Розв'язано актуальну задачу підвищення ефективності методів аналізу й оцінки експортної діяльності металургійних підприємств України, досліджено глобальні тенденції розвитку світової торгівлі та місце України у світовому глобалізаційному процесі. Розглянуто стан експортної діяльності України та металургійної галузі зокрема, що становить найбільшу частку експорту країни. Висвітлено напрямки розвитку експортної діяльності на макроекономічному рівні та рівні промислових підприємств. Визначено основні тенденції розвитку експорту України та підприємств металургійного комплексу. Проаналізовано організаційні схеми управління експортною діяльністю підприємств та шляхи розв'язання проблеми антидемпінгових процесів. Узагальнено методики визначення й оцінки ефективності даної діяльності. З'ясовано стан експортної діяльності підприємств металургійного комплексу України й оцінено її ефективність. Як шляхи підвищення її ефективності розроблено комплексний підхід до управління експортною діяльністю підприємств, запропоновано показники ефективності експорту, що містять показники ефекту та рентабельності експорту, ефективності використання власного та позикового капіталу, коефіцієнт структури платежу. Розроблено методичне забезпечення для автоматизованої комп'ютерної програми "Аналітика ЕД", з використанням якої є можливим більш ефективне проведення аналізу та прогнозування експортної діяльності металургійних підприємств. Запропоновано модель прогнозування обсягів продажу продукції на експорт, побудовану на базі методів множинного регресійного аналізу.

Спектр критеріїв, за яким проведено оцінку конкурсних пропозицій по проектам державно-приватного партнерства в портовій галузі включає досить вузьке, але ємне коло показників фінансово-економічної ефективності проекту і кваліфікаційного рівня претендентів. Однак дослідження іноземних методик оцінки проектів в морських портах та вітчизняного досвіду проведення концесійних конкурсів в інших галузях показало, що раціональним є більш чітке розмежування оцінювання, як конкурсних пропозицій, так і самих претендентів. Під час роботи використано декілька методів та підходів до наукового дослідження - узагальнення, систематизації, аналіз іноземного та вітчизняного досвіду проведення концесійних конкурсів та законодавчих актів. В результаті чого сформовано схему оцінювання конкурсних пропозицій та інвесторів, а також запропоновано алгоритм розрахунку інтегральної конкурсної оцінки, заснованої на розділенні конкурсних критеріїв на чотири групи: техніко-економічні, фінансові (для конкурсної пропозиції), фінансово-інвестиційні, організаційні (для інвесторів). Запропоновані аспекти удосконалення методики конкурсного відбору проектів, що реалізуються в портовій галузі за допомогою механізму державно-приватного партнерства, сприятимуть більш збалансованому та оптимальному вибору кращої пропозиції не тільки з точки зору змісту, але й характеристики інвестора, який її подає. З іншого боку, використання загальноприйнятого успішно апробованого за різних умов реалізації проектів бального методу оцінювання буде запорукою застосовності пропонованих заходів.

Висвітлено теоретичні засади та розглянуто практичні аспекти застосування механізму державно-приватного партнерства для підвищення конкурентоспроможності морської портової галузі України в сучасних умовах розвитку ринку портових послуг. Досліджено методологічні аспекти управління морськими портами України та досвід іноземних країн щодо моделей власності в портах і структур управління ними, форм участі приватного капіталу. Запропоновано концепцію ефективного управління розвитком морської портової галузі України, досліджено організаційно-правовий, фінансово-економічний та інвестиційний механізм реалізації процесів роздержавлення на основі державно-приватного партнерства.

Обгрунтовано методичні підходи та напрями впровадження державно-приватного партнерства (ДПП) з метою підвищення ефективності та конкурентоспроможності морських портів України. Запропоновано Концепцію управління розвитком морських портів, яка дозволяє комплексно та системно підійти до вирішення проблем галузі, використовуючи управлінський і ресурсний потенціал приватних інвесторів в умовах змішаної форми власності. Розроблено пропозиції щодо організаційно-правового механізму застосування ДПП в морських портах, а саме: доопрацювання правового забезпечення концесійної діяльності, реформування структури управління морськими портами, перебудови системи управління реалізацією проектів ДПП. Запропоновано методичні підходи до визначення інвестиційної привабливості морських портів, їх конкурентного статусу, концесійної плати. Розроблено пропозиції щодо вдосконалення системи управління інфраструктурними проектами, що реалізуються в морських портах, та методики оцінювання конкурсних пропозицій.

