негативна динаміка показника.

Здійснено оцінку умов формування міжнародних виробничих мереж. Обгрунтовано використання методу нечіткої кластеризації на основі штучного інтелекту. За рахунок використання класифікаційного аналізу отримано правила віднесення країни до певного кластера, де найважливішим фактором є глобальний інноваційний індекс.

Виконано аналіз особливостей використання технологій "Інтернет речей" у глобальному виробництві. Виокремлено, що основні сфери реалізації концепції входять до топ-5 технологічних драйверів глобальної конкурентоспроможності у ХХI ст. Отримано висновок, що концепція "Інтернет речей" міждисциплінарна і має не лише переваги, а й загрози: втрата робочих місць та питання інформаційної безпеки. Визначено, що в нашій країні необхідно сформувати системний підхід до впровадження цих технологій, який базувався б на адаптації світового досвіду в цій сфері.

Проведено дослідження проблем посилення торговельних протистоянь у світовій економіці. Систематизовано основні форми економічних обмежень і санкцій. На прикладі взаємодії США та КНР розглянуто основні тенденції розвитку світової економіки: протекціонізм, регіоналізм, трансрегіоналізм. Ідентифіковано основні характеристики торговельних війн РФ проти України. Оцінено вплив санкцій РФ на українську економіку.

Висвітлено теоретичні та практичні засади формування глобальних ланцюгів вартості, залучення в їх функціонування країн світу. Визначено та конкретизовано функціональні прояви глобальної торгівлі доданою вартістю в умовах зростаючої взаємозалежності національних економік. Здійснено аналіз динаміки та тенденцій розвитку глобальних ланцюгів вартості на основі даних національних статистичних служб і міжнародних організацій. Обгрунтовано основні закономірності розвитку та трансформації існуючих ланцюгів вартості, виявлено ключові глобальні та національні чинники, що визначають інтенсивність потоків доданої вартості в міжнародній торгівлі. Запропоновано рекомендації для конкретних галузей української економіки щодо оздоровлення її виробничої структури та активізації експорту продукції з високою доданою вартістю.

Висвітлено загальнотеоретичні та практичні здобутки світової і вітчизняної думки у сфері міжнародних економічних відносин. Систематизовано основні показники оцінювання результативності й ефективності співпраці різних країн в умовах інтернаціоналізації та глобалізації і наведено їх розрахунки. Розкрито проблеми інтеграції України у світовий простір. Охарактеризовано функції міжнародних організацій, викладено основні їх положення щодо векторів взаємодії національних економік у світовій системі координат. Висвітлено еволюцію формування міжнародних економічних відносин. Проаналізовано міжнародну торгівлю товарами як провідну форму міжнародних економічних відносин. Досліджено міжнародні економічні організації у багатосторонньому економічному співробітництві та регулюванні міжнародних економічних відносин. Розглянуто проблеми інтеграції України до системи світогосподарських зв’язків. Проаналізовано економічну єдність світу та глобальні проблеми міжнародних економічних відносин.

Досліджено основні організаційні та правові засади інституційної підтримки експорту в Україні. Проаналізовано рівень розвитку експортного потенціалу та основні цілі формування інституційного механізму експортної підтримки вітчизняних підприємств. Запропоновано механізм трансформації, який не вимагає додаткових витрат адміністративно-фінансових ресурсів та покликаний оптимізувати існуючу розгалужену систему державної підтримки вітчизняних експортерів на зовнішніх ринках.

Розглянуто економічний розвиток Республіки Чилі з 1970-х по сьогодення і вплив на неї політики "економічного прориву" на різних етапах розвитку та різноманітних політик від соціалізму до демократії. Проаналізовано зміни експортної стратегії держави. Визначено синергетичний ефект зазначених змін унаслідок трансформації соціальної та інноваційної політики. Враховуючи чилійський досвід, установлено, що для української економіки необхідним є розвиток наукомістких підприємств із використанням прибуткових на наявний момент галузей.

