Індекс рубрикатора НБУВ: Ч237.2 + Ч734(4Укр)841

Рубрики:

Пошук інформації.Типи інформаційного пошуку

Організація бібліотечної справи. Управління. Економіка. Статистика

Вивчено адаптивні зміни прооксидантно-антиоксидантної рівноваги у хворих на розсіяний склероз (PC) з втомою і без такої, патобіохімічні механізми розвитку цього симптому шляхом визначення вмісту продуктів перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) в крові й активності системи антиоксидантного захисту. У дослідження були залучені 49 хворих (22 чоловіки та 27 жінок віком від 19-ти до 57-ми років) на PC. Залежно від наявності чи відсутності втоми хворих поділили на дві групи: з втомою - 39, без такої - 10; до контрольної групи увійшли 10 здорових осіб, порівнянних за демографічними показниками з пацієнтами основних груп. Аналіз одержаних результатів свідчить, що порушення прооксидантно-антиоксидантної рівноваги були більш значними у хворих на PC із проявами втоми, вони супроводжувалися переважанням вмісту продуктів ПОЛ (вільних радикалів) над здатністю антиоксидантних систем їх елімінувати, тобто розвитком оксидантного стресу. Менш вираженими були зміни вільнорадикальної активності та системи антиоксидантного захисту клітини у хворих на PC без втоми. Прогресування демієлінізуючого процесу та підвищення ступеня тяжкості PC посилювали вільнорадикальне окиснення у хворих із втомою, що проявлялось підвищенням вмісту первинних продуктів ПОЛ. Найтяжчими були порушення прооксидантно-антиоксидантної рівноваги у разі вторинно-прогресуючого PC із втомою. Антиоксидантна система найефективніше реагувала у разі ремітивного PC, про що свідчив порівняно вищий рівень вмісту відновленого глутатіону та глутатіонпероксидази в еритроцитах. У стадії

загострення PC вираженість проявів втоми посилювалася, що проявлялося підвищенням вмісту первинних і вторинних продуктів ПОЛ, інертністю глутатіонзалежної та ферментної системи антиоксидантного захисту. Це призводило до порушення рівноваги між цими системами, зумовлювало поглиблення оксидантного стресу клітин. Проведене дослідження підтвердило взаємозв'язок втоми з дисбалансом прооксидантно-антиоксидантної рівноваги у хворих на PC, що визначає доцільність впровадження в практику лікарських засобів з антиоксидантними і метаболічними властивостями.

Теоретично й експериментально досліджено психологічні детермінанти розвитку комунікативної компетентності менеджера освіти шкільного рівня. Виявлено взаємозв'язок між рівнем комунікативної компетентності менеджера освіти й особливостями його самосвідомості, складністю та структурою критеріїв оцінювання інших учасників педагогічного процесу, психологічною глибиною невербальних патернів рольової поведінки. Встановлено, що важливими психологічними чинниками, від яких залежить розвиток комунікативної компетентності менеджерів освіти, є перевірка (корекція) адекватності та повноти уявлень і знань про власну особистість, рівень рефлексивного ставлення до самих себе як до суб'єктів управлінського спілкування; вироблення уміння диференціювати та адекватно виражати власні почуття та психоемоційні стани; експлікація та уточнення імпліцитних концепцій особистості, на основі яких оцінюються партнери по спілкуванню. Розроблено й апробовано методику розвитку у керівників шкіл та управлінського резерву комунікативної компетентності, адекватної вимогам сучасної педагогічної практики.