Проблема удосконалення обстеження та лікування жінок із синдромом хронічного тазового болю (ХТБ) залишається однією з головних у сучасній гінекології. Це зумовлено високою частотою даної патології, нез'ясованістю багатьох аспектів патогенезу, супутніми психоемоційними розладами, а також труднощами під час вибору ефективного лікування. Лікування пацієнтів з гінекологічною патологією є більш ефективне із урахуванням оцінки інтенсивності болю. Встановлено цінність шкал для оцінки болю в комплексному обстеженні жінок з ХТБ. Основну групу склали 62 пацієнтки, у яких на фоні хронічних запальних захворювань статевих органів діагностовано варикозне розширення вен малого тазу (ВРВМТ). Контрольну групу склали 32 пацієнтки без больового синдрому та ознак гінекологічної патології. Середній вік жінок склав 35 років. Оцінка болю проводилася на основі короткої оцінки болю, цифрової рейтингової шкали, короткої форми опитувальника болю МакГілла та візуально аналогової шкали. Виявлено, що більшість жінок змушені обмежувати свою повсякденну діяльність, у половини спостерігається порушення сну, майже половина пригнічені, емоційна лабільність з частою зміною настрою відзначається у 79,0 %, а третина жінок схильні до депресії. Більшість жінок відчували стискаючий, ниючий та м'який характер болю помірної інтенсивності (82,2 %). Загальноприйнята терапія, яка була спрямована на зниження хронічного болю, була тимчасовою і в 79,0 % випадків призводила до полегшення на 10 %. Відзначено, що кількісна оцінка больового синдрому не має діагностичного значення для диференціальної діагностики причини ХТБ, а володіє прогностичною цінністю рутинного оцінювання болю протягом лікування.

Наведено літературний огляд сучасного стану проблеми варикозного розширення вен малого тазу (ВРВМТ). Описано анатомо-фізіологічні особливості венозної системи, етіологія і патогенез тазового варикозу. Відзначено, що основними клінічними проявами ВРВМТ є біль внизу живота і підвищена секреція зі статевих шляхів. Поліморфізм клінічних проявів, відсутність специфічних симптомів робить необхідним обстеження венозної системи малого тазу у всіх жінок з больовим синдромом в нижній частині живота. Висвітлено сучасні методики діагностики та лікування синдрому тазового венозного повнокрів'я.

Мета дослідження - оцінювання ефективності медикаментозної терапії хронічного тазового болю (ХТБ) у жінок із варикозним розширенням вен малого таза (ВРВМТ). Проведено обстеження 62 жінок репродуктивного віку з ХТБ на тлі ВРВМТ. Пацієнтки одержували діосмінвмісний флеботропний препарат нормовен (ПАТ "Київський вітамінний завод") по 500 мг 2 рази на день у безперервному режимі per os курсами 14 днів кожного місяця протягом 6 міс. Для попередження рецидиву больового синдрому 30 жінок профілактично вживали препарат нормовен у наведеній дозі через 3 міс після завершення основного курсу з повтором через 3 міс; 32 пацієнтки знаходилися під динамічним спостереженням без одержання профілактичного лікування. У групу порівняння увійшли 30 здорових жінок. Усім жінкам проводили клініко-лабораторне обстеження, УЗД і доплерометрію для визначення внутрішнього діаметра яєчникових, маткових, аркуатних і внутрішніх клубових вен (см) і пікової систолічної швидкості кровотоку у маткових венах (см/с). Больовий синдром оцінено за шкалами для оцінювання болю (Pain Assessment Scales). Одержаний цифровий матеріал оброблено статистично з використанням програм Microsoft Excel 2000 та Statistica 5.11. Установлено, що більшість жінок із ХТБ змушені обмежувати свою повсякденну діяльність, у половини спостерігається порушення сну, майже половина пригнічені, у 79,0 % відзначається емоційна лабільність з частою зміною настрою, а третина жінок схильні до депресії. Більшість жінок (82,2 %) відчували стискаючий, ниючий і м'який характер болю помірної інтенсивності. Після шестимісячного курсу лікування нормовеном у 67,7 % жінок було досягнуто повну редукцію болю, у більшості жінок відзначено покращання сну, настрою та нормалізації повсякденної діяльності. У третини пацієнток залишався періодичний ниючий біль легкої інтенсивності. Відбулося достовірне зниження інтенсивності болю, що за ВАШ склало 1,50 +- 1,3 бала. Періодичне призначення профілактичних курсів венотоніку надали можливість попередити рецидив застійного тазового синдрому та тазового болю у 90,0 % пацієнток.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.230.52 + Р715.011

Рубрики:

Варикозне розширення вен

Запалення жіночих статевих органів

Шифр НБУВ: Ж24388 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - вивчити зміни функціональної активності ендотелію та плазмово-коагуляційної ланки гемостазу в жінок з хронічними запальними процесами внутрішніх статевих органів (ХЗПВСО) з та без варикозного розширення вен малого тазу (ВРВМТ). Обстежено до та після лікування 68 жінок з ХЗПВСО на фоні ВРВМТ (I група); 52 жінки - з хронічними запальними процесами органів малого тазу без варикозного розширення вен малого тазу (II група); 30 - практично здорових жінок (група контролю). Вік жінок становив від 18 до 45 років. Всі пацієнтки досліджуваних груп одержували запропоноване авторами лікування, що включало діосмінвмісний флеботротропний препарат нормовен по 500 мг двічі в день у безперервному режимі та донатор оксиду азоту тіворгін аспартат по 5 мл тричі в день per os курсами 14 днів кожного місяця протягом шести місяців. Визначення концентрації ендотеліну- 1, простацикліну виконували за імуноферментним методом за допомогою набору реактивів фірми "Biomedica" (Австрія), визначення D-дімерів у плазмі крові проводилося латекс-тестом фірми "Органон-техніка". У жінок з ХЗПВСО з та без ВРВМТ констатували підвищення продукції ендотеліну - 1, який має проагрегантну та прозалальну дію. Одночасно відмічали зниження синтезу простацикліну, який володіє антиагрегантними властивостями. Під час оцінки показників коагутограм у пацієнток досліджуваних груп виявлено схильність до гіперкоагуляції, про що свідчать збільшення рівня фібриногену та підвищення показника фосфоліпід залежних тестів коагуляції. Зниження відсотка фібринолітичної активності крові та збільшення у плазмі крові концентрації молекулярного маркеру тромбофілії Д-дімеру, можна розцінювати як активацію внутрішньосудинної коагулопатії та наявність дизфункції ендотелію. Висновки: проведені дослідження констатували ендотеліальну дисфункцію та порушення плазмово-коагуляційної ланки гемостазу в обидвох досліджуваних групах; після проведеного лікування спостерігали покращання функціональної активністі ендотелію та нормалізацію основних показників плазмово-коагуляційної ланки гемостазу.

Мета дослідження - вивчення та порівняння змін гемомікроциркуляторного русла (ГМЦР) кон'юнктиви очного яблука та адвентиції варикозно розширених вен малого таза (ВРВМТ) у жінок із хронічними запальними процесами внутрішніх статевих органів (ХЗПВСО). Обстежено 54 жінки з хронічними запальними процесами внутрішніх статевих органів на тлі ВРВМТ (I група) та 30 практично здорових жінок (група контролю). Вік жінок становив від 18 до 45 років. Бульварну мікроскопію проводили за допомогою щілинної лампи ЩЛ-2Б. Результати мікроскопії оцінювали за системою В. С. Волкова та співавторів. Для оцінювання перебудови ГМЦР адвентиції ВРВМТ використано операційний матеріал 12 жінок репродуктивного віку. Головним чином це були шматочки оваріальної вени. Вивчення ГМЦР у стінці вени проводили неін'єкційним методом імпрегнації сріблом за В. В. Купріяновим. Для стандартизації результатів стан ГМЦР адвентиції венозної стінки у нормі вивчали у 5 жінок репродуктивного віку, які загинули внаслідок різних травм. Після проведених досліджень виявлено клініко-морфологічні паралелі між змінами ГМЦР кон'юнктиви очного яблука та адвентиції ВРВМТ. Архітектоніка артеріол майже не змінювалась. Венули розширені, звивисті, місцями варикозно розширені, заповнені форменими елементами. Будова капілярів поліморфна. Капілярна сітка була локалізована і сконцентрована або мала форму густої площинної сітки, капіляри розширені. У мікропрепаратах адвентиції виявляли артеріоло-венулярні анастомози. Ядра ендотеліоцитів були вкорочені. У деяких препаратах діаметр артеріол відповідав діаметру збиральних венул. Проведені дослідження підтверджують як клінічно, так і патоморфологічно, що однією із ланок патогенезу ХЗПВСО, які виникають на тлі ВРВМТ, є порушення ГМЦР. Виявлені вперше зміни ГМЦР кон'юнктиви очного яблука та адвентиції ВРВМТ у жінок з ХЗПВСО демонструють їх системність. Отримані результати доводять необхідність застосування у лікуванні ХЗПВСО на тлі ВРВМТ препаратів, які покращують гемомікроциркуляцію.

Шифр НБУВ: Ж15785 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що хронічні запальні процеси внутрішніх статевих органів часто поєднуються з варикозним розширенням вен малого таза, що значно погіршує перебіг кожної з цих патологій. Отримано нові дані, доповнено існуючу патогенетичну концепцію розвитку та прогресування хронічних запальних процесів внутрішніх статевих органів і варикозного розширення вен малого таза. Детально вивчено зміни функціональної активності ендотелію, стан гемодинаміки малого таза, гемомікроциркуляторного русла кон’юнктиви очного яблука й адвентиції венозної стінки. На основі проведених досліджень доповнено діагностично-лікувальний алгоритм і доведено, що підвищення якості патогенетичної терапії хронічних запальних процесів органів малого таза вимагає використання медикаментозних середників, здатних оптимізувати судинні процеси у вогнищі запалення.