Ефективність діяльності приватного сектора в морських портах України викликає інтерес держави щодо залучення незалежного капіталу до розбудови портової галузі. Мета роботи - дослідження економічної та фінансової ефективності роботи державних і приватних стивідорів у морських портах України для обгрунтування доцільності та своєчасності проведення приватизаційних заходів. Використано методи та підходи економічного та фінансового аналізу, за допомогою яких було оцінено в динаміці кількісні показники вантажообігу в морських портах України, зміну їх розподілу між державними та приватними стивідорними компаніями, досліджено окремі показники фінансового стану стивідорів. Зроблено висновки про значну диференціацію державних стивідорів за ефективністю їх роботи, стійке нарощення масштабів присутності приватних компаній у портовому бізнесі, зростання інвестиційної активності прибуткових державних та приватних стивідорів. За результатами аналізу запропоновано звернути увагу на певні особливості проведення приватизації державних стивідорних компаній в Україні.

Висвітлено питання вдосконалення організаційно-економічного та управлінського механізмів формування пріоритетів розвитку підприємств морської галузі, зокрема, судноплавних компаній та морських портів, з метою підвищення їх конкурентоспроможності за умов сучасного стану світового та вітчизняного ринку морських перевезень. Досліджено стан та тенденції розвитку підприємств морської галузі в Україні та в світі. Наведено оцінювання ефективності діяльності морських портів, сучасні перспективи розбудови вітчизняного судноплавного сектору. Проаналізовано аспекти управління ризиком судноплавних компаній. Висвітлено питання формування інвестиційної політики розвитку морських портів України. Запропоновано застосування концепції державно-приватного партнерства до вдосконалення управління портовою галуззю. Розроблено аспекти вдосконалення технології обробки вантажів. Сформовано підходи до управління персоналом судноплавних компаній на основі сучасних методик менеджменту людських ресурсів та поведінкової психології.

Морська вантажна галузь відіграє важливу роль у світовій торгівлі, дозволяючи країнам використовувати порівняно дешевий варіант переміщення товарів з однієї частини світу в іншу. Важливу роль у цьому процесі займають морські порти. Стверджено, що приватизація портів сприяє іноземним інвестиціям та сприяє інфраструктурному розвитку країни, а також забезпечує доступ до технологій для покращення загальної експлуатаційної продуктивності. Для багатьох, якщо не для всіх прибережних країн, порти є критично важливими вузлами для міжнародних торгових потоків. Якщо вони працюють ефективно, виграють економіка, електорат і країна в цілому - але, на жаль, стосується і зворотного. За своєю суттю порти були висунуті як ідеальні кандидати для приватизації, оскільки, щорічно обмінюючи мільйони тонн вантажів та пасажирів, їх рівень продуктивності та ефективності впливає на всю економіку. Крім того, при надзвичайно великих інвестиційних портфелях через характер інфраструктури та надбудови, необхідних для ефективного функціонування порту, довгострокова рентабельність інвестицій є критично важливою для виправдання стійкості. Стандартна економічна теорія передбачає, що за цілком конкурентних ринкових умов граничні витрати дорівнюватимуть граничному доходу, а цілком конкурентоспроможна кількість товарів або послуг буде поставлятись і купуватися. Порти можуть виконувати різні функції. Право власності на землю стосується таких матеріальних цінностей, як стіни набережної, причали для суден, термінали та зони паркування. Регулювання порту стосується судноплавства та забезпечення дотримання таких питань, як вивезення відходів, безпека членів екіпажу, експлуатація суден. У вищезазначених моделях суто державним морським портом буде порт, де всі три елементи перебувають під контролем держави. Суто приватний порт був би протилежним вищезазначеному, де всі три елементи перебувають під контролем приватної організації. Ускладнення може існувати, коли всі три елементи надаються приватно тим самим суб'єктом господарювання, що може розвинути монополію та привезти до провалу ринку. Державно-приватна портова система буде такою, коли земля є державною власністю, діяльність порту регулюється державою, тоді як фактична операція виконується приватно. Це дозволяє державі мати контрольний пакет акцій над такими ключовими елементами, як земля, інфраструктура та регулювання, тоді як операції покращуються з точки зору ефективності, оскільки вони виконуються в приватному порядку. Виділяють дві моделі портового управління або регуляторного управління: комплексна, орендна та "інструмент". Проведений аналіз показує, що немає чіткої директиви щодо того, чи переважає приватна власність над державною, і кожне рішення про приватизацію повинно враховувати її цілі, унікальні ринкові умови та загальні обмеження, з якими стикаються при здійсненні приватизації фірми.