Обґрунтовано теоретико-методологічні засади глобальних імперативів розвитку міжнародних виробничих мереж. Доведено, що утворюючим елементом будь-якої міжнародної виробничої мережі є глобальні ланцюги вартості. Узагальнено методологічний інструментарій аналізу міжнародних виробничих мереж, запропоновано здійснювати оцінювання умов їх формування через систему маркерів, що визначають ці умови в певних країнах. Визначено загальні закономірності фрагментації міжнародного виробництва та тенденції секторального формування міжнародних виробничих мереж у XXI ст. Конкретизовано вплив фрагментації міжнародного виробництва на розвиток людського капіталу, який характеризується збільшенням попиту на нові види діяльності, з метою нівелювання скорочення обсягу інвестицій від ущільнення міжнародних виробничих мереж. Розкрито зміст і тенденції трансформації регулювання глобального відтворювального процесу за розвитку міжнародних виробничих мереж. Обґрунтовано особливості формування інституційного середовища функціонування міжнародних виробничих мереж, яке відбувається через погодження різноманітних інтересів суб'єктів цих взаємодій. Оцінено умови формування міжнародних виробничих мереж у 35-ти країнах світу, що дозволило виявити й обґрунтувати закономірності зв'язку між рівнем технологічного розвитку країни й умовами входження її у мережі. Ідентифіковано стратегії соціально-економічного розвитку країн-лідерів за участю у висхідних ланках міжнародних виробничих мереж. Доведено, що з метою включення українських підприємств у несировинні ланки мереж і збільшення в мережах їх частки доданої вартості необхідним є: постійна державна підтримка основних видів економічної діяльності, які переважно належать до третинного сектору; накопичення потенціалу для освоєння нових функцій у бізнес-процесах; обов'язкове врахування того, що конкуренція входження у найбільш прибуткові ланки постійно наростає, а доходи їх учасників знижуються.

Викладено результати дослідження міжнародних стратегічних альянсів як форми співпраці компаній в ІТ-сфері та можливості включення українських компаній у ці відносини. Встановлено фактори, що визначають перехід від конкуренції до співпраці, та утворення альянсів між компаніями в ІТ-сфері. Доведено необхідність ретельного обгрунтування рішень щодо вступу вітчизняних компаній ІТ-сфери в міжнародний стратегічний альянс.

Розглянуто вплив цифрових технологій на формування зовнішньоторговельної політики. Визначено, що поглиблення торговельних відносин між країнами та зростання частки цифрових товарів і послуг у зовнішньому товарообороті стимулюють перегляд інструментів регулювання. Обгрунтовано важливість узгодження правил цифрової торгівлі з ключовими торговельними партнерами. Наведено рекомендації щодо удосконалення зовнішньоторговельної політики України в умовах глобальної диджиталізації.

Відновлення української конкурентоспроможності в умовах воєнного вторгнення з боку рф передбачає масштабну реконструкцію по всіх регіонах України, але здебільшого необхідно технологічне відновлення вітчизняних проєктів міжнародної співпраці. Інтегрування напрацьованих технологічних розробок з європейськими, азійськими або американськими партнерами допоможе швидше відновити знищене та вивести українську науково-технічну базу на новий рівень розвитку. Мета статті - визначення концептуальних засад повоєнної відбудови економіки України на основі дослідження міжнародної технічної допомоги. Використано комплекс взаємодоповнюючих методів наукової ідентифікації економічних процесів та явищ: системно-структурний, порівняльний і статистичний аналіз, а також інформаційний, процесний та інституційний підходи. З моменту набуття незалежності в 1991 р. Україна постійно отримує двосторонню та багатосторонню підтримку. З 24 лютого - 27 березня 2022 р. передано 13 млрд євро двосторонньої гуманітарної, військової та фінансової підтримки Україні з боку урядів ЄС та G7. Міжнародну допомогу поділено на певні групи: військова, медична, аварійне та спеціалізоване обладнання. Враховуючи, що оборонна промисловість характеризується технологічною складністю пропонованих продуктів і послуг, а також постійним інноваційним процесом, наявна співпраця з технологічними партнерами (технологічне освоєння та навчання українських військових) дає змогу максимально долучити вітчизняні галузі до інноваційного відновлення. Висновки: концептуальною засадою повоєнної відбудови економіки країни має стати освоєння знань/технологій/інновацій, які передані нам у рамках міжнародної технічної допомоги для боротьби з російською агресією, що буде покладено в основу нової інноваційної бізнес-моделі у високотехнологічній галузі з використанням стратегічної трансформації соціально-економічної системи України.

