Досліджено диригентську діяльність М. Лисенка у контексті проблем ідентичності. Акцентуючи увагу на деяких історичних фактах з біографії митця, окреслено риси, характерні для класика української музики, чий вплив на мистецтво є масштабним та незаперечним. Охарактеризовано національно-культурну ідентичність М. Лисенка, що підкреслено нерозривністю його композиторської, виконавської та диригентської діяльності з національним фольклором і поезією. У контексті проблем ідентичності проаналізовано творчу діяльність М. Лисенка та визначено основні характерні ознаки культурної і національної ідентичності, а також самоідентичності, які він проявляв упродовж творчого життя. Зроблено висновок, що постать М. Лисенка є синтезом різних компонентів ідентичності і не може бути зведена до котроїсь із них через масштабність та інтегративний тип таланту митця.

Розглянуто постать видатного українського диригента і композитора М. Колесси крізь призму національно-культурної ідентичності та самоідентичності. Фокусуючись на цих поняттях, проведено аналіз власних думок митця. Виявлено, що особливі риси ідентичності М. Колесси проявилися в його диригентській творчості, що базувалася на українських традиціях та здобутках хорової школи, у підручнику "Основи техніки диригування", який є базовим для львівської диригентської школи. Культурно-національна ідентичність виявляється у ній завдяки кращим музичним творам українських композиторів та обробкам народних пісень, що ілюструють диригентські схеми. ідентична диференціація в умовах бездержавності української нації дала змогу митцю зберегти власну ідентифікаційну цілісність протягом усього життя.