Розглянуто проблеми виникнення аутоагресивної поведінки (АП) у військовослужбовців внутрішніх військ МВС України. Проаналізовано результати обстеження 3 460-ти військовослужбовців з АП, вивчено матеріали 88-ти випадків завершених суїцидів. На підставі результатів комплексного клініко-психологічного, експериментально-психологічного, соціально-демографічного, статистичних методів встановлено чинники ризику, мотивації та предиктори АП у військовослужбовців. На підставі аналізу клініко-психопатологічної структури АП у військовослужбовців визначено критерії діагностики даної поведінки. Доведено, що формування АП відображає взаємозв'язок між особистісними особливостями військовослужбовців, змістом психотравмуючих чинників, характером психічних порушень. Розроблено та впроваджено систему профілактики та лікувально-профілактичних заходів з урахуванням етіопатогенезу даного стану.

Розглянуто сучасні аспекти профілактики та зниження розвитку стрес-асоційованих розладів військових в умовах збройного конфлікту. Висвітлено питання епідеміології, діагностики, запобігання та реабілітації населення України. Виділено психологічні особливості людини в умовах збройного конфлікту. Показано важливе значення впливу різноманітних стресорів на формування особистісних змін та процеси їх відновлення. Запропоновано удосконалені засоби запобігання та зниження стрес-асоційованих розладів. Розроблено методики відновлення психологічного та соціального статусу учасників збройного конфлікту. Описано алгоритми та шкали прогнозування ефективності реабілітаційних заходів.