Розглянуто причини, сутність та можливі шляхи вирішення основних сучасних проблем міжнародного бізнесу. Увагу приділено проблемам теоретичного дослідження міжнародного бізнесу, проблемам середовища міжнародного бізнесу та його галузевим проблемам. Розкрито проблеми міжнародного ринку освітніх послуг та місця України в ньому.

Представлено розширений огляд структури світової індустрії азартних ігор, який базується на сучасній практиці Європи та ЄС, США та країн Азії. Проаналізовано механізми державного регулювання індустрії азартних ігор на міжнародному та національному рівнях, у тому числі діяльність універсальних і регіональних міжнародних організацій, а також розглянуто основні документи та існуючі судові практики у цій сфері. Висвітлено підходи органів-регуляторів у сфері азартних ігор до форм і методів державного регулювання у США і Європейському Союзі, проблеми, що виникають у процесі здійснення такого регулювання, та шляхи їх розв’язання, зокрема з питань запобігання відмиванню грошей. Зазначено, що недостатня прозорість індустрії азартних ігор призводить до того, що в більшості країн вводять обмеження або заборону на нього. Однак є і такі країни, де гральний бізнес не тільки офіційно дозволений, але і приносить значний дохід як власникам казино, так і державі у вигляді податку. Наголошено, що це лише один із прикладів існуючих протиріч в індустрії азартних ігор, що потребують певного осмислення. Розкрито питання становлення регулювання індустрії азартних ігор в Україні. Окреслено історію, сучасний стан і перспективи розвитку грального бізнесу в світовій економіці. Використано достатній ілюстративний матеріал, який дозволяє засвоїти теоретичні та прикладні аспекти державного регулювання індустрії азартних ігор на міжнародному та національному рівнях, у тому числі діяльність основних універсальних і регіональних міжнародних організацій у цій сфері, а також оволодіти понятійно-категоріальним апаратом.

Глобальна пандемія COVID-19 спричинила появу значної невизначеності в міжнародному бізнесі. Це пов'язано з тим, що поширення вірусу значною мірою впливає на державну політику щодо соціальних обмежень, а також на економічну поведінку населення, що, своєю чергою, спричиняє розвиток кризових явищ у бізнесі. Тому міжнародні компанії повинні прийняти нову корпоративну поведінку, яка відповідає належним протоколам охорони здоров'я, але з урахуванням наявних значних відмінностей у діяльності цих компаній. Мета роботи - ідентифікація особливостей трансформації управлінської діяльності в міжнародних компаніях в постковідний період. Дослідження проведено із застосуванням методів теоретичного узагальнення, порівняльного аналізу, синтезу, індукції та дедукції, що дало змогу встановити фактори ризику пандемії COVID-19 для бізнесу, а також їх вплив на формування стратегії управління міжнародними компаніями в постковідний період. У результаті аналізу фактологічного матеріалу узагальнено підходи до управління бізнес-ризиками у зв'язку з пандемією COVID-19. Вони включають вивчення макро- та мікроризиків з економічної точки зору та їх впливу на поведінку та купівельну спроможність споживачів. Внаслідок пандемії бізнес зазнав труднощів через зменшення товарообігу, спричинене зниженням споживчого попиту. Доведено, що послаблення соціальних обмежень щодо економічної діяльності через небезпеку передачі COVID-19 слід трактувати з урахуванням можливих ризиків для міжнародних компаній. Тобто виникає необхідність трансформації управління ризиками в міжнародних компаніях у відповідь на COVID-19. Воно повинно здійснюватися дисципліновано та з нульовою толерантністю до будь-якої недбалості. Обгрунтовано, що нова модель управлінської діяльності міжнародної компанії повинна сприяти контролю за поширенням COVID-19 і відповідно має включати три основні етапи - планування, впровадження та вбудовування. Майбутні дослідження в цій науковій площині будуть більше зосереджені на розробці інструментарію управління ризиками, виходячи з диференційованих потреб міжнародних компаній, які обумовлені наявністю значних відмінностей в їх діяльності.