Проаналізовано гру як особливий вигляд життєдіяльності людини. Подано стислий опис стану дослідженості даної проблеми на сучасному етапі в різних сферах наукового знання - в психології, філософії, культурології, етнографії, соціології. Особливу увагу приділено місцю та ролі гри в освітньому процесі, обгрунтовано актуальність використання імітаційних, рольових ігор. У даному контексті гру розглянуто як інструментарій для трансляції та засвоєння попереднього досвіду, аналізу моделі реальності та адаптації до неї. Підкреслено, що імітаційні, рольові ігри виконують роль структурно-організованого соціального середовища, в якому індивід отримує власне поліфонічне зображення своїх індивідних властивостей у знаках, за фактичної неучасті викладача або вчителя. Повчальну гру представлено як особливий метод, інструмент, структуру для зберігання, передачі змісту. Останнє особливо важливе, оскільки тільки в процесі ігрового освоєння імпліцитно записаної в грі структури відносин відкриваються нові, а часто і несподівані смислові зв'язки, розпізнати які, зважаючи на варіанти сприйняття, є основним завданням учасників. Підкреслено, що освітню гру можна розглядати як один із засобів формування особистості учня, оскільки основний ефект впливу повчальної гри спостерігається на особистісному рівні.