Здійснено аналіз культурної ролі св. Кирила і Мефодія як літературного мотиву, транспонованого у романі Мілорада Павича "Хозарський словник". Легендарний характер постатей слов'янських святих вписується у стратегію реконструювання літературної і культурної легенди слов'янства, актуалізуючи таким чином її значення у європейському вимірі.

Висвітлено еміграційні контакти росіян з сербами у сфері історії, культури, екзистенціальну ситуацію обох націй у XX ст. Розкрито міжнародний діалог росіян в Югославії. Взаємні стосунки цього періоду характеризуються за діалогічним принципом Бахтіна.

Розглянуто питання рецепції Європи в антропологічному дискурсі Сербії, представленому з урахуванням імагологічної інтерпретації світу. У роздумах на тему "Серб, що зустрічає Європу" проаналізовано записки В. Єротича, які порівнюються з описами Д. Обрадовича.

У світлі характеристики метафоричної мови мандрівної реляції "Через сербські землі" (1904) Мері Едіт Дарем, у контексті європейського дискурсу на Балканах, показано намагання письменниці деметафоризувати і демістифікувати сербську територію (Сербію, Боснію і Чорногорію). Крім онтологічних метафор, традиційно присутніх в європейському мандрівному дискурсі, британська авторка оповідає барвисту "культурну історію", таким чином підсилюючи екзотичне уявлення про регіон.