Рак гортані посідає 10-те місце серед чоловіків у загальній структурі України. Проблема лікування цієї патології далека від розв'язання. Проведено пошук альтернативних методів лікування та прогнозу захворювання. Застосовано великофракційне передопераційне опромінення раку гортані, вивчено основні клінічні прояви, онкомаркери, показники яких можуть використовуватися для прогнозу та вибору доцільності того чи іншого методу лікування.

В Україні захворюваність на рак ротової порожнини стійко зростає - за останні 25 років у чоловіків вона збільшилася в 4,5 раза, у жінок - у 2,0 рази. Проведено ретроспективний аналіз результатів діагностики та лікування 462 історій хвороб хворих на рак слизової оболонки порожнини рота в Івано-Франківській області за 2003 - 2012 рр. У I - II стадії захворювання було у 30,3 % хворих, у III - IV стадії - 69,7 %. Радикальне лікування одержали 396 (98,0 %) хворих, паліативне - 8 (2,0 %). Найкращі результати були при комплексному лікуванні, де середня тривалість життя склала 27,2 місяця. Результати хіміопроменевого лікування є кращими порівняно з самостійною променевою терапією.

У світі щороку реєструють понад 100 тис. хворих на рак гортані. Високою є захворюваність і в Україні. Щороку помирають у середньому 27 % хворих, вперше взятих на облік. Основною причиною смерті продовжують залишатися місцеві рецидиви і метастази. Проблема лікування пацієнтів з цією патологією далека від вирішення і залишається об'єктом постійних дискусій у плані використання того чи іншого методу лікування, а також послідовності опромінення та операції при комбінованій терапії. Передопераційне опромінення - основа комбінованого методу лікування, метою якого є вплив на мікрометастази в зонах можливого поширення ракових клітин та в лімфатичних вузлах. З метою оптимізації променевого компонента комбінованої терапії при раку гортані ми застосували крупнофракційне передопераційне опромінення у 56 хворих за схемою: дистанційна гамма-терапія у разовій вогнищевій дозі 5 Гр до сумарної вогнищевої дози 20 Гр протягом 4 днів з подальшою операцією в останній день опромінення. Виживаність цих пацієнтів порівнювали з аналогічним показником у групі хворих, які отримували вказану дозу опромінення упродовж 2 тиж за методикою В. Г. Андреєва та Ю. С. Мардинського і традиційними методами лікування в Україні. Загальна 3-річна виживаність становила 76,8 %, 5-річна - 66,1 %. Запропонований нами метод є більш ефективним та добре переноситься хворими.

В огляді проаналізовано можливість і ефективність визначення онкомаркерів у ротовій рідині та сироватці крові у разі раку порожнини рота і ротоглотки. Акцентовано увагу на найбільш специфічних і чутливих онкомаркерах, які потребують подальшого дослідження з метою діагностики, моніторингу захворювання, обгрунтування вибору того чи іншого методу лікування.

Мета роботи - підвищити ефективність навчального процесу та сприяти формуванню клінічного мислення під час вивчення студентами стоматологічного факультету предмета "Онкологія" шляхом вдосконалення практично-орієнтованих видів навчально-методичної роботи. Здійснювали впровадження у навчальний процес практично-орієнтованих методів викладання предмета "Онкологія" серед студентів IV курсу стоматологічного факультету. Висвітлено сучасні підходи до підготовки студентів стоматологічного факультету з предмета "Онкологія" на базі лікувально-профілактичної установи онкологічного профілю, де вони набувають знань щодо профілактики та ранньої діагностики злоякісних новоутворень щелепно-лицевої ділянки (ЩЛД). Особливістю педагогічного процесу є забезпечення максимального контакту студентів з тематичними хворими і акцент на практичну складову дисципліни як одну з основних, що надає змогу здійснити формування професійно-компетентного фахівця з високим рівнем знань, необхідних для майбутньої практичної діяльності лікаря-стоматолога. Висновки: практичне професійно-орієнтоване викладання студентам-стоматологам онкології ЩЛД на базі лікувально-профілактичних установ онкологічного спрямування надасть змогу майбутнім лікарям вміло і свідомо застосовувати одержані знання за умов реальної клінічної ситуації. Запропонована модель навчального процесу позитивно впливає на підвищення рівня професійної підготовки студентів, збільшує їх мотивацію до навчання.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р56-20

Рубрики:

Онкологія

Шифр НБУВ: Ж100603 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено дані про поширеність, особливості клініки, діагностики та лікування плеоморфної аденоми малих слинних залоз твердого піднебіння й початкового етапу ортопедичної реабілітації хворих. Основними методами діагностики аденоми піднебіння є цитологічний, гістологічний, комп'ютерна та магнітно-резонансна томографія. Для зменшення кількості рецидивів аденоми запропоновано комбіноване лікування (передопераційний курс дистанційної гамма-терапії за інтенсивною програмою з наступним хірургічним втручанням).

