Методом ІЧ-спектроскопії досліджено структуру модифікованих малеїновим ангідридом нафтополімерних смол і процеси тверднення полімерної композиції на основі епоксидіанового олігомеру та модифікованої нафтополімерної смоли. Встановлено, що механізм взаємодії між епоксидним і нафтополімерним компонентами здійснюється згідно з реакцією затверднення епоксидних олігомерів ангідридами дикарбонових кислот. При співвідношені епоксидного та нафтополімерного компонентів, яке забезпечує максимальний вихід гель-фракції в композиції, відбувається повне перетворення ангідридних фрагментів модифікованих нафтополімерних смол, а в структурі утвореного епоксинафтополімерного співполімеру фіксуються залишкові епоксидні та гідроксильні групи.

За допомогою методу електрохімічної імпедансної спектроскопії досліджено вплив полівінілпіролідону (ПВП) на захисні властивості покриттів на основі епоксиамінних композицій. Установлено, що найкращий захист і довговічність у середовищі 3 % NaCl забезпечують покриття з вмістом ПВП 2 - 4 %. Термооброблені покриття в порівнянні з покриттями, отвердженими за кімнатної температури, характеризуються вищими захисними властивостями.

Досліджено відмінності в будові та властивостях надлужних сульфонатних і алкілсаліцилатних мастил. Встановлено, що всі досліджені модельні системи надлужного алкілсаліцилатного мастила мають кальцитну модифікацію карбонату кальцію, а вміст алкілсаліцилату кальцію в надлужних алкілсаліцилатних системах вищий, ніж вміст сульфонату кальцію у відповідних сульфонатних системах, що пояснюється меншими розмірами міцел надлужного алкілсаліцилату кальцію.

За допомогою електрохімічних та імпедансних методів вивчено корозійну стійкість сталі з захисними поліуретановими покриттями, модифікованими інгібувальними пігментами. Встановлено, що поєднання у складі поліуретанового грунту суміші фосфату/молібдату цинку та силікату кальцію підсилює його захисні властивості завдяки ефекту синергізму. Підвищення корозійної тривкості підтверджено кінетичними залежностями параметрів імпедансу системи.

Досліджено вплив поверхнево модифікованого диоксиду титану на електрохімічні характеристики епоксидних композицій. Встановлено підвищення захисних властивостей епоксидної грунтовки за присутності у її складі поверхнево модифікованих наповнювачів. Показано, що механізм захисної дії модифікованого наповнювача у епоксидному покритті на сталі подібний до впливу суцільного фосфату цинку, а його ефективність знаходиться на рівні відомого інгібувального пігменту.

За допомогою електрохімічних та імпедансних методів вивчено корозійну стійкість сталі з захисними поліуретановими покриттями, модифікованими інгібувальними пігментами. Встановлено, що поєднання у складі поліуретанового грунту суміші фосфату/молібдату цинку та додатково природного силікату кальцію підсилює захисні властивості покриття завдяки ефекту синергізму. Підвищення корозійної тривкості підтверджено кінетичними залежностями параметрів імпедансу системи.

З метою розробки нових антикорозійних покриттів досліджено суміщення та взаємодію епоксидіанової смоли ЕД-20 з малеїнізованими нафтополімерними смолами, отриманими полімеризацією побічних продуктів процесу піролізу нафтохімічної сировини і подальшою їх модифікацією малеїновим ангідридом. Вивчено вплив концентрацій компонентів, ступеня малеїнізації нафтополімерних смол та умов взаємодії на глибину протікання реакції, розкрито її механізм. Вивчено корозійно-електрохімічні та фізико-механічні характеристики епоксинафтополімерних покриттів в робочих середовищах. Розроблено та оптимізовано рецептуру епоксинафтополімерних композицій і дано рекомендації для створення нових антикорозійних покриттів з підвищеною стійкістю до агресивних середовищ, які є відносно дешевими, мають широку сировинну базу та знайдуть застосування в багатьох галузях промисловості України.

За допомогою методу електрохімічної імпедансної спектроскопії досліджено захисні властивості інгібованих епоксидних покриттів із наскрізними дефектами на алюмінієвому сплаві в середовищі слабкокислого дощового розчину. Встановлено, що опір переносу заряду є найвищим для зразка сплаву з епоксидним покриттям, яке включає композицію модифікованого фосфатного та кальцієвмісного нетоксичних пігментів. Запропонована інгібувальна композиція може бути перспективною заміною стронцію хромату в антикорозійних грунтувальних покриттях на алюмінієвих сплавах.

Досліджено захисну дію неорганічних інгібіторів щодо корозії арматурної сталі в робочому середовищі, яке імітує умови експлуатації зістарених залізобетонних конструкцій. Установлено, що найефективнішою є інгібувальна суміш на основі натрію молібдату та кальцію нітрату. Розроблено нову ін'єкційну поліуретанову композицію, яка містила ці інгібітори. Імпедансні дослідження показали її високу захисну здатність.

