Індекс рубрикатора НБУВ: Р608.2-542

Рубрики:

Хвороби потових залоз

Шифр НБУВ: Ж23543 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Уточнено фактори ризику виникнення первинного гіпергідрозу та патогенетичні механізми посилення продуктивної активності потових залоз пахової ділянки у хворих на первинний аксілярний гіпергідроз. Вперше методом неінвазивного газохроматографічного аналізу визначено склад жирних кислот у поті пацієнтів на різних етапах лікування, розроблено спосіб оцінювання порушень ліпідного метаболізму у разі первинного гіпергідрозу. Вперше запропоновано інтегральний діагностично значимий коефіцієнт тяжкості перебігу захворювання, на основі якого розроблено критерії й алгоритм вибору оптимальної діагностики та лікування хворих на первинний аксілярний гіпергідроз. Встановлено особливості морфологічних і морфометричних змін у потових залозах аксилярної ділянки залежно від виду хірургічного та консервативного лікування хворих на первинний аксілярний гіпергідроз у ранньому та віддаленому післяопераційному періодах. Вперше розроблено та впроваджено в клінічну практику новий хірургічний інструмент, а саме оригінальну металеву канюлю для здійснення комплексного ультразвукового та вакуумно-механічного видалення потових залоз у хворих на аксілярний гіпергідроз. Визначено відеоендоскопічні маркери оптимального видалення потових залоз у разі комплексного хірургічного лікування хворих на первинний аксілярний гіпергіроз.

Описано принципи організації та функціонування системи підтримки прийняття рішень (СППР), створеної на основі аналітичних моделей визначення кількості ставок викладачів, розрахунку навчального навантаження та оцінки ефективності навчальних планів. СППР забезпечує можливість фінансової оцінки прогнозних варіантів контингенту студентів та навчальних планів. Також, система дає змогу моделювати та розраховувати навчальне навантаження університету та його окремих структурних підрозділів за допомогою динамічної зміни коефіцієнтів методики розрахунку навантаження.

Структуру потових залоз пахвових ділянок шкіри досліджено при есенціальному гіпергідрозі та після його лікування з використанням механічного кюретажу, самостійно або в поєднанні з ультразвуковою деструкцією. Показано, що гіпергідроз супроводжується збільшенням канальців секреторного відділу потових залоз та їх просвіту. При цьому площа секреторного епітелію практично вдвічі більша, ніж у контролі, а його товщина збільшена в 1,5 разу. Кюретаж зумовлює вилучення разом з гіподермою більшої частини кінцевих відділів потових залоз і, внаслідок утворення щільного сполучнотканинного регенерату, попереджає їх регенерацію з поступовою гіпотрофією секреторних відділів, що залишилися. Поєднане використання кюретажу з ультразвуковою деструкцією під час лікування гіпергідрозу забезпечує більш виражену, ніж при проведенні тільки кюретажу, редукцію кінцевих відділів потових залоз. Це відбувається на тлі зменшення запальної реакції та формування ніжного сполучнотканинного регенерату. Хірургічні методи лікування, на відміну від застосування ботулотоксину, забезпечують більш виражену та стійку редукцію потових залоз при гіпергідрозі.

Вивчено жирнокислотний склад ліпідів поту хворих на гіпергідроз із використанням методу газорідинної хроматографії. Встановлено вірогідні зміни жирнокислотного складу ліпідів поту. Одержано дані, які можна використовувати за умов клініки з метою оптимізації діагностики патологічного стану потовиділення та обгрунтування необхідності його оперативної корекції.

Цель работы - с помощью ультразвукового исследования (УЗИ) отследить и сравнить качество стабилизации покровных тканей средней зоны лица спустя длительное время после выполнения трехуровневой подтяжки лица и классического SMAS лифтинга. В исследовании приняли участие 40 женщин в возрасте 42 - 70 лет, которым была выполнена подтяжка лица 5 - 8 лет назад. Исследуемую группу составили 20 женщин, которым была выполнена трехуровневая подтяжка лица, контрольную группу - 20 женщин, которым подтяжка лица была выполнена по классической методике. Средние показатели толщины покровных элементов в проекции якорных точек у пациенток спустя 5 - 8 лет после классической подтяжки лица: B - 3,9 мм, D - 5,9 мм, H - 6,6 мм; после трехуровневой подтяжки лица: В - 4,8 мм, D - 8,5 мм, H - 6,6 мм. Выводы: методика трехуровневой подтяжки лица показана пациентам с выраженными рельефными искажениями средней зоны лица, обеднением суборбитальной и скуловой зон.