Мета роботи - провести огляд наукових робіт, в яких висвітлювалися види, способи, методи імунотерапії хворих на рак порожнини рота і ротоглотки (РПРР), аналізувати результати досліджень у лікуванні РПРР з використанням імунопрепаратів та можливості їх застосування. Висновки: імуномодулюючі методи лікування, які долають імуносупресивні сигнали у хворих на РПРР, є науково і терапевтично обгрунтованими. Імунологічна терапія має потенціал для розв'язання клінічних проблем у хворих на РПРР шляхом поєднання із специфічними методами лікування. Включення імунотерапевтичних препаратів до схеми комплексного лікування хворих на РПРР значно покращує показники виживаності.

Мета роботи - провести огляд наукових робіт, в яких висвітлювалися види, способи, методи імунотерапії хворих на рак порожнини рота і ротоглотки (РПРР), аналізувати результати досліджень у лікуванні РПРР з використанням імунопрепаратів та можливості їх застосування. Висновки: імуномодулюючі методи лікування, які долають імуносупресивні сигнали у хворих на РПРР, є науково і терапевтично обгрунтованими. Імунологічна терапія має потенціал для розв'язання клінічних проблем у хворих на РПРР шляхом поєднання із специфічними методами лікування. Включення імунотерапевтичних препаратів до схеми комплексного лікування хворих на РПРР значно покращує показники виживаності.

Мета роботи - провести огляд джерел літератури і аналізувати використання моноклональних антитіл у лікуванні раку порожнини рота і ротоглотки (РПРР). Висновки: сьогодні цетуксимаб є єдиним із моноклональних антитіл, що одержав FDA схвалення для лікування РПРР. Клінічно використовується більше 10 років, і показує добрі результати. Клінічні випробування підтвердили ефективність moAbs, що спрямовують свою дію на рецептори імунної контрольної точки, включаючи анти-CTLA-4 та анти-PD-1. Блокада імунної контрольної точки може покращити наявні клінічні ефекти терапії на фоні низької токсичності і може сприяти довготривалим ефектам через імунологічну пам'ять. Використання інгібіторів імунних контрольних точок на даний час схвалюються лише в занедбаних стадіях раку. Недостатньо клінічних даних, які можуть засвідчувати про доцільність поєднання кількох різних препаратів монокланальних антитіл, а також поєднання їх із променевою терапією або хіміотерапією.

Питання реконструкції кісток лицевого скелету є актуальним особливо сьогодні, враховуючи збільшення показників онкопатології, її занедбаність і воєнну травму. Кількість пацієнтів, що потребують радикального хірургічного лікування з наступним пластичним відновленням суттєво збільшилася. Відповідно зростають вимоги до реконструктивних операцій в щелепно-лицевій ділянці. Акцентовано увагу на максимальній імітації втрачених тканин, що можливе завдяки дотриманню основних принципів біомеханіки, біосумісності, ідентичності структур, форми та функції втраченої кісткової тканини. Мета дослідження - клінічно оцінити ефективність використання титанового ендопротезу з пористою проміжною частиною. Під спостереженням перебував пацієнт із кістково-фіброзно-диспластичною формою адамантиноми кута та тіла щелепи зліва. За даними мультиспіральної комп'ютерної томографії відмічалось вогнище деструкції кісткової тканини з чіткими межами, розміром 50 Х 40 мм в ділянці кута та тіла нижньої щелепи. Деструкція кісткової тканини поєднувалась з деформацією кортикального шару кістки. В зоні деструкції наявні в значній кількості дрібні пустоти мультициклічного характеру, розділені кістковими перегородками. Після віртуального планування, яке складалося з кількох етапі проведено резекцію нижньої щелепи з одномоментним титановим відновленням цілісності. Значення пористості структури титанового протезу для забезпечення балансу між міцністю імпланту і його вагою, формою та наданням проміжній частині функцій вторинної стабілізації. Висновки: використання титанової конструкції для заміщення кісткового дефекту будь якого розміру є оптимальним методом естетичного і функціонального відновлення щелепи. Підготовчий етап, що включає в себе моделювання меж резекції, формування резекційного шаблону і остаточне формування титанової конструкції, дозволяє максимально точно здійснити фіксацію протезу. Оцінюючи спостереження в пізній післяопераційний термін вибраний тип конструкції сприяє інтеграції кісткової тканини в його пористу структуру. При використанні імплантів щелеп великих розмірів слід удосконалити конструкцію протезів з метою відновлення жувальної функції.