Встановлено значне інгібування підплівкової корозії сталі біля наскрізного дефекту в алкідному покритті, наповненому сумішшю фосфату цинку та порошку мармуру. Наповнення алкідного грунту вказаною сумішшю є перспективним з погляду одержання високоефективних лакофарбових покриттів для захисту сталевих металоконструкцій від атмосферної корозії.

Індекс рубрикатора НБУВ: К66-12 + К662

Рубрики:

Корозія металів. Захист металів від корозії

Захист металів від корозії змінюванням складу середовища

Шифр НБУВ: Ж29409/А Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено захисну дію хроматного та фосфатного неорганічних інгібіторів корозії на механічно активованій поверхні алюмінію. Значення електродного потенціалу алюмінію під час його репасивації у контрольному та інгібованому корозійних середовищах на 100 - 400 мВ є меншим, ніж під час вільної корозії, що вказує на можливість перебігу гальванічної взаємодії між активованими та непошкодженими ділянками металу. Швидкість репасивації алюмінію є найвищою в неінгібованому та інгібованому хроматом середовищі та трохи нижчою у фосфатовмісному розчині. Два інгібітори істотно знижують густину струму потенціостатичної поляризації зрізу алюмінію внаслідок утворення захисної плівки. Найефективнішим за цих умов є хроманий інгібітор корозії.

Досліджено вплив полімерного модифікатора полівінілхлориду (ПВХ) і метал-силікатних наповнювачів на фізико-хімічні закономірності структурування ненасиченої поліестерної смоли. Встановлено, що введення у поліестерну композицію Zn-вмісних силікатних утворень сповільнює швидкість тверднення, а введення Ni-вмісних силікатних утворень і ПВХ пришвидшує процес тверднення поліестерних олігомерів. Запропоновано можливий механізм структурування ненасичених поліестерних смол за присутності полівінілхлориду та металовмісних полімерів-силікатних утворень.

Досліджено фізико-хімічні закономірності модифікування ненасичених поліестерних смол полівінілхлоридом (ПВХ) за присутності діестерфталатних пластифікаторів. Встановлено вплив компонентного складу на особливості морфологічних змін і характер міжмолекулярних взаємодій у модифікованих поліестерних композиціях. Досліджено вплив ПВХ і дибутилфталату на кінетику зміни в'язкості модифікованих поліестерних композицій. Виявлено, що характер термомеханічних кривих значною мірою залежить від компонентного складу модифікованих поліестерних матеріалів, насамперед, від вмісту пластифікатора.

Розглянуто фізико-хімічні та технологічні основи полімеризації вінілових мономерів у присутності полівінілпіролідону за гетерофазних умов. Проаналізовано міжмолекулярні взаємодії в полівінілпіролідонвмісних гетерофазних системах. Охарактеризовано технологічні засади міжфазних полімеризаційних процесів одержання (ко)полімерів полівінілпіролідону. Приділено увагу технологічним властивостям матеріалів на основі сумішей термопластів і полівінілпіролідону.

Виявлено вплив природи полістирольного модифікатора на сумісність полімерів у пластифікованих полівінілхлоридних матеріалах. Добру сумісність полівінілхлориду зі суспензійним полістиролом, порівняно з удароміцним, підтверджено результатами сканувальної електронної мікроскопії. Встановлено вплив вмісту полістирольного модифікатора та дрібнодисперсних полімерсилікатних композитів на фізико-механічні та теплофізичні властивості модифікованих полівінілхлоридних пластикатів. Зафіксовано, що, вводячи різну кількість полістирольного модифікатора, можна регулювати фізико-механічні властивості пластикатів, насамперед пружність, а додаючи дрібнодисперсний металовмісний полімерсилікатний наповнювач, підвищить їх термостабільність.

Встановлено вплив природи, концентрації і способу введення полімерного модифікатора та осаджувана на одержання полімерсилікатного матеріалу. Досліджено морфологічні особливості металовмісних полімерсилікатних композитів та їх дію на фізико-хімічні закономірності тверднення та властивості модифікованих матеріалів на основі ненасичених поліестерних смол. Встановлено, що на модифікування поліестерних матеріалів суттєво впливає природа та вміст силікатних наповнювачів, які визначають фізико-механічні властивості (поверхневу твердість, міцність адгезійних з'єднань).

Досліджено фізико-хімічні закономірності модифікування ненасичених поліестерних смол полівінілхлоридом у присутності діестерфталатних пластифікаторів. Виявлено вплив компонентного складу на особливості морфологічних змін і характер міжмолекулярних взаємодій у модифікованих поліестерних композиціях, а також полівінілхлориду на їх фізико-механічні та адгезійні властивості.

Досліджено вплив полімерного модифікатора полівінілхлориду і неорганічного дрібнодисперсного наповнювача на хімічну та термічну тривкість високонаповнених поліестерних композитів, а також компонентного складу та природи наповнювача - на тривкість поліестерних матеріалів за дії агресивних середовищ та високих температур. Вивчено зміну поверхневої твердості модифікованих поліестерних композитів залежно від природи агресивного середовища.

Індекс рубрикатора НБУВ: Г721.21 + Л719.2-382

Рубрики:

Шаруваті пластмаси

Шифр НБУВ: Ж29409/А Пошук видання у каталогах НБУВ