Вивчено можливості повної корекції атрезії легеневої артерії з дефектом міжшлуночкової перегородки (АЛА+ДМШП) шляхом попереднього формування легенево-судинного русла. У 128-ми хворих виконано 208 операцій: у 10-ти - первинну радикальну операцію, у 118-ти - паліативні втручання, а саме, системно-легеневі анастомози (64), уніфокалізацію джерел легеневого кровопостачання (37), хірургічну дилатацію гіпоплазованих легеневих артерій (33). До радикальної корекції шляхом виконання уніфокалізації вдалося підготувати 24-х (64,9 %) пацієнтів з 37-ми, що мали аномалії арборизації. Після центральної паліації розміри легеневих артерій збільшилися в 4,1 рази та наблизилися до норми. Після підготовчих втручань радикальну корекцію виконано у 57-ми (44,5 %) хворих. Зазначено, що хірургічне формування легенево-судинного русла дозволяє виконати повну корекцію АЛА+ ДМШП у половини хворих, з урахуванням летальності на попередніх етапах та індивідуальних особливостей колатеральних артерій.

Ключ. слова: коарктація аорти, супутні вади, аневризми аорти, хірургічне лікування
Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.112

Рубрики:

Хірургічна патологія аорти

Шифр НБУВ: Ж24454 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р410.105.01-3

Рубрики:

Вроджені вади серця

Шифр НБУВ: Ж24454 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Викладено деякі історичні та сучасні погляди на складну природжену ваду серця - тетраду Фалло. В історичному контексті представлено різні методи паліативних хірургічних втручань, які є певною стадією у хірургічному лікуванні вади. Паліації дозволяють хворим пережити критичні періоди природного перебігу вади та безпечно перейти до кінцевого етапу лікування. Продемонстровано переваги та недоліки цього виду операцій.

Описано унікальне спостереження і успішне хірургічне лікування судинного кільця з коарктацією аортальної дуги і міксомою лівого передсердя у хворої з вродженою тяжкою деформацією грудної клітки. Мета роботи - демонстрація тактики лікування. Пацієнтка у віці 40 років прооперована 14.04.2008 р. лівобічним доступом (пластика задньої дуги аорти в межах коарктації і розділення судинного кільця). 21.04.2008 р. видалена міксома лівого передсердя серединним доступом. Обидві операції пройшли без ускладнень, що підтвердило правильність хірургічної тактики.

Мета роботи - оцінити можливості методу корекції складних форм коарктації аорти з використанням часткового обходу лівого шлуночка. Простий метод часткового екстракорпорального шунтування під час хірургічного лікування складних форм аортальної коарктації використаний з 2002 р. у 49-ти хворих (вік 5 - 53 роки). Доступом через лівобічну торакотомію з гепаринізацією крові (300 од./кг) канюлювали ліве передсердя і низхідну грудну аорту нижче коарктації і приєднували до магістралей апарата штучного кровообігу. Вмикали штучний кровообіг, затискали аорту, коригували ваду, після чого шунтування припиняли (26 - 150 хв). Помер один хворий із супутньою хворобою Аерза. 48 (98 %) із 49 прооперованих за цим методом пацієнтів добре перенесли втручання і були виписані. Висновки: часткове шунтування лівого шлуночка робить корекцію складних коарктаційних вад більш легкою та безпечною.

Мета роботи - представити досвід, результати та перспективи повторних втручань у віддалені терміни після радикальної корекції тетради Фалло. Наведено аналіз результатів 65 повторних хірургічних операцій, виконаних у 62 пацієнтів у віддалені терміни спостереження після радикальної корекції тетради Фалло, за період 1981 - 2014 рр. Інтервал між радикальною корекцією вади і повторною операцією - від 1 міс до 30 років (у середньому (8,5 +- 6,3) року). Серед досліджуваних хворих, залежно від переважання певного ускладнення та причини його виникнення, виділяли: пацієнтів з резидуальними вадами - 25 (40,4 %) випадків; з дисфункцією правого шлуночка - 23 (37,0 %); з вадами клапанів - 5 (8,0 %); з іншими рідкісними ускладненнями - 9 (14,6 %). Всього у 62 хворих виявлено та кориговано 100 ускладнень. Найчастішими ускладненнями, які вимагали повторної хірургічної корекції, були: реканалізація дефекту міжшлуночкової перегородки (36,0 %), виникнення аневризми правого шлуночка (19,0 %), недостатність тристулкового клапана (13,0 %), залишкова обструкція вивідного відділу правого шлуночка (9,0 %), дисфункція правого шлуночка, обумовлена недостатністю клапана легеневої артерії (6,0 %) та аневризмою легеневої артерії (5,0 %). Висновки: летальність після хірургічної корекції пізніх ускладнень становила 8,0 %. У всіх виписаних пацієнтів за даними ехокардіографії відзначено позитивну динаміку об'ємних і функціональних показників правого і лівого шлуночків серця.